Справа №0907/2-5891/2011
Провадження № 22-ц/779/1461/2013
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Р І Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Бойчука І.В., Матківського Р.Й.
секретаря Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укртелеком», філії «Дирекції первинної мережі», Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 за апеляційною скаргою ПАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 травня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Укртелеком», філії «Дирекції первинної мережі», Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 травня 2013 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на роботі електромеханіка електрозв'язку І категорії ОТГ ДОСО ЦТЕТТМ-3 (м. Івано-Франківськ) та стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на її користь 57 072,53 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішено також питання судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку в розмірі місячної суми платежу звернуто до негайного виконання.
На дане рішення представник ПАТ «Укртелеком» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В зв'язку із впровадженням нових технологій та з метою найбільш раціонального добору і розстановки професіоналів та фахівців, підвищення ефективності їх праці та виконання функціональних обов'язків, дотримання відповідного рівня технічної експлуатації засобів зв'язку РЦТЕТТМ-6 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» прийнято наказ №47 від 04.02.2011 року «Про проведення позачергової атестації спеціалістів та фахівців». 28.03.2011 року за результатами цієї атестації прийнято рішення щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді та в зв'язку із цим рекомендовано звільнити її з роботи. При вирішенні спору судом не враховано, що висновок атестаційної комісії обґрунтовувався низьким рівнем знань позивача, який унеможливлює продовження нею роботи на займаній посаді та що проведення атестації відноситься до внутрішньогосподарської діяльності товариства і чинне законодавство не передбачає обмежень у реалізації такого права. Письмові відповіді позивача було долучено до заперечень на позов, однак суд не дав їм правильної юридичної оцінки.
Також суд не прийняв до уваги роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 21 постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», щодо правильності проведення звільнення на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації, працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. В той же час вільних робочих місць, які б можна було запропонувати позивачу, у РЦТЕТТМ-6 не було.
Крім того, місцевим судом невірно визначено розмір коштів за час вимушеного прогулу, які підлягають стягненню на користь позивача. Враховуючи розмір заробітної плати позивача за лютий 2011 року - 2878,11 грн., за березень 2011 року - 2825,06 грн. ( в т.ч. 1060,57 грн. - лікарняні), одноденна середня заробітна плата становить 119,04 грн. Беручи до уваги, що кількість робочих днів у 2011 році після звільнення позивача становить 178 днів, у 2012 році - 251 день , в 2013 році - 83 дні та з врахуванням виплаченої допомоги по безробіттю сума втраченого заробітку, яка могла б бути стягнута на користь позивача складає 42 400, 97 грн.
З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_2 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено без законних підстав, визначених п. 2 ст. 40 КЗпП України, та що доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем трудових обов'язків, які були б результатом її недостатньої кваліфікації, та можливості переведення позивача, за її згодою, на іншу роботу, відповідачем суду не представлено. Обчислюючи суму втраченого заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив із заробітку позивача за два останні місяці перед звільненням, тривалості прогулу впродовж 24 місяців 9 днів, середньої одноденної заробітної плати 147,40 грн. та отриманої допомоги по безробіттю.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
В судовому засіданні з'ясовано, що з 01.06.1992 року позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, де з 01.05.2008 року працювала на посаді електромеханіка електрозв'язку І категорії оперативно-технічної групи дільниці обслуговування станційного обладнання центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 ЦТЕТТМ-3 (м. Івано-Франківськ).
Наказом № 273-к від 18.04.2011 року її звільнено з роботи з підстав, передбачених п.2 ст. 40 КЗпП України (в зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації).
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 19 постанови № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Тобто, роботодавцю необхідно довести конкретні факти неналежного (неякісного, некваліфікованого) виконання працівником його трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію.
Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.
Встановлено, що в зв'язку в провадженням нових технологій та з метою найбільш раціонального добору і розстановки професіоналів і фахівців, підвищення ефективності їх праці та виконання функціональних обов'язків і дотримання відповідного рівня технічної експлуатації засобів зв'язку, наказом №47 від 04.02.2011 року передбачено провести позачергову атестацію спеціалістів та фахівців, зокрема з 01.03.2011 по 04.03.2011 року в ЦТЕТТМ-3 (м. Івано-Франківськ) (а.с.43).
Відповідно до атестаційного листа атестаційної комісії від 28 березня 2011 року ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді. Як вбачається зі змісту протоколу позачергового засідання атестаційної комісії РЦТЕТТМ-6 філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» від 28 березня 2011 року позивач під час аварійних ситуацій не завжди на належному рівні взаємодіє з безпосереднім керівником, участі у відновленні мережі ТТМ при пошкодженні не приймає, із завданих 8 питань відповідей на 5 питань немає або вони невірні. А тому враховуючи рівень знань та підготовки рекомендовано звільнити ОСОБА_2 із займаної посади. Від підпису в атестаційному листі остання відмовилась, про що було складено акт від 28.03.2011 року. (а.с.44,45,46).
При цьому будь-яких конкретних фактів неналежного виконання позивачем своїх трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію не зазначено.
Не наведено відповідачем будь-яких доказів щодо неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, які були б результатом її недостатньої кваліфікації, і в ході розгляду справи.
Натомість, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 неодноразово підвищувала свою кваліфікацію, в результаті чого отримувала високі оцінки, про що свідчать відповідні свідоцтва про підвищення кваліфікації (а.с.99-101).
Крім того, як правильно встановлено судом, відповідачем не було вжито заходів щодо переведення позивача на іншу посаду.
З врахуванням наведених обстави суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_2 була звільнена з роботи з порушенням вимог трудового законодавства, а тому обґрунтовано задовольнив її позов про поновлення на роботі.
Розглянувши справу в межах заявленого позову в цій частині та в межах доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення в цій частині.
Що стосується рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то судом неправильно визначено розмір середнього заробітку за цей час, що підлягає стягненню на користь позивача.
Тому в цій частині рішення суду слід змінити виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 18.04.2011 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за лютий і березень 2011 року.
Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Враховуючи розмір заробітної плати позивача за лютий 2011 року - 2878,11 грн., за березень 2011 року - 2825,06 грн., в т.ч. 1060,57 грн. - лікарняні, що підтверджується довідкою № 673 від 18.05.2013 р. та відповідною роздруківкою одноденна середня заробітна плата ОСОБА_2 становить 146,23 грн. ((2878,11+2825,06) : 39 (кількість відпрацьованих позивачем днів за цей період) = 146,23 грн.).
Беручи до уваги, що кількість робочих днів у 2011 році після звільнення позивача становить 178 днів, у 2012 році - 251 день, в 2013 році - 83 дні, загальна кількість днів прогулу становить 512.
Отже сума втраченого заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.04.2011 року по 07.05.2013 року складає 74 869, 76 грн. (146,23 грн. х 512 днів). Вказана сума визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів .
Враховуючи роз'яснення, викладені в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", про те, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасові непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час, слід зарахувати суму отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 18547,51 грн. (а.с.72).
Таким чином на користь позивача підлягає стягненню втрачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56 322,25 грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині та в частині стягнення судового збору згідно положень ст. 88 ЦПК України слід змінити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №5 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 травня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору змінити. Стягнути з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_2 74 869,76 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з ПАТ «Укртелеком» на користь держави 748,70 грн. судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
Р.Й. Матківський