ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Сидоренко З.С.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"14" травня 2013 р. Справа № 2-а-7915/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "18" січня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 січня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного часу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі - управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Вiдповiдно до ст.195 Кодексу адмiнiстративного судочинства України суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення суду першої iнстанцiї в межах апеляцiйної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, є пенсіонеркою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі, проживає в с.Крупове Дубровицького району Рівненської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від аварії на ЧАЄС 2-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням .

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Базовою величиною, з якої розраховується сума додаткової пенсії згідно зі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачкою період, застосуванню підлягають саме статті 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Тому позивач, відповідно до ст.39 Закону, як непрацюючий пенсіонер, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та відповідно до ст.51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду 1-ї інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від "18" січня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 с.Крупове,Дубровицький район, Рівненська область,34188

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області вул.Миру, 8,м.Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100