У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

     

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора	Ковтун  Н.Я.
засудженої	ОСОБА_1В.
захисника	ОСОБА_2.

 

розглянула у судовому засіданні 11 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2. на вирок судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополь від 27 травня 2008 року.

 

         Цим вироком

 

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженку і жительку м. Севастополь,

таку, що не має судимості,

 

         засуджено

         - за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на 5 років без конфіскації майна.

 

         Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 - 5 тис. грн.

 

         Як визнав суд, злочин було вчинено за таких обставин.

 

         ОСОБА_1., маючи особисті неприязні стосунки із своїм чоловіком ОСОБА_3, та бажаючи помститися за неодноразове заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також, переслідуючи корисливі мотиви у вигляді отримання майнових прав на житло, на початку вересня 2007 року, приблизно о 16 годині, перебуваючи біля будинку № 26 на проспекті Жовтневої Революції у м. Севастополь, запропонувала раніше не знайомому ОСОБА_4. вчинити умисне вбивство ОСОБА_3 за винагороду.

 

         У той же день ОСОБА_4 повідомив працівникам міліції про злочинний намір ОСОБА_1

 

         6 вересня 2007 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1. зустрілася із ОСОБА_4 біля будинку № 26 на проспекті Жовтневої Революції і домовилася про умови виконання її замовлення на позбавлення життя ОСОБА_1. за винагороду у сумі 1 500 доларів США.

 

         Наприкінці цього ж дня у районі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1., у рахунок оплати за заплановане вбивство, передала ОСОБА_4. 400 грн., а також дві фотографії ОСОБА_3 та повідомила деякі його анкетні дані, місце роботи, телефон, адресу батьків потерпілого. Під час наступних зустрічей ОСОБА_1. передала            ОСОБА_4. ще 400 грн.

 

         У подальшому ОСОБА_1 періодично повідомляла ОСОБА_4. (SMS - повідомлення) про місце перебування потерпілого, цікавилася станом виконання домовленості.

 

         Під час зустрічей із ОСОБА_4 ОСОБА_1. вимагала не тільки позбавити життя ОСОБА_3, але й спотворити обличчя потерпілого, щоб не можна було його впізнати. Крім того,  ОСОБА_1. просила на підтвердження виконаного замовлення забрати у потерпілого мобільний телефон і передати їй.

 

         25 вересня 2007 року ОСОБА_4, який відмовився від виконання замовлення, біля будинкАДРЕСА_1 передав ОСОБА_1 під виглядом виконаного замовлення, деякі особисті речі ОСОБА_3

 

         На цей вирок засудженою та її захисником подані касаційні скарги.

 

         У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджена ставить питання про скасування вироку щодо неї, оскільки суд неправильно застосував кримінально-процесуальний закон, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

         ОСОБА_1. вважає, що у справі відсутні докази її винуватості у замовленні вбивства.

         Суд не взяв до уваги численні докази того, що потерпілий довгий час знущався над нею. У справі було допущено обмеження її права на захист.

         У суда було достатньо підстав для застосування ст. 75 КК України, тому, як вважає засуджена, призначене покарання не відповідає даним про її особу.

 

         У касаційній скарзі, підписаній засудженою і захисником  ОСОБА_2,  вказано на порушення кримінально-процесуального закону (ст. ст. 22, 23 КПК України) на безпідставність порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1

         Суд формально підійшов до постановлення вироку, не звернув увагу на допущені слідством порушення закону, і зокрема, неправдиві свідчення працівників міліції, провокацій з боку оперативників, посилання на докази, що отримані незаконним шляхом.

 

Захисник і засуджена вважають, що відсутність належної правової оцінки фактом знущання та побиття ОСОБА_1 її чоловіком, істотно вплинули на правильність прийнятого судом рішення.

 

         Суд, як вважають захисник і засуджена, безпідставно послався на показання свідка ОСОБА_5, оскільки не з'ясовано у якому місці відбулася її розмова із ОСОБА_4, у якому психічному стані він перебував, чи не був свідок (ОСОБА_4) у стані алкогольного сп'яніння. Досудове слідство безпідставно в основу пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення поклало дані, що є у роздруківці чотирьох розмов між засудженою і свідком ОСОБА_4, а суд не мав права на них посилатися у вироку, оскільки ці докази були отримані із порушенням вимог ст.ст. 65 та 85 КПК України.

 

         Суд не дав правової оцінки діям слідчого при додатковому допиті ОСОБА_4, під час якого, на порушення закону, вимагав від свідка необхідні йому свідчення.  Захисник вважає, що суд не повинен був посилатися на показання ОСОБА_4, оскільки вони є фантазією та домислами цього свідка. Судом не враховано й те, що ОСОБА_4 ухилявся від явки до суду для дачі правдивих показань.

 

         Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1. жодного разу не говорили про вбивство.

 

Захисник вважає, що суд обґрунтував своє рішення припущеннями. Висновки суду є край недостатніми для такого тяжкого обвинувачення і до того ж вони не відповідають матеріалам і фактичним обставинам справи.

 

         Під час розгляду справи, на думку захисника і засудженої судом були порушені вимоги ст. ст. 65, 66, 67, 71, 167, 187¹, 303 та 304 КПК України, тому вирок є незаконним і підлягає скасуванню, а справа - закриттю, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

 

         У запереченні прокурора на касаційні скарги ОСОБА_1 та її захисника зазначено, що доводи захисника відносно правдивості показань свідка ОСОБА_4 і того, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів є безпідставними, оскільки ці питання були предметом дослідження у судовому засіданні. Прокурор вважає, що спілкування ОСОБА_4 із працівниками міліції не є провокацією, як про це помилково стверджує захисник. Такого роду зустрічі є елементами оперативної роботи.

         Прокурор звертає увагу на те, що суд у вироку не посилався на дані, що містяться у роздруковках аудіозаписів.

         На думку прокурора, заяви захисника про неправдивість показань свідків - працівників міліції, є безпідставними.

         Як вважає прокурор, суд достатньо повно урахував обставини справи та дані про особу винної і призначив їй необхідне покарання.

 

         У запереченні ОСОБА_3 на касаційні скарги засудженої і захисника викладено його доводи, чому він вважає вирок законним і обґрунтованим і чому аргументи захисника і засудженої не заслуговують на увагу.

         На думку ОСОБА_3, посилання захисника і засудженої на численні порушення вимог кримінально-процесуального закону як з боку органів досудового слідства, так і суду, позбавлені усяких підстав і не спростовують висновки суду та докази, зібрані у справі.

 

         Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 котрі підтримали свої касаційні скарги, міркування прокурора, яка вважала безпідставними доводи, наведені у скаргах, а вирок суду законним й обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженої і захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

 

         Формулюючи обвинувачення щодо винності ОСОБА_1 у закінченому замаху на організацію умисного вбивства з корисливих мотивів і на замовлення, визнаного доведеним, суд дійшов висновку, що  ОСОБА_1. замовила ОСОБА_4. позбавити її чоловіка життя саме з корисливих мотивів.

 

         Своє рішення суд обґрунтував показаннями потерпілого            ОСОБА_3, якому про «замовлення» стало відомо лише від працівників міліції, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4,ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10 - працівників міліції, а також свідченнями батьків потерпілого - ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та посиланнями на речові докази.

 

         Разом із тим, аналіз цих показань, дає підставу вважати, що їх суть викладена не конкретно і неповно, деякі з них (показання) витлумачені у спосіб, який суперечить їх точному змісту.

 

         Суб'єктивне сприйняття свідком ОСОБА_4 прохання     ОСОБА_11. покарати (провчити) її чоловіка, який знущався над нею, було розцінено, як вимога позбавити потерпілого життя.

 

         Так, як убачається з неодноразових показань ОСОБА_1, вона дійсно познайомилася із ОСОБА_4 і просила його побити потерпілого та спотворити йому обличчя до невпізнаваємості і у такий спосіб помститися за його знущання над нею.

 

         Жодного разу, як це витікає із отриманих даних, що були досліджені судом, як під час зустрічей, так і по телефону, ОСОБА_1. не висловлювалася і не просила ОСОБА_4 вчинити саме вбивство потерпілого. З показань ОСОБА_1 видно, що саме ОСОБА_4 у розмовах неодноразово провокував її на інший варіант помсти, згадуючи про вбивство.       ОСОБА_1. стверджувала, що просила ОСОБА_4 лише сильно побити потерпілого.

 

         ОСОБА_4 у своїх показаннях стверджував, що зрозумів прохання ОСОБА_1 провчити потерпілого як бажання позбавити його життя. Саме так він витлумачив прохання ОСОБА_1 і повідомив про своє бачення цього питання свідкуОСОБА_7., а пізніше - іншим працівникам міліції, з якими мав справу.

 

         ОСОБА_4 у суді підтвердив, що зрозумів прохання засудженої, як вбити потерпілого, хоча у розмовах ОСОБА_1. жодного разу про це прямо не говорила.

 

         Саме він, а не винна у розмовах, торкався питання вбивства. За його ініціативою ОСОБА_1. передала йому фото потерпілого і вказала місце проживання.

 

         Свідок ОСОБА_6, яка познайомила ОСОБА_1 із                ОСОБА_4 стверджувала, у тому числі й у суді, що ОСОБА_1. просила познайомити її з людиною, яка могла б провчити ОСОБА_3 за неодноразові побиття та знущання над нею.

 

         З показань свідківОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9. та             ОСОБА_10 убачається, що про замовлення вбивства їм стало відомо зі слів ОСОБА_4, який зрозумів прохання ОСОБА_1 саме у такий спосіб провчити потерпілого.

 

         З огляду на наведені показання суд зробив висновок, що умисел винної був спрямований саме на вчинення вбивства потерпілого. Передача грошей і фото потерпілого також розцінено, як бажання виконати саме таке замовлення.

 

         Крім того, суд визнав, що вбивство було замовлено з єдиною ціллю придбати права на квартиру, власником якої є потерпілий.

 

         Колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку у даній справі й дав невірну оцінку зібраним доказам і неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1

 

         Зібрані у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_1. мала намір лише помститися потерпілому за ті знущання, що він скоїв щодо неї, шляхом побиття і зневічення обличчя.

 

         Поза увагою суду залишилися показання ОСОБА_1 про те, що батьки потерпілого можуть здогадатися про те, що ОСОБА_3 побили на її прохання. Тому у своїх розмовах просила так знівечити обличчя потерпілого, щоб його не зразу впізнали.

 

         Суд не навів переконливих доводів про те, що основною ціллю ОСОБА_1 було заволодіння житлом, що належало потерпілому.

 

         Згадування винної про те, що потерпілий виганяв її з дитиною із квартири, є лише одним із фактів знущання над засудженою, про який вона згадувала поряд із іншими формами знущання (побиття, погрози, образи).

 

         Проте, суд розцінив ці пояснення, як намір винної заволодіти житлом, шляхом вбивства потерпілого.

 

         Оскільки, як це випливає зі справи, основний мотив, яким керувалася винна, було жорстоке побиття потерпілого із почуття помсти, колегія суддів вважає, що дії винної слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 та ч. 2                  ст. 121 КК України.

 

         Що стосується доводів засудженої і захисник про порушення вимог кримінально-процесуального закону, і зокрема, посилання на докази на матеріали отримані поза межами кримінальної справи, то вони не відповідають дійсності.

 

         Даних, котрі свідчили б про обмову з боку свідків-працівників міліції, не встановлено, оскільки вони повідомили лише те, що їм було відомо зі слів ОСОБА_4

 

         При призначенні покарання апеляційний суд визнав низку обставин, що у своїй сукупності дають можливість призначити винній покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

         Колегія суддів, ураховуючи, що ніяких тяжких наслідків не настало, дані про особу винної, що у неї на утриманні є неповнолітня дитина, а також те, що вчинення злочину спровокувало неправильна поведінка самого потерпілого, знаходить за можливе також застосувати ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але нижче від найближчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 121 КК України.

 

         Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

         касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника               ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

         Вирок Апеляційного суду м. Севастополь від 27 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

         Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України і призначити винній за цим законом із застосуванням ст. 69 КК України позбавлення волі на 3 роки 6 місяців.

 

         У решті цей вирок залишити без зміни.

 

Судді:

 

 

 

 

 

Кравченко К.Т.                   Гошовська Т.В.                                       Мороз М.А.