Справа № 1701/2484/12

Номер провадження 2/555/91/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельника В. Я.

при секретарі Лисенко О. Л.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

його представника,

адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

його представників,

адвоката ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представників

третіх осіб ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованого об'єкта та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вказує в позовній заяві, що відповідач ОСОБА_3 в липні 2012 року з незрозумілих для нього причин почав чинити йому перешкоди у праві проїзду до свого подвір'я через провулок Івана Мазепи. При тому, що його право на землю по АДРЕСА_1 як для будівництва і обслуговування жилого будинку, так і для ведення особистого селянського господарства, підтверджене державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 046002, серії ЯБ № 046003, серії ЯБ 046004, які отримані ним 31 серпня 2004 року.

А в подальшому відповідач встановив капітальну огорожу, якою взагалі перегородив йому проїзд до його господарства з провулку Івана Мазепи.

Доводить, що ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст. 152-153 ЗК України, яка гарантує право власності на земельну ділянку, визначеної спеціальними знаками, п.5 ч.1 ст.3 ст.ст. 15-16,321,373, 386 ЦК України, які встановлюють основні засади захисту майнових і немайнових прав і законних інтересів громадянина.

Просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним належною йому згідно державного акта серії ЯБ № 046003 земельною ділянкою за адресою: м. Березне АДРЕСА_1 Рівненської області шляхом знесення самочинно збудованої огорожі, якою він перекрив зазначений в державному акті проїзд шириною 4.5 метра, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 з підстав наведених в позовній заяві підтримав заявлені вимоги.

Пояснив, що встановлена ОСОБА_3 огорожа перегородила провулок Івана Мазепи, яким він багато років їздив до свого господарства. ОСОБА_3 стверджує, що земельна ділянка, що є дорогою до їхніх господарств, належить лише йому. Хоча в державному акті серії ЯБ № 046003 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 885 м2, виданому йому 31 серпня 2004 року, під'їзд до його господарства позначений саме з провулку Івана Мазепи. ОСОБА_3 при отриманні цього державного акту погодив межі їхніх земельних ділянок.

У нього немає змоги заїжджати до себе з вул. Горького,як це передбачено генеральним планом забудови м. Березне 1996 року, оскільки там збудовано православну церкву і земельну ділянку, якою вона користується, з його земельною ділянкою, розділяє лише огорожа.

Можливості іншого заїзду ніж з провулку Івана Мазепи до свого господарства у нього немає.

Просить в повному обсязі задовольнити його позов.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що позову не визнає.

Згідно відповіді на його запит архітектора району ОСОБА_12 проїзд до садиби по АДРЕСА_1 передбачений з вулиці Горького генеральним планом забудови міста Березне, тоді як провулок Івана Мазепи є тупиковим і впирається в садибу по АДРЕСА_3 тобто доходить тільки до його господарства. З цього робить висновок, що ОСОБА_1 до вказаного провулку жодного відношення не має, а тому він вправі був поставити огорожу перед господарством позивача.

ОСОБА_3 вказав також, що раніше, коли в них були нормальні сусідські стосунки, позивач дійсно користувався проїздом через провулок Івана Мазепи, але після того як ОСОБА_1 закрив прохід (хвіртку) зі свого двору на вул. Горького, якою він ходив до церкви, він вирішив закрити провулок огорожею біля свого господарства, оскільки користувався ним ОСОБА_1 лише з його згоди.

Просить в позові відмовити за безпідставністю вимог.

Допитані в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, міський голова ОСОБА_8 та представник ради ОСОБА_9 показали, що земельна ділянка під провулком Івана Мазепи, яку перегородив ОСОБА_3, належить до земель загального користування Березнівської міської ради. Про це зазначено в державному акті на право власності на землю ОСОБА_1 серії ЯД № 046003 від 31 серпня 2004 року. На плані меж земельної ділянки до державного акту це проміжок між точками "А" та "Г", де й розміщений під'їзд до земельної ділянки ОСОБА_1 з провулку Івана Мазепи, який позначений точками "Д" - "Г".

На пропозицію земельної комісії Березнівської міської ради вирішити земельний спір таким чином, щоб ОСОБА_3 було передано земельну ділянку по провулку Івана Мазепи,8 у власність, а ОСОБА_1 дозволено проїзд по провулку до своєї садиби шляхом встановлення земельного сервітуту, він не погодився, що було зазначено в акті від 4 вересня 2012 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 з таким варіантом вирішення земельного спору погодився, тоді як ОСОБА_3 його заперечив, вважаючи що провулок Івана Мазепи веде лише до його господарства, тоді як ОСОБА_1 в порушення вимог генерального плану забудови м. Березне було видано державний акт, в якому відсутній під'їзд до його господарства з вулиці Горького.

Цей факт в судовому засіданні визнав й представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управляння Держземагенства України в Березнівському районі ОСОБА_7, який однак пояснив, що державні акти на право власності на землю, що видані ОСОБА_1, не визнані судом недійсними, вони зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому мають дотримуватися.

З показань свідка ОСОБА_13 провулок Івана Мазепи раніше використовувався як наскрізний проїзд, ним користувалися усі жителі навколишніх будинків, в тому числі ОСОБА_1

З показань допитаного в судовому засіданні як свідка архітектора району ОСОБА_12, він дійсно погодив той варіант вирішення земельного спору, який був запропонований земельною комісією з вирішення земельного спору Березнівської міської ради як найбільш прийнятний за тих обставин, що склалися. Підтвердив, що генеральному плану забудови міста таке вирішення спору не відповідає, оскільки під'їзд до садиби ОСОБА_1 мав би бути з вулиці Горького. Погоджував висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку його попередник.

Зазначив також, що генеральний план забудови міста було прийнято ще в 1996 році і на сьогодні він не відповідає фактичному стану справ, що й породжує земельні спори. В даний час розробляється новий генеральний план, який має зняти цілий ряд спірних питань.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині, що стосується вирішення земельного спору і усунення перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 в користуванні ним належною йому на праві власності земельною ділянкою для ведення селянського господарства, через яку існував проїзд до садиби позивача з провулку Івана Мазепи. Натомість його вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає необгрунтованими.

З цього приводу суд зазначає таке.

ОСОБА_1 на законній підставі згідно державного акту серії ЯБ № 046003 користується земельною ділянкою для ведення селянського господарства, яким передбачено під'їзд до неї з провулку Івана Мазепи. Цей державний акт діючий, погоджений суміжними землекористувачами, в тому числі самим ОСОБА_3, останнім в судовому порядку не оспорювався.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що провулок Івана Мазепи в Березне знаходиться на землях загального користування і одноосібно ОСОБА_3 не належить.

А тому в нього не було законних підстав встановлювати огорожу посеред цього провулку з таким розрахунком, щоб перегородити можливість проїзду через провулок для ОСОБА_1

У відповідності з п. "й" ч.1 ст. 12 ЗК України вирішення земельних спорів в галузі земельних відносин належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Орган місцевого самоврядування вирішив земельний спір сторін і в рішенні ради від 27 вересня 2012 року № 303 затвердив акт комісії з обстеження земельних ділянок гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_3 було запропоновано виготовити документи на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з встановленням на ній сервітуту для проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1

ОСОБА_3 з таким вирішенням земельного спору не погодився. За вирішенням земельного спору до суду не звернувся, а самочинно встановив огорожу в провулку Івана Мазепи, що належить до земель комунальної власності.

Для цього випадку частиною п'ятою статті 158 ЗК України передбачено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідач не вправі був самочинно зводити огорожу на землях загального користування, а мав би, не погодившись з рішенням ради, звернутися в суд за вирішенням земельного спору.

А тому його самочинні дії по встановленню огорожі в провулку Івана Мазепи, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 мав би згідно генерального плану до своєї садиби під'їжджати з вул. Горького, є порушенням вимог земельного законодавства.

Адже, згідно зі ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч.1 цієї статті), а до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо (п. "а" ч.4 цієї статті).

За таких обставин відповідача ОСОБА_3 слід зобов'язати знести огорожу по провулку Івана Мазепи в м. Березне, усунувши перешкоди в користуванні належною на праві власності позивачу ОСОБА_1 земельною ділянкою.

При цьому суд наголошує, що згідно зі ст. 158 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої йому ОСОБА_3 моральної шкоди, то в цьому зв'язку суд зазначає наступне.

У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, яка передбачає випадки відшкодування моральної шкоди за відсутності вини органу чи особи, що спричинила її.

Разом з тим, пунктом другим постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з наступними змінами передбачено, що спори про заподіяння фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Земельний кодекс України не передбачає відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди за недотримання його вимог. А тому вимога ОСОБА_1 про відшкодування йому спричиненої ОСОБА_3 моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Суд стягує з відповідача ОСОБА_3 понесені ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого ним судового збору, а також витрати на правову допомогу в заявленому ним розмірі. Затрати часу на участь в процесі адвоката ОСОБА_2 згідно журналів судового засідання та нарахована сума витрат на правову допомогу відповідають вимогам ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", що встановлений в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням чи під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Керуючись ст. ст. 10-11,209,21-215, 218 ЦПК України, ст. 78,90, 125-126, 152-153 ЗК України, ст. ст. 373, 386, 1267 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні ним земельною ділянкою, що належить йому на праві приватної власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 046003 від 31 серпня 2004 року для ведення особистого селянського господарства площею 885 м2 та розташованої в АДРЕСА_1, для чого знести самочинно збудовану огорожу, що перекриває проїзд до вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя: Мельник В. Я.