Справа № 0427/6306/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
28.05.2013 року Новомосковським міскрайонним судом Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді Дубовенко І.Г., при секретареві Пошивайло І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння та земельної ділянки в натурі, усунення перешкод у користуванні та вселення, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння та земельної ділянки в натурі, усунення перешкод у користуванні, які в подальшому доповнила вимогами про вселення. В обґрунтування позову зазначила, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частинах по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1, та земельної ділянки за цією ж адресою; які вони отримали в спадок. Після оформлення спадщини вона не має доступу до своєї власності, тому як ОСОБА_2 заселив та зареєстрував без її згоди у зазначене домоволодіння ОСОБА_3, в результаті чого вона не має можливості користуватися своїм майном. Також до сьогоднішнього часу між нею та ОСОБА_2 не вирішений спір якою частиною будинку буде володіти та користуватися він, а якою вона. У зв'язку з чим вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом, в якому просить поділити спірне домоволодіння між нею та ОСОБА_2 в натурі згідно експертизи. Усунути з боку відповідачів перешкоди у користуванні її часткою домоволодіння, шляхом її вселення у її частину, поклавши на відповідачів судові витрати.
ОСОБА_2 також звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спірного домоволодіння, який був об'єднаний з позовом ОСОБА_1 та залишений без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача ОСОБА_2
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про що в матеріалах справи містяться повідомлення.
Позивач в своїй заяві просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити їх, поділити спірне домоволодіння між нею та ОСОБА_2 в натурі згідно першого варіанту експертизи, виділивши:
- їй кв.№1 по першому варіанту розподілу домоволодіння, а саме: 27/100 зазначеного житлового будинку, яке складається з приміщень: 1-І, площею 5,9 кв.м., 1-ІІ, площею 6,9 кв.м., та 1-4, площею 16,9 кв.м., та у користування земельні ділянки: під та біля кв.№ 1 з боку домоволодіння № 57 та під господарськими будовами та спорудами на протязі 51,48 м, 21,98 м., 14,41м, 28,68 м., 12,7м, загальною площею 1522,8 кв.м.+1/2 ЗК, що відповідає ідеальній частці; та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію в сумі 11168 грн.;
- ОСОБА_2 кв.№2 по першому варіанту розподілу домоволодіння, а саме: 73/100 зазначеного житлового будинку, яке складається з приміщень: 1-1, площею 10,3 кв.м., 1-2, площею 9,6 кв.м., та 1-3, площею 18,1 кв.м., та у користування земельні ділянки: під та біля кв.№ 2 з боку
домоволодіння № 61 на протязі 48,03 м., 13,06м., 42,43м., 21,25м., 4,0м.. загальною площею 1522,8+1/2 ЗК, що відповідає ідеальній частці;
Усунути з боку відповідачів перешкоди у користуванні її часткою домоволодіння, шляхом її вселення у її частину, поклавши на відповідачів судові витрати.
Від відповідача ОСОБА_2 будь-яких повідомлень про причини неявки або заяв, не надходило. Відповідач ОСОБА_3 в своїй заяві від 22.04.2013 року просив суд розглядати справу за його відсутності. Враховуючи, що позивач в своїй заяві не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим провести розгляд справи заочно, відповідно до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи їх сукупності, приходить до висновку про те, що в задоволенні позоу належить відмовити, з огляду на наступне, а саме:
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частинах по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1, та земельної ділянки за цією ж адресою; які вони отримали в спадок (а.с. 5-11, 15-16, 32-40).
Згідно технічної документації на домоволодіння на земельній ділянці площею 3038 кв.м. (відповідно до кадастрових номерів 1223285000:02:003:0386 та № 1223285000:02:003:0387) розташовані будови та споруди:житловий будинок літ А; прибудова літ. а-1; вбиральня літ.Б; сарай літ В; сарай літ. Г; вхід в погріб, погріб літ. Т, навіс літ. Е, ворота № 3, огорожа № 2.
Згідно ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Статтею 47 ЖК України встановлено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Судом при розгляді даної цивільної справи була призначена судова будівельно-технічна експертиза, згідно висновку якої № 3842/3843-12 від 25.02.2013 року - поділ домоволодіння по 1/2 частині можливий та запропонований в трьох варіантах.
Відповідно до ст. 152 ЖК України та роз'яснення Верховного Суду України, що викладені в п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», тобто не прийняв до уваги, що переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевих рад.
Згідно висновків експерта за усіма трьома варіантами при поділі будинку в натурі необхідно виконати переобладнання.
Як вбачається із матеріалів справи дозволу на переобладнання та перепланування жилого будинку (квартири) місцевою Радою народних депутатів не надано, таким чином в задоволенні позовних вимог позивача, яка є про поділ спрного домоволодіння в натурі та стягнення компенсації необхідно відмовити.
Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спірного будинку в натурі належить відмовити.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує в частині задоволеного позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди та ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
У відповідності до вимог статті 383 ЦК України, власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірне домоволодіння є об'єктом права власності позивач та ОСОБА_2 Позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 2,12); відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 26, 31). Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у спірному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що неодноразово роз'яснювалося сторонам у справі в ході судового розгляду. Справа досить тривалий час знаходиться в суді, позивачем уточнювалися позовні вимоги; сторонами подавалися докази.
Аналізуючи докази у справі, суд приходить до висноку, що факт перешкоджання позивачу в користуванні своєю власністю не встановлено.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частини усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10-12, 57-61, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння та земельної ділянки в натурі, усунення перешкод у користуванні та вселення - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя І.Г.Дубовенко