Справа № 435/1555/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Луганськ

Жовтневий районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Васильєвої Н.М.,

при секретарі - Гліченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

13 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу. Посилався на те, що 17.10.2011 року він дав відповідачу у борг 250000, які він зобов'язався повернути у строк до 15.11.2011 року, про що ним була складена розписка. При складанні розписки та передачі грошей був присутній свідок ОСОБА_3 14.11.2011 року відповідач частково повернув позику у розмірі 115 000 гривень,що було відображено у розписці. З метою урегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 5.12.2012 року з вимогою виконання зобов»язання за договором позики , але відповіді на претензію дотепер не отримано,сума позики у розмірі 135 000 грн. не повернута.

Просив суд стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 135000 грн. та 3% річних від простроченої суми - 4959,86 грн., а всього в розмірі 139959 грн.86 коп.,а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 13990,60 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю,дали аналогічні вищевикладеному пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали,вказали,що гроші за договором позики відповідачем не отримувались. В один день,17.10.2011р., складалися два договори позики - відповідачем перед позивачем та ОСОБА_4 перед відповідачем, на одну і ту ж суму боргу 250 000 грн.,з посиланням у розписці,написаної позивачу ОСОБА_1,що відповідач ОСОБА_2 має право використати як механізм оплати по погашенню свого боргу виконання зобов»язань ОСОБА_4 перед ним. На сьогоднішній день ОСОБА_4 з ОСОБА_2 не розрахувався,тобто умова, визначена у розписці, не виконана,тому позивач не має права вимагати повернення грошових коштів з відповідача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_3,дослідивши письмові докази по справі,приходить до наступного.

Згідно положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено,що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт укладення між сторонами договору позики підтверджується письмовою розпискою позичальника ОСОБА_2 від 17.10.2011 року, згідно якої він взяв в борг у ОСОБА_1 250000грн., які він зобов'язався повернути у строк до 15.11.2011 року (а.с. 08). При складанні розписки та передачі грошей був присутній свідок ОСОБА_3,який підтвердив суду факт передачі грошей позивачем відповідачу та складання останнім розписки. 14.11.2011 року відповідач частково повернув позику у розмірі 115 000 гривень,що було відображено у розписці позивачем.

В суді відповідач визнав той факт, що розписка від 17.10.2011 року складена дійсно ним.

Письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Будь-яких доказів того, що гроші відповідачем 17.10.2011р.не були одержані від позивача, відповідачем суду не надано. Не надано ним суду і доказів про те, що розписка ним була написана під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Вказаний договір позики відповідачем у судовому порядку не оспорювався та на даний час є дійсним.

Доводи відповідача та його представника на те,що в борговій розписці зазначено механізм оплати по погашенню боргу перед позивачем-виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань перед відповідачем,які дотепер не виконані,а тому позивач не має права вимагати повернення грошових коштів з відповідача,на увагу суду не заслуговують,оскільки ці примітки у розписці суд розцінює як можливий варіант повернення боргу позивачу відповідачем.

Таким чином,суд вважає встановленим,що на день звернення позивача до суду сума боргу відповідача за договором позики складає 135000грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Станом на 05.02.2013р. термін прострочення повернення боргу у сумі 135000 грн. відповідачем складає 447 днів. Згідно вимог закону три проценти річних від простроченої суми складає 4959,86 грн.(135000 х 3 % х 447/36500)

Таким чином, загальна сума боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми станом на 05.02.2013 року(час звернення до суду з позовом) становить 139959,86 грн.

Крім того, оскільки позов задовольняється, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені витрати по справі судового збору в розмірі 1399,60 грн. (а.с. 4).

Керуючись ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 135 000 гривень,три відсотки річних у розмірі 4959 грн.86 коп.,судовий збір у розмірі 1399 грн.60 коп., а всього 141359 (сто сорок одна тисяча триста п'ятдесят дев»ять ) грн.46 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: