Справа № 161/1117/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/773/813/13 Категорія:79 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лівандовської-Кочури Т.В.
суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.
при секретарі Масляній С.В.
з участю:
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Ліщука О.О., визнання неправомірними результатів розгляду скарги, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі вищевказаною скаргою, в обгрунтування якої покликалася на те, що державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі по тексту - Перший ВДВС ЛМУЮ) Ліщук О.О. не вживає усіх передбачених законом заходів та не вчиняє належних дій щодо виконання судового наказу № 2н-495 від 19.03.2009 р., виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з боржника ПАТ „Західінкомбанк" в користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 663228,18 грн. в рамках зведеного виконавчого провадження, яке, на даний час, зупинено, в тому числі, спрямованих на його відновлення.
Крім того, ОСОБА_2 звернулася до ДВС ЛМУЮ із скаргою щодо бездіяльності державного виконавця Ліщука О.О., яка була розглянута із порушенням встановленої процедури та визначених законом строків.
Покликаючись на зазначені обставини, заявник просила визнати неправомірними та такими, що не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження" результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 30.11.2012 р. про бездіяльність державного виконавця Ліщука О.О., визнати його бездіяльність щодо виконання судового наказу та зобов'язати державного виконавця усунути зазначені порушення.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 09 квітня 2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постановлено визнати неправомірними дії Першого ВДВС ЛМУЮ щодо розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця та зобов'язано усунути зазначені порушення.
В задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця Ліщука О.О. щодо виконання судового наказу в рамках зведеного виконавчого провадження відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду в частині відмови у задоволенні скарги, представник заявника подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, як таку, що постановлена при неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нову ухвалу, якою визнати бездіяльність державного виконавця щодо виконання вищевказаного судового наказу в рамках зведеного виконавчого провадження.
Заслухавши пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Так, суд першої інстанції, встановивши, що в рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем зроблено запити у відповідні органи про надання інформації щодо наявності у боржника на праві власності рухомого та нерухомого майна, коштів на рахунках, здійснено розшук, опис та арешт зазначеного майна, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його бездіяльності.
Проте, із такими висновками суду погодитись не можна.
Стаття 383 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що 19.03.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано судовий наказ №2н-495 про стягнення з ТзОВ КБ „Західінкомбанк" на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 663228,18 грн.
30.03.2009 року державним виконавцем Першого ВДВС ЛМУЮ Ліщуком О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду.
08.04.2009 року винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_2, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Заборгованість за судовим рішенням згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини становить майно для цілей статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Войтенко проти України" , у справі "Перетятко проти України").
При цьому, судова колегія бере до уваги правову позицію, яка викладена у п.п. 51, 52, 53 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, для судів є джерелом права. По цій справі суд повторив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції"). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії")
У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (рішення у справі "Бурдов проти Росії"). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (рішення у справі "Райлян проти Росії").
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Ст. 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Бездіяльність державного виконавця заявником обґрунтовується невжиттям ним заходів, спрямованих на відновлення зупиненого виконавчого провадження, визначення вартості описаного та арештованого майна, залучення експертів та представників боржників для оцінки вартості арештованого майна та його реалізації, не притягнення осіб, які перешкоджали проведенню таких дій до відповідальності, у визначеному законом порядку.
Системний аналіз вищевказаних норм матеріального та процесуального права, наведені заявником доводи, які відповідають фактичним обставинам справи та необгрунтовано тривала затримка виконання рішення суду, дають достатні підстави для висновку про бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового наказу, яка порушує право стягувача на своєчасне виконання рішення суду.
Наведене узгоджується з ч. 2 ст. 387 ЦПК України, згідно з якою, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
За таких обставин, ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення цієї частини вимог заявника.
В частині задоволених вимог ухвала суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2013 року в даній справі, в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності державного виконавця - скасувати.
Визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Ліщука Олексія Олексійовича щодо виконання судового наказу № 2н-495 в рамках зведеного виконавчого провадження.
Зобов'язати державного виконавця вжити передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового наказу № 2н-495 в рамках зведеного виконавчого провадження у визначений законом строк.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді