Справа №354/168/13-ц

Провадження №22-ц/779/1347/2013

Категорія 20

Головуючий у І інстанції Гребик Л.В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, зняття арешту та заборони на відчуження земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Яремчанського міського суду від 22 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, зняття арешту та заборони на відчуження земельної ділянки.

Заочним рішенням Яремчанського міського суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку що ОСОБА_3 не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а даний договір не був посвідчений нотаріально з причин відсутності в нього коштів. При цьому судом не враховано, що в квітні 2010 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язався надати йому генеральну довіреність на право користування та розпорядження земельною ділянкою, згоду дружини на продаж цієї ділянки, а в подальшому укласти договір купівлі-продажу. На виконання цих домовленостей 17 квітня 2010 року відповідачем видано довіреність, згідно якої він (позивач) та його дружина ОСОБА_5 вправі вчиняти правочини та здійснювати дії щодо відчуження (продаж, міна) земельної ділянки, а також згоду дружини на продаж земельної ділянки. Цього ж дня між ними було підписано договір-купівлі продажу земельної ділянки. Вважаючи, що він є власником земельної ділянки, у 2012 році вирішив відчужити спірну земельну ділянку. Однак, в нотаріальній конторі йому повідомили, що договір укладений між ним та відповідачем підлягає нотаріальному посвідченню. У зв'язку із цим він звернувся до відповідача з проханням нотаріально посвідчити договір, однак останній відмовився. Даним обставинам суд не дав належної оцінки та виніс рішення, яким позбавив його права власності на земельну ділянку.

Крім того, в жовтні 2012 року державним виконавцем накладено арешт на все майно ОСОБА_3, в тому числі і на спірну земельну ділянку.

Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримав з наведених в ній підстав.

ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу оформлений в простій письмовій формі в силу положень ст. ст. 640, 657 ЦК України не є укладеним, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні й правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, зняття арешту та заборони на його відчуження.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому, як передбачено ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що 17 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі оформили договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,9373 га, що знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно розписки вартість земельної ділянки становить 35 000 Євро, яку позивачем сплачено, а відповідачем отримано (а.с.5,6). Цього ж дня ОСОБА_3 оформив доручення, яким уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вчиняти правочини та здійснювати всі юридично значимі дії щодо відчуження (продаж, міна) спірної земельної ділянки (а.с.7).

Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недоодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається

Таким чином, закон надає суду право визнавати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюються на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельна ділянка, єдиний майновий комплекс, житловий будинок (квартира) або інше нерухоме, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

У зв'язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Судом правильно з'ясовано, що оскільки об'єктом продажу є земельна ділянка, тому письмовий договір купівлі-продажу її від 17.04.2010 року підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що даний договір не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відповідно відсутні і правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного правочину, зняття арешту та заборони на його відчуження.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Яремчанського міського суду від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк