ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 116/1893/13-к
Провадження № 1-кп/116/107/13
10.06.2013 року м.Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Буйлової С.Л.,
при секретарі Аджиєвій А.Ш.,
за участю прокурора Склярова К.Г.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
за участю потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, громадянина України, українця, з середньою освітою, жонатого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2010 року народження та 2012 року народження, працюючого різноробочим на ПП «Валькірія Крим», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,
ВСТАНОВИВ:
17.02.2013 року приблизно о 00-15 годин ОСОБА_3, знаходячись на вул.. Садовій в с. Давидівка Сімферопольського району АР Крим, підійшов до раніше незнайомій йому ОСОБА_2, схопив її за зворот куртки та безпричинно наніс один удар головою в область обличчя, від отриманого удару ОСОБА_2, впала на землю. Після цього, ОСОБА_3 сів на неї зверху і наніс їй 10 ударів кулаками в область обличчя. ОСОБА_2 закривалася від ударів та намагалася встати на ноги, однак ОСОБА_3 схопив її за задній зворот куртки та коліном ноги наніс один удар в область обличчя та один удар в область тулуба. ОСОБА_2 від нанесених ударів впала на землю обличчям до низу. Після чого, ОСОБА_3 сів на неї зверху та лігтьовим згином руки став душити її, в результаті чого ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі удару головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноїдального крововиливу, забитої рани в області правої брови, розриву слизової оболонки верхньої губи зліва, синецю повік правого ока, забоїв м'яких тканин обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 526 потягли за собою тривалий розлад здоров'я та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що 16.02.2013 року в період часу з 23 до 24 годин він пішов у магазин за молоком, молока не виявилося в магазині, він купив пиво, йшов додому, його обігнала жінка, в цей момент він сунув руки в кишеню і зрозумів, що втратив гроші, вирішив наздогнати жінку і спитати у неї не підібрала чи вона гроші, жінка відразу стала кричати, він хотів її штовхнути, але вдарив її головою в обличчя, вона впала, він сів зверху, став наносити удари кулаками в обличчя, ударів 10 він наніс їй в область обличчя, вона встала, він ще раз вдарив її в область обличчя і тіла. Вину у вчиненні злочину визнав повністю, просив не позбавляти його свободи, оскільки у нього на утриманні є діти.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї провини, його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 16.02.2013 року приблизно о 23 годині 55 хвилин вона на таксі приїхала в с. Давидівка Сімферопольського району АР Крим, таксист висадив її навпроти вул. Садовій, виходячи з машини вона побачила освітлену вулицю, побачила чоловіка, який йшов по цій вулиці, обігнавши його, пройшовши кроків 10, почула біг, обернувшись, чоловік схопив її за куртку, завдав удару своєю головою в область її обличчя, від удару вона впала на землю, він почав бити її кулаками не зупиняючись, коли вона стала підніматися, чоловік знову схопив її за зворіт куртки, коліном завдав удару їй в обличчя, потім в область ребер, бив кілька разів обличчям в землю. Побиття тривало хвилин 20. Весь цей час вона намагалася захищатися від ударів руками, намагалася кликати на допомогу, в якийсь момент з'явилася дівчина, вона стала відтягувати чоловіка, він відштовхнув її, вона по телефону комусь телефонувала і говорила, що ОСОБА_3 б'є жінку, в якийсь момент жінці вдалося відтягнути цього чоловіка, і вона змогла втекти. Прибігши додому, вона відразу ж стала дзвонити в міліцію, потім в швидку допомогу, телефонувала вона до міліції з номеру телефону, який зазначений в рапорті чергового. При призначенні покарання ОСОБА_3, просила призначити йому покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, враховуючи те, що на його утриманні є діти, яких необхідно виховувати;
- даними протоколу слідчого експерименту та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 показала при яких обставинах ОСОБА_3 були нанесені їй удари, а також характер та механізм нанесення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ( а.с. 46-52);
- висновком судово-медичної експертизи № 526 від 21.03.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі удару головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноїдального крововиливу, забитої рани в області правої брови, розриву слизової оболонки верхньої губи зліва, синецю повік правого ока, забоїв м'яких тканин обличчя, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Аналізуючи зібрані в ході досудового розслідування і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1 про те, що обвинуваченням не надано жодного належного доказу, а тому кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 слід закрити, є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів в судовому засіданні.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, виходячи з вимог ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який за місцем проживання характеризується позитивно, жонатий, має на утриманні двох малолітніх дітей - 2010 року народження та 2012 року народження, на час розгляду справи працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, раніше не судимий. Також, при визначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_2 про міру покарання, яка погодилася з думкою прокурора щодо призначення покарання ОСОБА_3 та просила призначити покарання ОСОБА_3 не пов'язане з ізоляцією від суспільства, враховуючи те, що на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 є діти, яких необхідно виховувати.
У відповідності зі ст. 66 КК України в якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд не вбачає.
З показань ОСОБА_3 у судовому засіданні судом не встановлено того щирого каяття, яке припускає критичну оцінку його злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, тому і не може бути визнано судом у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3
У відповідності зі ст. 67 КК України в якості обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд не вбачає.
Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням усіх зазначених обставин, характеру та механізму безпричинного нанесення тілесних ушкоджень, тривалістю нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
При цьому, приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2 щодо призначення ОСОБА_3 покарання, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому достатній іспитовий строк та поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки.
Суд вважає, що саме така міра покарання відповідно до ч.2 ст. 50 та ч.2 ст. 65 КК України є не тільки карою за вчинений злочин, а буде необхідною та достатньою для виправлення ОСОБА_3 і буде сприяти запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов, заявлений КРУ «КТМО «Університетська клініка» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5886 грн.39коп., в силу ст. 207 ч.1 п.5 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 по справі не був заявлений.
Речові докази по справі відсутні.
Даних про застосування по справі заходів забезпечення кримінального провадження суду не представлено, а тому підстав для прийняття рішення щодо таких заходів у суду не має.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-374 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням.
Встановивши ОСОБА_3 іспитовий строк на 3 (три) роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 у період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Цивільний позов КРУ «КТМО «Університетська клініка» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5886 грн.39коп. залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: