КОПІЯ
Справа №573/220/13- ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Юлія Миколаївна
Номер провадження 22-ц/788/1265/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О.
Категорія - 21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Лузан Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Білопільського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним,
в с т а н о в и л а :
1 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Білопільського районного суду Сумської області з позовом про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, обґрунтовуючи його тим, що 28 грудня 2012 року уклала договір та подарувала своїй дочці будинок у селі Гиріне внаслідок помилки, оскільки вважала, що укладає заповіт та внаслідок вад слуху та зору не зрозуміла, який саме правочин нею було вчинено.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому вказує, що судом не було належним чином оцінено пояснення свідків, та не взято до уваги ту обставину, що при укладанні договору дарування будинку, внаслідок обману з боку відповідачки, позивачка помилялась щодо правових наслідків договору, оскільки вважала, що укладає заповіт, через що позбавлена права власності на житловий будинок, в якому проживає і у неї з донькою на цьому грунті почалися сварки.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7, які вважали рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і доводів апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з постановленням рішення про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2012 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_5 житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0601 га. Відповідний договір було засвідчено приватним нотаріусом Білопільського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1211. Копія договору міститься на а.с.5-6.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала переконливих доказів того, що уклала договір дарування внаслідок помилки.
В той же час, такі висновки суду не відповідають зібраним у справі доказам та обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловік якої помер, має чотирьох дітей, трьох доньок і одного сина, які мають сім'ї і проживають окремо. Позивачка проживає у АДРЕСА_1, який належав їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності виданого 19 лютого 2004 року виконкомом Гуринівської сільської ради Білопільського району.
Відповідно до змісту ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів знаходить. Що у матеріалах даної справи є докази, які свідчать про помилку позивачки при укладенні вказаного договору дарування, оскільки вона мала на меті посвідчення у нотаріуса заповіту.
Помилка позивачки, в першу чергу, підтверджується її особистими показами як свідка у апеляційному суді. В цих показах вона послідовно стверджує, що погодилася на пропозицію однієї з доньок-відповідачки поїхати до нотаріуса посвідчити заповіт. В силу своїх зорових і слухових вад вона не змогла побачити який документ підписала, не розчулася пояснень нотаріуса щодо суті підготовленого документа. Копії цього документа їй на руки не дали. Ця остання обставина визнається відповідачкою і нотаріусом, яка пояснила, що виготовила два примірника договору, один з яких залишився в нотконторі, а другий - видала відповідачці. Позивачці копію не видавала, оскільки вона цього не просила.
Позивачка також показала, що як тільки узнала про суть підписаного нею договору, почала вимагати від нотаріуса копію документа, а невдовзі звернулася до суду з даним позовом, попросивши суд, в порядку забезпечення доказів витребувати від нотаріуса копію договору.
Ці її покази підтверджуються письмовою заявою до нотаріуса від 22 січня 2013 року, тобто, через 24 дні після посвідчення договору (а.с. 57), та копією відповіді нотаріуса від 19 лютого 2013 року на цю заяву (а.с. 58) про відмову у видачі копії договору з посиланням на те, що копії видаються тільки особам «за дорученням якої або щодо якої вчинялися нотаріальні дії». Нотаріус вважав, що позивачка не є тією особою щодо якої вчинялася нотаріальна дія.
Допитані судом першої інстанції у якості свідків інші доньки позивачки ОСОБА_8, ОСОБА_9, син ОСОБА_10 суду пояснили, що розмови з матір'ю щодо заповіту і спадкування були, але вона ніколи не заводила розмови про дарування свого господарства одній відповідачці.
З пояснень обох сторін вбачається, що вже через декілька днів після укладення вказаної угоди взаємовідносини між ними погіршилися, почалися свари і непорозуміння з приводу користування будинком і обмежень щодо доступу інших родичів до цього будинку.
Зважаючи на похилий вік позивачки, на хвороби зору та слуху, на хворобливий стан її здоров'я, на те, що вже через декілька днів вона почала вимагати копію договору і звернулася з даним позовом до суду, колегія суддів оцінюючи всі зібрані у справі докази у сукупності приходить до висновку про доведеність позову про помилку позивачки при укладенні договору дарування, оскільки вона мала на меті посвідчення заповіту на одну із своїх доньок.
Та обставина, що ОСОБА_3 в силу свого похилого віку та хвороби не зрозуміла який саме правочин було засвідчено нотаріусом та нею підписано, підтверджується висновком судово-медичної експертизи №24/2013, який є на а.с.83-86. Відповідно до цього висновку, у позивачки виявлено порушення функції слуху - хронічний двосторонній неврит слухових нервів, приглухуватість 4 ступеня, вона може сприйняти розмовну мову тільки за допомогою слухового апарату (до 4-х метрів), крім того, у ОСОБА_3 має місце атрофія зорових нервів та вікова катаракта обох очей, що унеможливлює корекцію зору лінзами, тому вона не може читати текст як без окулярів, так і у них.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивачка уповноважувала доньку чи надавала їй дозвіл на отримання всіх необхідних для оформлення договору дарування документів. Про їх оформлення ОСОБА_3 не знала.
Твердження відповідачки про те, що мати знала про укладення саме договору дарування нічим не підтверджуються.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового, про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання договору дарування житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 від 28 грудня 2012 року недійсним.
Отже, є підстава яка передбачена ст. 229 ЦК України для визнання договору дарування недійсним та відшкодування позивачці судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.
Позивачці відповідачка повинна повернути судові витрати по оплаті судового збору 114 грн. 71 коп. у суді першої інстанції та 114 грн. 71 коп. - у суді апеляційної інстанції, а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 611 грн. 73 коп., всього 841,15 грн. Ці судові витрати підтверджуються документами на а.с. 1, 97, 117.
Колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідачки щодо можливості розірвання договору дарування у добровільному порядку. Вона сказала, що думала над цим, однак зараз цього робити не буде тому, щоб на неї не пала підозра в обмані матері під час укладення договору дарування. Однак такої загрози для неї не має, оскільки колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність позову в цій частині і про відсутність підстави, передбаченої ст. 230 ЦК України, для визнання недійсним договору дарування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 03 травня 2013 року в даній справі скасувати.
Задовольнити позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Білопільського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами під АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом 28 грудня 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в сумі 841 (вісімсот сорок одну) грн. 15 коп.
Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -