УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 109/477/2013-ц Головуючий суду першої інстанції:Мязгов Л.О.
№ провадження: 22-ц/190/2676/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.
"19" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сокола В.С.,
Суддів:Белинчук Т.Г., Пономаренко А.В.,
При секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»» (далі - Банк) до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду АРК від 20 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 жовтня 2012 року Банк, посилаючись на статті 526, 527, 530, 549, 612, 629, 1050, 1054 ЦК України, звернувся до суду із вище зазначеним позовом (а.с.2), просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 348 від 06 березня 2008 року в сумі 19 156, 95 грн. В обґрунтування вимог вказав, що 06 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 348 на суму 11 100 грн. на поточні потреби зі сплатою 24 % річних строком до 04 березня 2011 року. Відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 04 жовтня 2012 року утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 9 245, 73 грн., суми заборгованості по процентах в розмірі 8 773, 22 грн., штрафу (плати за пропуск платежів) в розмірі 1 138 грн.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 лютого 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 156,95 грн. та судовий збір в сумі 214,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що судом першої інстанції не застосовано строків позовної давності як до основної вимоги, так і спеціального строку щодо сплати штрафу. Посилається на невірний розрахунок Банку щодо заборгованості. Також посилається на не доведеність позивачем факту отримання ним грошей, розрахунки Банку є однобічними та не чім не обґрунтовані.
В засідання апеляційного суду сторони, будучи оповіщеними у встановленому порядку про час та місце судового розгляду (а.с.145-147), не з'явились, жодного клопотання суду не надали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Встановлено, що 06 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 348 на суму 11 100 грн. на поточні потреби строком до 04 березня 2011 року зі сплатою 24 процентів річних (а.с.10-16).
Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за вказаним кредитним договором, і внаслідок порушення грошового зобов'язання, станом на 04 жовтня 2012 року утворилася заборгованість, яка, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 348 складає 19 156, 95 грн. з яких: 9 245, 73 заборгованість за кредитом, 8 773, 22 грн. заборгованість по процентам, 1 138 грн. штраф (плата за пропуск платежів) (а.с.8-9).
Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом і не впливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору за кожний випадок невиконання передбачених пунктом 3.3.3 (своєчасна сплата кредиту, процентів та у передбачених випадках неустойки) цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 відсотків від суми неналежно виконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 та статті 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 611 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Право для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, в тому числі неустойки (штрафу, пені), виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
З огляду на зазначене, з урахуванням того, що заборгованість за кредитним договором не погашена, судом першої інстанції правильно стягнуто 1 138 грн. штрафу відповідно до пункту 4.3 кредитного договору у межах строку позовної давності, оскільки заборгованість розраховано станом на 04 жовтня 2012 року.
Посилання апелянта, на те що Банком не доведено отримання ОСОБА_6 кредитних коштів колегія суддів до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять меморіальний ордер № 74130 від 06 березня 2008 року , призначенням платежу якого є надання кредиту ОСОБА_6 згідно кредитного договору № 348 від 06 березня 2008 року на суму 11 100 грн. з зазначенням номеру рахунку відповідно до пункту 2.1.1.2 кредитного договору (а.с.18), меморіальний ордер № 74134 щодо зарахування безготівкових коштів за меморіальним ордером № 74130 на суму 1 110 грн. та меморіальний ордер № 74131 на суму 9 990 грн., який підтверджує отримання коштів ОСОБА_6 Також матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого ОСОБА_6 з 04 квітня 2008 року по 04 листопада 2008 року вносились кошти у погашення кредиту, що також підтверджує отримання останнім кредитних коштів.
Посилання апелянта на невідповідність графіку погашення заборгованості з розрахунками заборгованості апелянтом не доведено, оскільки вказані ним суми було визначено з урахуванням прострочення платежу, що вбачається з дат погашення платежів розрахунку заборгованості (а.с.8-9).
Таким чином, суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і правильно застосував до правовідносин сторін вище наведені норми матеріального права, оскільки відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, сума заборгованості ним не оспорюється.
З огляду на зазначене, колегія суддів Апеляційного суду АРК встановила, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержані, підстав для скасування рішення в порядку статті 309 ЦПК України немає, тому згідно статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду АРК від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: