ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 10» червня 2013 р. Справа №5023/5507/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Кравець Т.В.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

апелянта - Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» - Жегулін Ю.М., за довіреністю №2946-О від 13.09.2012 року;

ліквідатор - арбітражний керуючий Бєляєва О.В., ліцензія серії НОМЕР_3 від 05.08.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приват Банк», м.Дніпропетровськ (вх.№1445Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута по справі №5023/5507/12,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків, код НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Дзюба О.А.) від 17.12.2012 року по справі №5023/5507/12 задоволено клопотання ліквідатора про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута. Скасовано заборону на нерухоме майно, об'єкт обтяження: нежитлові приміщення цокольного поверху №104-1-:-104-8, 104-12-:-104-20, 104-15а, 104-16а, 104-18а, LXV, LXVa в літ. А-5 загальною площею 228,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер обтяження: 6333617, контрольна сума: Д6Е2ЕА3614; скасовано заборону на нерухоме майно, об'єкт обтяження: нежитлові приміщення цокольного поверху № 104-1-:-104-8,104-12-:104-20,104-15а,104-16а,104-18а, LXV, LXV а в літ. А-5 загальною площею 228,6 кв.м в зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщень з нежитлових приміщень цокольного поверху № 104-1-:-104-8, 104-12-:104-20, 104-15а, 104-16а, 104-18а, LXV, LXV a на нежитлові приміщення цокольного поверху №104-1, 104-3, 104-4, 104-6, 104-8, 104-13, 104-16, 104-17, 104-18, 104-19, 104-20, 104-18а LXV, LXV а, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер обтяження: 8830682, контрольна сума змін: 34ДБ7Д2ДГБ; скасовано заборону на нерухоме майно, об'єкт обтяження: нежитлові приміщення підвалу №26, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 40 в літ. А-25, загальною площею 332,5 кв. м: розташовані за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер обтяження: 7438673, контрольна сума: 7Д0451889А.; скасовано заборону на нерухоме майно, об'єкт обтяження: однокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження: 6368964, контрольна сума:Д749ЕД2255.; виключено відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху № 104-1-:-104-8,104-12-:104-20,104-15а,104-16а,104-18а, LXV, LXVа в літ. А-5 загальною площею 228,6 кв.м в зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщень з нежитлових приміщень цокольного поверху № 104-1-:-104-8, 104-12-:104-20, 104-15а, 104-16а, 104-18а, LXV, LXVa на нежитлові приміщення цокольного поверху № 104-1, 104-3, 104-4, 104-6, 104-8, 104-13, 104-16, 104-17, 104-18, 104-19, 104-20, 104-18а LXV, LXV а, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер обтяження: 6333729, контрольна сума: 75884687ББ, контрольна сума змін 29А6962В03; виключено відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №26, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38, 39, 40 в літ. А-25, загальною площею 332,5 кв. м: розташовані за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер обтяження: 7438597, контрольна сума: 468ДБВБГ7Е.; виключено відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна: однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження: 6369017, контрольна сума: Б86А8ЕАГ64.5.

Публічне акціонерне товариство «Приват Банк» з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута по справі №5023/5507/12 та прийняти нову ухвалу, якою роз'яснити ліквідатору, що нежитлові приміщення 1-го поверху № 14-1; 14-5 в житловому будинку літ "А-2". загальною площею 73.1 кв.м. які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, а також передав нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху № 1. 1а. 1-4. 4а. 5-8 в житловому будинку літ "А-1" загальною площею 75.5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5. не включаються до складу ліквідаційної маси, оскільки це майно громадянина-підприємця перебуває в іпотеці ПАТ «Приват Банк» за підставами, не пов'язаними із здійсненням банкрутом підприємницької діяльності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалами суду від 20.05.2013 року та від 03.06.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, а також у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника боржника та ліквідатора.

У судовому засіданні 10.06.2013 року представник апелянта пояснив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просить її задовольнити.

Ліквідатор боржника письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні пояснив, що вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Боржник, відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№008266) ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги була направлена 04.06.2013 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги від 03.06.2013 року учасникам судового процесу.

Зважаючи на належне повідомлення боржника про час та місце засідання суду, а також те, що його явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника боржника.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта та ліквідатора боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Боржник - ФОП ОСОБА_3, 29.11.2012 року в порядку статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон про банкрутство, в редакції, яка діяла на момент звернення), звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні нього на тій підставі, що в результаті здійснення ним підприємницької діяльності утворилася заборгованість перед кредиторами, яку він не має можливості погасити, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання вимог перед іншими кредиторами (а.с. 4-5).

Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2012 року по справі №5023/5507/12 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута є припиненою, строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав, припинено нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури.

Припинено стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Встановлено строк 60 днів для пред'явлення вимог кредиторів до банкрута.

Скасовані арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Постановлено, що накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Бєляєву Олену Володимирівну, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (місце проживання: АДРЕСА_6, Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_3 від 05.08.2011 року на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та встановлено розмір винагороди ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у термін до 06 червня 2013 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів «Голос України» або «Урядовий кур'єр» про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж майна (звернути стягнення на майно) належного боржнику, зобов'язати ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 45-52).

07.12.2012 року до господарського суду Харківської області звернувся ліквідатор з клопотанням в якому просив суд роз'яснити резолютивну частину постанови, а саме, чи підлягає звільненню з під арешту майно боржника та, чи підлягає скасуванню арешти та інші обмеження, накладені на майно банкрута Реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та чи підлягають виключенню з цих реєстрів записи, визначені у клопотанні.

17.12.2012 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення виходив з того, що з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. При цьому, зняття заборон та арештів з майна боржника в порядку ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безумовним та стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.2007 року між апелянтом ЗАТ КБ «Приват Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приват Банк») та громадянином України ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №59/а-07, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 250000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.01.2014 року. Згідно п. 1.4 кредитної угоди №59/а-07 від 27.12.2007 року, кредит надавався на споживчі цілі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №59/а-07 від 27.12.2007 року ОСОБА_3 передав ПАТ «Приват Банк», згідно договору іпотеки від 27.12.2007 року нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №14-1; 14-5 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 73,1 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, а також передав нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху №1, 1а, 1-4, 4а, 5-8 в житловому будинку літ. «А-1», загальною площею 75,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7.

Тобто, кредитний договір та іпотечний договір було укладено не з ФОП (фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_3, а з громадянином та цільовим використанням кредиту визначено, що він надавався на споживчі цілі, а не на господарську (підприємницьку) діяльність.

У відповідності до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Статтями 47 - 49 Закону встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Верховною Радою України 22.09.2011 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16.10.2011 року. Вказаним законом внесено зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме визначено у статті Закону України про банкрутство, що суб'єктом банкрутства (банкрутом) не можуть бути, зокрема, фізичні особи-підприємці за грошовими зобов'язаннями, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується, зокрема, зобов'язання боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

Вказаним вище Законом також внесені зміни до ч. 7 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка викладена у такій редакції: «У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підприємствами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності».

Тобто, частина 7 ст. 47 Закону України про банкрутство (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної ухвали) передбачає наслідки прийняття постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом, зокрема, у вигляді звернення стягнення на майно громадянина-підприємця та здійснення реалізації всього майна банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом, в тому числі майна яке перебуває у заставі банку та, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Таким чином, Законом України від 22.09.2011 року, який набрав чинності 16.10.2011 року, чітко розмежовано кредитні взаємовідносини, що укладені банком з фізичними особами підприємцями та фізичними особами-громадянами на споживчі цілі та чітко встановлено порядок вчинення дій, у разі порушення провадження у справі про банкрутство фізичних осіб-підприємців (зокрема, визначено неможливість включення до ліквідаційної маси таких осіб майна, що знаходиться у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності).

Однак, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» визначає, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, до набрання ним чинності.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі №01-06/1481/11 від 26.10.2011 року пояснив, що у розгляді справ про банкрутство фізичних осіб-підприємців стосовно зобов'язань боржника - фізичної особи-підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності, а також майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, господарським судам необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону (№ 3795-УІ від 22.09.2011 року) дія останнього не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що кредитний договір №59/а-07 був укладений до набрання чинності (16.10.2011 року) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», то вищевказані зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягають застосуванню, а тому до спірних правовідношень належить застосовувати приписи Закон України про банкрутство без врахування змін внесених Законом України від 22.09.2011 року № 3795-VІ.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до ст. 25 Закону України про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, як приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, зокрема, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частина 2 ст. 26 Закону про банкрутство встановлює, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже предмет іпотеки та застави в даному випадку має бути включений до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Нормами чинного законодавства передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арешт або інші обмеження стосовно майна банкрута скасовуються.

Як вже було вказано вище, постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2012 року ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Пунктом 5 резолютивної частини постанови встановлено, що скасовуються арешти, накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, у тому числі податкові застави. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що не має значення, ким було накладено арешт, оскільки майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обмежень, адже воно підлягає продажу.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року N830, встановлено, що обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду. Оскільки норми законодавства про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, то усі обмеження щодо розпорядження майном банкрута підлягають скасуванню, а особа реєстратора (нотаріус) вилучає та знімає арешти, заборони та обтяження з відповідних реєстрів.

За таких підстав, місцевим господарським судом правомірно і обґрунтовано задоволено клопотання ліквідатора Бєляєвої О.В. та скасовано заборону на відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута, виключено відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна боржника, - ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду також зазначає, що ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, як вбачається з наведених норм державна реєстрація іпотеки застосовується для забезпечення пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Як вбачається із наведених норм забезпечення пріоритету прав іпотекодержателя перед іншими кредиторами в нормах закону про банкрутство закріплено в ст. 26 та 31 Закону країни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, перебування майна, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна чи Державному реєстрі іпотек, в процедурі банкрутства робить неможливим виконання ліквідатором банкрута обов'язків, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та суперечить приписам ч.1 ст. 23 зазначеного Закону щодо зняття арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Таким чином, при знятті заборони на відчуження майна, що знаходиться в іпотеці права іпотекодержателя порушені не будуть, оскільки він вправі задовольнити свої вимоги переважно перед іншими кредиторами за рахунок даного майна під час проведення ліквідаційної процедури боржника.

Слід зазначити, що ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у процедурі ліквідації, при задоволенні визнаних судом вимог кредиторів, заставне майно враховується окремо від іншого майна і кошти від його реалізації прямує спочатку на задоволення вимог заставного кредитора. Грошова сума, яка залишається від реалізації заставного майна, включається в загальну ліквідаційну масу.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та наведені приписи законодавства, які застосовуються до даних правовідношень, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на приписах діючого законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року по справі №5023/5507/12 про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута була винесена у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі суду висновки відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута по справі №5023/5507/12 залишити без змін.

Справу №5023/5507/12 направити на подальший розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 12 червня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Кравець Т.В.