АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, МСП вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 11/796/1202/2013 Головуючий у 1 інстанції Бойко О.В.
Категорія ст. 15 ч. 2 -186 ч. 2 КК України Доповідач Ноздряков В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:
головуючого - Ноздрякова В.М.,
суддів - Жук О.В., Паленика І.Г.,
за участю прокурора - Глиняного С.В.,
засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2012 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:
1) вироком Богунського районного суду м. Житомира від 11.11.1998 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15.11.2001 року за ч. 2 ст.142, ч. З ст. 215-3, 42, 43, 44 КК України (в редакції 1960 року) на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 31.05.2010 року за ч. 2 ст.185 КК України на один рік позбавлення волі, звільнився 03.03.2011 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.
Засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу утримання під вартою, строк відбування покарання з 05.03.2011 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий:
1) вироком Богунського районного суду м. Житомира від 04.03.1992 за ч. 1 ст.141 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
2) вироком Богунського районного суду м. Житомира від 20.08.1997 р. за ч. 1 ст.101, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна;
3) вироком Богунського районного суду м. Житомира за ч. 1 ст.309 , ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 70, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнився 10.03.2010 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання
Засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу утримання під вартою, строк відбування покарання з 05.03.2011 року.
Суд вирішив питання речових доказів по справі.
Згідно вироку районного суду 04.03.2011 року, приблизно о 22.30 годин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, вступили між собою у злочинну змову про вчинення грабежу. Так ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 стали вимагати у мешканців вище вказаної квартири потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передачі їм майна, погрожуючи побиттям в разі відмови. Отримавши відмову, підсудний ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5, кулаком правої руки в обличчя та наніс декілька ударів по тулубу, завдавши фізичного болю та заподіявши легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 в цей час знаходився поряд, підтримуючи злочинні дії ОСОБА_1. Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побоюючись побиття, виконуючи вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склали в простирадло та віддали: належне потерпілій ОСОБА_3 - телевізор «Elenberg», вартістю 1500 гривень, мікрохвильову піч «Whirрооl», вартістю 500 гривень, два дистанційних пульти до телевізора, вартістю 60 гривень кожен, два зарядних пристрої до мобільних телефонів, вартістю 35 гривень кожен, мобільний телефон «Nokia», вартістю 258 гривень з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 15 гривень, на рахунку якої було 15 гривень, всього на загальну суму - 2478 гривень; належні потерпілій ОСОБА_4 - мобільний телефон «LG» вартістю 270 гривень з сім картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 5 гривень, на загальну суму 300 гривень; належні потерпілій ОСОБА_5, - мобільний телефон «Нокія 7210с», вартістю 1200 гривень з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 25 гривень, всього на суму 1225 гривень, та належні потерпілій ОСОБА_6, - мобільний телефон «Самсунг», вартістю 270 гривень, з сім картою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 16 гривень, на рахунку якої було 14 гривень, всього на загальну суму 300 гривень.
Далі ОСОБА_2 вийшов на вулицю, а ОСОБА_1, продовжив знаходитися в квартирі АДРЕСА_1, де і був затриманий працівниками міліції. Одразу після цього, на вулиці, біля під'їзду також був затриманий і ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказуючи на поверхне та необ'єктивне дослідження районним судом доказів, просить вирок скасувати і закрити кримінальну справу відносно нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи засудженого ОСОБА_2 підтримавшего свою апеляцію, ОСОБА_1, який теж підтримав апеляцію, прокурора, який просив вирок залишити без змін, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні замаху на грабіж за попередньою змовою групою осіб, повторно за обставин встановлених вироком районного суду, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана належна оцінка.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 03.03.2011 року звільнився з місць позбавлення волі. 04.03.2011 року разом з ОСОБА_2 приїхали до м. Києва де вживали спиртні напої, а ввечері, після 22 години вони на таксі приїхали до АДРЕСА_1 начебто для отримання послуг інтимного характеру.
З показів потерпілої ОСОБА_3 видно, що приблизно о 22 год. 30 хв. 4.03.2011 року до вказаної квартири зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відштовхнувши ОСОБА_4, яка відчинила їм двері, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зайшли до квартири і стали вимагати віддати гроші та золоті вироби. На вимогу ОСОБА_1 дівчата віддали їм свої мобільні телефони і на його вимогу поставили на полу телевізор, мікрохвильову піч, інші речі. ОСОБА_2 в цей час ходив по квартирі, а після того, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5, вийшов з квартири. На їх виклик приїхали працівники міліції, які затримали ОСОБА_1 в квартирі, а ОСОБА_2 біля дому в таксі.
З показів потерпілої ОСОБА_6 теж слідує, що 04.03.2011 року, приблизно о 22 год. 30 хв. до квартири зайшли ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ОСОБА_1 став вимагати передати їм мобільні телефони, гроші, золоті вироби. Вона та інші дівчата вимушені були віддати мобільні телефони, сказавши, що грошей та золотих виробів у них немає. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 сказали, щоб вони збирали всі цінні речі - телевізор, мікрохвильову піч та інше майно. Вони вимушені були поставити ці речі на підлогу на простирадло. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_5 ОСОБА_2 підтримував вимоги ОСОБА_1, обмежував рух дівчат по квартирі, а потім вийшов з неї. Через деякий час приїхали працівники міліції і затримали ОСОБА_1 в квартирі, а ОСОБА_2 біля дому.
Аналогічні покази дала потерпіла ОСОБА_4
З досліджених судом показів потерпілої ОСОБА_5 видно, що 04.03.2011 року приблизно о 22 год. 30 хв. до квартири АДРЕСА_1, де знаходилась вона та її подруги, зайшли два чоловіка, як виявилось потім ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які стали вимагати, щоб вона та інші дівчата виклали на стіл мобільні телефони, коштовності, гроші та збирали побутову техніку. Дівчата почали складати свої речі на стіл. ОСОБА_1 наказав віддати телевізор, а після того, як вона спитала куди вона повинна його поставити, вдарив її декілька разів по обличчю, в груди і в бік тулуба. Після цього вона вийшла в іншу кімнату. Через деякий час приїхали працівники міліції і затримали ОСОБА_1 і ОСОБА_2
З досліджених судом показів свідка ОСОБА_9 видно, що 04.03.2011 року близько 23 години їм зателефонував оператор і повідомив, що через деякий час до квартири приїдуть два клієнта. Приблизно через 10 хвилин зателефонували в двері квартири і коли їх відчинили, то в квартиру забігли двоє чоловіків, які почали кричати та вимагати, щоб вони збирали цінні речі: гроші, коштовності і побутову техніку. Почувши викрики, вона з однієї з кімнат повідомила про це диспетчера і прибувші працівники міліції затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Винність засуджених у скоєнні інкримінованого їм злочину підтверджується показами свідка ОСОБА_10, який показав, що 04.03.2011 року, приблизно о 22 год. 40 хв. він у складі групи затримання по виклику про скоєння грабежу прибули до АДРЕСА_1, де їм повідомили, що двоє чоловіків, які прийшли до квартири вимагали у дівчат гроші, коштовності інші речі. ОСОБА_5 вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вдарила її.
На полу на простирадлі знаходились складені телевізор, мікрохвильова піч, зарядні пристрої до телевізорів та інше майно. ОСОБА_1 намагався викинути з кишені мобільні телефони. На вулиці був затриманий ОСОБА_2 на якого, як на іншого співучасника злочину вказали потерпілі. У ОСОБА_1 були вилучено три мобільні телефони потерпілих.
З показів свідка ОСОБА_11 видно, що він підвозив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1. Коли вони приїхали до будинку, то вказані особи попросили його зачекати хвилин 10 і що розрахуються з ним, коли повернуться. Приблизно через 10 хв. повернувся ОСОБА_2 та сказав, що зараз вийде його товариш і вони поїдуть далі. Через деякий час до автомобіля підійшов співробітник міліції з дівчиною, яка вказала на ОСОБА_2 сказавши «Це він». ОСОБА_2 був затриманий.
Згідно висновків судово-медичної експертизи від 17.03.2011 року ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляд синці на лівій щоці. Це ушкодження могло бути спричинено 04.03.2011 року ( т.1, а.с. 74-77).
З протоколу огляду місця події від 05.03.2011 року видно, що в квартирі АДРЕСА_1 на підлозі на простирадлі знаходилась мікрохвильова піч «Вірпул», 2 зарядних пристрої до мобільних телефонів, 2 дистанційні пульти, три мобільних телефони - «Нокіа», «LG», «Нокіа 7210 с», які належали відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також телевізор «Еленберг», які були замотані в простирадла (т.1, а.с. 11-37).
Колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у замаху на відкрите заволодіння майном потерпілих за попередньою змовою з ОСОБА_1. Цей висновок підтверджується показами потерпілих, свідків, протоколом огляду місця подій, висновком судово-медичної експертизи.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходились у стані алкогольного сп'яніння. Приїхали до вказаної квартири начебто для отримання інтимних послуг на таксі, не маючи при собі відповідних коштів. На цю обставину вказують протоколи обшуку при їх затриманні, з яких слід зробити висновок що ні у ОСОБА_1, ні у ОСОБА_2 при собі не було грошей (т., а.с. 115, 169). Свідок ОСОБА_11, який привіз ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 підтвердив, як вказано вище, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не розрахувалися з ним, сказавши, що віддадуть гроші хвилин через 10 коли повернуться і щоб він зачекав їх. Час, який визначили засуджені, а саме 10 хв. і їх прохання зачекати їх, на думку колегії суддів свідчать саме про намір заволодіти майном, грошима потерпілих і за рахунок частини викраденого майна розрахуватись з ОСОБА_11
Так, по справі дійсно встановлено, що «ініціативним» і більш активним у своїх діях був ОСОБА_1 Разом з тим, ОСОБА_2 в цей час знаходився з ним в квартирі, обмежував, як на це вказують потерпілі їх пересування по квартирі і просив, щоб ОСОБА_1 «швидше рухався». ОСОБА_2 під час очної ставки з потерпілою ОСОБА_3 не заперечував цю обставину, вказуючи, що він не пам'ятає всіх обставин через алкогольне сп'яніння.
При ОСОБА_2 ОСОБА_1 наніс удари потерпілій ОСОБА_5
Його вихід з квартири після цього, не можна розцінити як добровільну відмову від вчинення злочину, оскільки за обставинами справи треба зробити висновок, що замах на вчинення злочину був закінченим. ОСОБА_2 після виходу з квартири чекав ОСОБА_1, але той не встиг вийти, оскільки був затриманий працівниками міліції.
Дії як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 за ст. 15 ч.2 - 186 ч. КК України кваліфіковані вірно, а міра покарання призначена з врахуванням вимог ст. 65 КК України, даних про особи засуджених.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 Перехідних положень КПК 2012 року, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення а вирок Голосіївського районного суду м.Києва від 14 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без змін.
Судді: Ноздряков В.М. Жук О.В. Паленик І.Г.