Справа № 0909/1843/2012
Провадження № 22ц/779/1443/2013
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б.Б.
Доповідач Беркій О.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.
суддів: Шишка А.І., Томин О.О.,
секретаря Лисак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ліквідаційної комісії бюро по приватизації державного житлового фонду міста Коломиї, виконавчого комітету Коломийської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки і піклування Коломийської міської ради, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування розпорядження бюро по приватизації держаного житлового фонду міста Коломиї, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права на користування житлом і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
В квітні 2012 року ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломиї, виконавчого комітету Коломийської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки і піклування Коломийської міської ради, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права на користування житлом.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 16 липня 1988 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_6 та зі згоди його батьків вселилася в квартиру АДРЕСА_1. За час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які від народження були зареєстровані в квартирі та проживають в ній.
23 лютого 2004 року шлюб між ними було розірвано, однак вони продовжували проживати у фактичних шлюбних стосунках, в період яких у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Протягом останніх трьох років у неї з відповідачами погіршилися відносини і її стали виганяти з квартири, заявивши що квартира приватизована, а вона з дітьми не має права користування житлом. Після цього вона дізналася, що її 25 березня 1997 року було незаконно виписано з квартири і 27 грудня 1999 року було видано свідоцтво на право власності на спірну квартиру на ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер і після смерті якого його частку успадкували відповідачі.
Посилаючись на те, що вона з дітьми як до часу приватизації, так і даного часу проживають в даній квартирі, мають право на користування житлом, а приватизація проведена незаконно, просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло та визнати за ними право на користування квартирою.
В процесі розгляду справи в квітні 2013 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на частку спадкового майна, після смерті ОСОБА_2, посилаючись на те, що такі були видані на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке порушує їхні житлові права.
04 квітня 2013 року позивачка збільшила позовні вимоги та посилаючись на те, що 27 грудня 2012 року народила сина ОСОБА_3, який поселений в спірній квартирі і там проживає, набув право користування нею, просила визнати за ним право на користування квартирою АДРЕСА_1.
24 квітня 2013 року позивачка подала додаткову позовну заяву про збільшення позовних вимог та зазначала, що свідоцтво про право власності на житло було видано на підставі розпорядження по приватизації державного житлового фонду, яке теж підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Посилаючись на наведені обставини, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломия від 16 грудня 1999 року №9600, визнати недійсним свідоцтва про право власності на житло від 27 грудня 1999 року, а квартиру повернути до державного фонду, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 лютого 2009 року за № 301 і за №308 та визнати за нею, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на користування спірною квартирою.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження бюро по приватизації держаного житлового фонду м. Коломия від 16 грудня 1999 року №9600.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду 27 грудня 1999 року на квартиру АДРЕСА_1, а квартиру повернуто до державного фонду.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №301, видане 18 лютого 2009 року державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 на 2/3 частки спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №308, видане 18 лютого 2009 року державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 на 1/3 частки спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_5 посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона не зверталась у паспортну службу МВС для здійснення виписки, оскільки станом на 1997 рік на підставі «Положення про паспортну систему у СРСР», прописка та виписка вчинялась за наявності заяви спеціального зразка та паспорта особи, що виписується.
Судом помилково не взято до уваги того, що ОСОБА_1 було відомо ще у 1997 році про те, що її виписано з спірної квартири, оскільки з метою подальшої приватизації позивачка у 1997 році подавала заяву на прописку, паспорт та прописалась у с. Кути Косівського району, що підтверджує пропуск нею строку позовної давності для відновлення її права в суді.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні її позову.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримали по вищенаведених мотивах.
ОСОБА_1 та представник органу опіки і піклування Коломийської міської ради Івахнюк І.В. апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.
ОСОБА_6, ОСОБА_8, представник прокуратури, представник ліквідаційної комісії бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломиї та представник виконавчого комітету Коломийської міської ради в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялися.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 16 липня 1988 року, за час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_4
23 лютого 2004 року шлюб було розірвано, після розірвання якого у позивачки народилося ще двоє дітей: син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 листопада 2012 року ОСОБА_6 визнано батьком сина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому суд виходив з того, що обставинами на підтвердження походження дитини від відповідача є факт їх спільного проживання в одній квартирі та ведення спільного господарства, що підтверджується листом Головного управління праці та соціального захисту населення про те, що позивачці припинено виплату допомоги як одинокій матері через проживання її разом з батьком дітей в АДРЕСА_1 та заявою самого відповідача про визнання батьківства.
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народився 27 грудня 2012 року і батьком зазначено ОСОБА_6 ( т.1 а.с.199).
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження №9600 від 16 грудня 1999 року, 27 грудня 1999 року бюро по приватизації держаного житлового фонду м. Коломия було видано свідоцтво про право власності на житло і спірна квартира була передана у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках (т.1 а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 і після його смерті відповідачам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 18 лютого 2009 року державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими номерами №301 та №308 відповідно на 2/3 та 1/3 частки спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.177-178).
На підставі зібраних доказів встановлено, що після одруження з ОСОБА_6 позивачка вселилася до спірної квартири АДРЕСА_1 та була у встановленому законом порядку зареєстрована за вказаною адресою, після народження дітей вони теж були зареєстровані в квартирі.
Згідно довідки КП «Житлоінформцентр» №454 від 23 березня 2012 року вбачається, що в спірній квартирі ОСОБА_1 була зареєстрована з 06 лютого 1990 року по 25 березня 1997 року, дочка ОСОБА_4 була зареєстрована з 12 квітня 1991 року по 25 березня 1997 року та син ОСОБА_8 з 06 лютого 1990 року по 25 березня 1997 року.
Відповідно до інформації, наданої Коломийським РВ УДМС, заяви на реєстрацію і зняття з реєстраційного обліку позивачки з дітьми не збереглися, оскільки пройшов термін їх зберігання.
Згідно довідки Коломийської спеціалізованої школи I-III ступенів №5 імені Т.Г. Шевченка вбачається, що ОСОБА_8 навчався в даній школі з 1996 року і закінчив 9-ий клас у 2004 році, а ОСОБА_4 навчалася з 1997 року та закінчила 9-ий клас у 2005 році.
Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Місцем проживання дитини до дев'яти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Оскільки, на час приватизації позивачка з дітьми проживала з відповідачами однією сім'єю, вели спільне господарство і спірна квартира була постійним місцем їхнього проживання, а зняття її з реєстраційного обліку відбулося поза її волею, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачка з дітьми має право на участь у приватизації спірної квартири у зв'язку з наявністю права на житло, та обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання незаконним і скасування розпорядження бюро по приватизації держаного житлового фонду м. Коломия від 16 грудня 1999 року №9600 та свідоцтва про право власності на житло, виданого Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду 27 грудня 1999 року на квартиру АДРЕСА_1.
Враховуючи, що на підставі свідоцтва на право власності на квартиру були видані спірні свідоцтва про право на спадщину за законом, якими порушуються житлові права ОСОБА_1 та дітей, судом правомірно визнано їх недійсними та визнано за ними право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Посилання апелянта на те, що на час приватизації спірної квартири позивачка не була зареєстрована у ній, оскільки ще у березні 1997 була знята з реєстраційного обліку і нею не надано жодного доказу на підтвердження того, що вона не зверталась у паспортну службу для здійснення виписки не заслуговують на увагу, оскільки право на приватизацію пов'язується з їх правом на житло та фактом проживання у квартирі, а не з фактом реєстрації вказаних осіб у спірній квартирі, яка здійснюється на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Крім того, в засіданні Апеляційного суду було встановлено, що позивачка квартири не покидала і проживає в ній на даний час.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Доказів того, що позивачці в 1999 році було відомо про приватизацію квартири суду не надано, а тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про пропуск строку звернення до суду.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: А.І. Шишко
О.О. Томин