ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року № 826/4909/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Луценко О.І. (дов. від 20.05.2013р. №1-984)

Степанець О.П. ( дов. від 09.01.2013р. №1-59)

від відповідача: Дрозд І.С. (дов. від 11.12.2012р.)

від третьої особи: Білокур З.Г. (дов. від 22.06.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтік» про скасування податкового повідомлення - рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2013 року в 09год. 45хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі по тексту також - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтік» про скасування податкового повідомлення - рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення є протиправним, не відображає фактичних обставин справи та приписам податкового законодавства, порушує законні права та інтереси позивача, відтак позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну планову перевірку Комунального підприємства виконавчого органу Київради Київської міської державної адміністрації «Київкомунсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2012р. №2004/22-90-33745659.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: - п. 1.32 статті 1, п. 5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 59317 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 року в сумі 3 275 грн.; за 1 квартал 2010 року в сумі 37 708 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 13 750 грн.; за 4 квартал 2010 року в сумі 4 584 грн.;

- п. 1.32 статті 1, п. 4.1 ст. 4 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.94 № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 584 050 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011 року в сумі 1 584 050 грн., в тому числі: за 1 квартал 2011р. в сумі 1 584 050 грн.;

- пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про додаток на додану вартість» (із змінами та доповненнями); п. 201.10 ст.201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 485 381 грн., в тому числі: - за грудень 2009 року в сумі 2 620 грн.; - за лютий 2010 року в сумі 16 167 грн.; - за березень 2010 року в сумі 14 000 грн.; - за квітень 2010 року в сумі 8 538 грн.; - за травень 2010 року в сумі 2 462 грн.; - за жовтень 2010 року в сумі 3 667 грн.; - за грудень 2011 року в сумі 373 160 грн.; - за січень 2012 року в сумі 64 767 грн.;

- пп.8.1.2. п.8.1 ст. 8 та пп.19.2 «а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22 травня 2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, позивачем з квітня по серпень 2009 року несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 20 838,45 грн. Відповідно п.20.1 ст. 20 Закону України від 22травня 2003р. №889- ІV «Про податок на доходи фізичних осіб» із змінами та доповненнями за прострочення встановлених термінів сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету нарахована пеня в сумі 366,36 грн.

- ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 1963-XII від 11.12.1991р. із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 825 грн., в тому числі: 2009 рік в сумі 1375,00 грн.; - 2010 рік в сумі 2450,00 грн.;

- п.1 ст.3 Закону України від 23.03.1996р № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (із змінами та доповненнями), п.9, ст.3 Закону України від 06.07.1995 р- № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

На підставі виявлених у ході перевірки порушень відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0011002290 від 17 грудня 2012року, суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як слідує із матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображеніє», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік».

Водночас, відповідачем в ході аналізу додатків 5 «Розшифровки податкових зобов'язань, ат податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за перевіряємий період встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкових зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами, по яким на дату проведення перевірки анульовані свідоцтва платника податків на додану вартість, а саме:

- ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», (стан платника 14 - визнано банкрутом, знаходиться на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, свідоцтво ПДВ анульовано 28.04.2011р.), на загальну суму ПДВ - 18 787грн., у тому числі: грудень 2009- 2620, 00 грн., лютий 2010 - 16 167,00. До перевірки позивачем надані податкові накладні: п/н від 25.12.2009р. №5482 на загальну суму 15722, 40 грн., в тому числі ПДВ - 2620, 40 (роботи по поточному ремонту громадських вбиралень); п/н від 26.02.2010р. №798 на загальну суму 97000,00 грн., в тому числі ПДВ 16 166, 66 грн. (роботи по поточному ремонту громадських вбиралень);

- ТОВ «Сігма Сервіс», (стан платника 28 - триває процедура припинення, знаходиться на обліку у Приморському районі м. Одеси ДПС, свідоцтво ПДВ анульовано 04.11.2011р.) на загальну суму ПДВ - 11000грн., у тому числі: квітень 2010р. - 11000,00 грн. До перевірки позивачем надані податкові накладні: п/н від 30.04.2010 №1207 на загальну суму 66 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 11 000, 00грн. (інформаційно - юридичні послуги згідно договору №15/04-001 від 15.04.2010);

- ТОВ «Преображеніє» (стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку, знаходиться на обліку у Печерському районі м. Києва ДПС, свідоцтво ПДВ анульовано 15.02.2011р.) на загальну суму ПДВ - 14000грн., у тому числі: березень 2010р. - 14 000,00. До перевірки позивачем надані податкові накладні: п/н від 31.03.2010р. №1298 на загальну суму 84000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 14000грн. (ремонт громадських вбиралень згідно договору №1103-001 від 11.03.2010р.);

- ТОВ «Лоу Консалт» (стан платника 8 - до ЄДР винесено запис про відсутність за місцезнаходженням, перебуває на обліку у Бориспільському ОДПІ, свідоцтво ПДВ анульоване 06.01.2012) на загальну суму ПДВ - 3667, 00 грн., у тому числі: жовтень 2010р. 3667, 00. До перевірки позивачем надані податкові накладні: п/н від 31.10.2010р. №3110098 на загальну суму 22 000, 00грн., в тому числі ПДВ - 3666, 67 грн.(за інформаційно - консультативні послуги згідно договору від 12.10.2010р. №1710/10).

Водночас, у ході перевірки виявлено факт протиправного формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік» (далі за текстом- ТОВ «Селтік») від 31.10.2011 №611 на загальну суму 679 924,92 грн., у тому числі ПДВ - 113 320,82 грн., та від 31.10.2011 № 607 на загальну суму 1 947 637,08 грн., у тому числі ПДВ - 324 606,18 грн., чим позивачем порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже не дають позивачу права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Україна передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

При цьому, виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх у своїй господарській діяльності.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Положеннями п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що видані контрагентом податкові накладні, визначені п.11 підрозділу 3 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, мають бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Водночас, абз. 7 та 9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, внаслідок формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач завищив суму податкового кредиту на 437 927,00грн.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) більше ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами підтверджено, що позивачем у перевіряємому періоді при здійсненні фінансово - господарської діяльності допущено цілу низку порушень податкового законодавства, за наслідками виявлення яких відповідачем і було винесене спірне рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову «Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Селтік» про скасування податкового повідомлення - рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур