ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 05/5026/1141/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДемидової А.М., Коваленко С.С. (доповідач), Шевчук С.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р.

у справі№ 05/5026/1141/2012 господарського суду Черкаської області

за позовомПАТ НАК "Нафтогаз України"

доУманського КП "Уманьтеплокомуненерго"

простягнення 14427962,29 грн.

За участю представників сторін

від позивача Сіндряков О.В. - дов.,

від відповідача Чорний С.Г. - дов.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.08.2012р. по справі № 05/5026/1141/2012 (суддя Швидкий В.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

28.08.2012 року Господарським судом Черкаської області у справі № 05/5026/1141/2012 було винесено ухвалу, якою виправлено допущену у вступній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення описку щодо суми позову з 14 427 962,29 грн. на 14 484 900,08 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. по справі № 05/5026/1141/2012 (судді Мальченко А.О., Алданова С.О., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2010р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та Уманським КП "Уманьтеплокомуненерго" було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2325/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Суди встановили, що відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 25 405 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): жовтень 2011 року - 1580; листопад 2011 року - 1850; грудень 2011 року - 3600; січень 2012 року - 3445; лютий 2012 року - 3330; березень 2012 року - 2900; квітень 2012 року - 1200; жовтень 2012 року - 1700; листопад 2012 року - 1900; грудень 2012 року - 3900.

У п. 5.2 договору сторони передбачили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

За умовами п. 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Суди встановили, що в подальшому, 11.10.2011 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №14/2325/11, відповідно до пункту 1 якої пункт 5.2 договору викладено в наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.".

Крім того, 31.01.2012 р. сторони в черговий раз уклали додаткову угоду №2 до договору, якою пункт 5.2 договору виклали в наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,08 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

В статті 12 договору "Адреси та реквізити сторін" викладено платіжні реквізити продавця у наступній редакції: "Рахунок: 26009304921 у Головному операційному управлінні АТ "Ощадбанк", м. Київ, код банку 300465".

Надалі, 20.02.2012р. сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою пункт 6.3 виклали в наступній редакції: "В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Кошти, що надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за природний газ, спожитий у 2012 році за цим договором".

З п. 6.1. договору вбачається, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

При невиконанні покупцем вимог, передбачених п. 6.1 договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (п.6.2 договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Також, суди встановили, що пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно п. 11.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується, що протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 14 998 754,02 куб.м. на загальну суму 23 047 374,10 грн. що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року на суму 2 123 860,17 грн., від 30 листопада 2011 року на суму 3 396 111,93 грн., від 31 грудня 2011 року на суму 3 551 059,67 грн., від 31 січня 2012 року на суму 4 289 601,65 грн., від 29 лютого 2012 року на суму 5 072 880,31 грн., від 31 березня 2012 року на суму 3 414 419,78 грн. та від 30 квітня 2012 року на суму 1 199 440,59 грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій на час ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення (23.08.2012 року) відповідач зобов'язання по оплаті поставленого природного газу виконав частково, сплативши 10 757 230,89 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх, що надання відповідачсем платіжних доручень № 914 від 31.08.2012 року, № 957 від 12.09.2012 року, №958 від 17.09.2012 року, №978 від 25.09.2012 року, №1129 від 26.10.2012 року, №1168 від 06.11.2012 року, №1208 від 19.11.2012 року, №1263 від 30.11.2012 року, №1295 від 07.12.2012 року, №1296 від 07.12.2012 року, №1330 від 18.12.2012 року, №1398 від 28.12.2012 року про сплату останнім заборгованості у розмірі 10 833 918,65 грн. обґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність боргу не спростовує.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 2 ст. 218 ГК України не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, у відповідності до положень ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналізуючи укладений сторонами договір, колегія суддів попередньої інстанції дійшла вірного висновку, що його положення щодо передання природного газу змінювались, проте додаткових угод в стосовно зміни порядку розрахунку за природний газ та звільнення від відповідальності між сторонами не укладалось.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що розрахунок пені в сумі 726 401,53 грн. за період з 15.02.2012 року по 15.08.2012 року є вірним, а позовні вимоги в цій частині вірно задоволені судами першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.9.2. роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає обгрунтованою відмову у задоволенні клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені до 72 640,15 грн.

За приписами ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні договору сторони можуть визначати його зміст на основі, зокрема, вільного волевиявлення, тобто погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, яким залишено без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає рішення прийнятими із вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уманського КП "Уманьтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. у справі № 05/5026/1141/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук