ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-4/299 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"21" жовтня 2008 р. 15:6 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополя, 99011)
до відповідача: Приватного підприємства «Персона»(вул. Сенявіна, 1, місто Севастополь, 99011)
про стягнення заборгованості в розмірі 279,91 грн.,
суддя Остапова К.А.,
при секретарі судового засідання Городецькій Н.О.,
За участю представників:
Від позивача: Хаймінова Р. В., довіреність №320/10-004 від 11.08.2008,
Від відповідача: не з`явився,
Суть спору: Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя звернулась до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Персона»про стягнення заборгованості в розмірі 279,91 грн. перед бюджетом по єдиному податку.
Ухвалою від 03.07.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/299 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 04.09.2008.
Відповідач явку свого представника в попереднє судове засідання не забезпечив, про причину нез`явлення суд не повідомив, про дату, час та місце проведення попереднього судового засідання повідомлений належним чином.
За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 04.09.2008 справа призначена до судового розгляду на 23.09.2008.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причину нез`явлення суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому розгляді оголошувалась перерва до 21.10.2008.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 21.10.2008 не забезпечив, про причину нез`явлення суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Суд визнав за можливе вирішити спір по суті за наявними в справі матеріалами у зв`язку з тим, що вони в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статі 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України від 01.11.1991), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002), статті 18 Закону України «Про мови»від 28.10.1989, статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням представника позивача пояснення надавались ним російською мовою.
Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представнику позивача роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
в с т а н о в и в :
Згідно з пунктом 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Податкові органи при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості перед бюджетом діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень, а тому справи за участю податкових органів, пов’язані із здійсненням ними владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Приватне підприємство «Персона»зареєстровано як юридична особа Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі, є платником податків і зборів (обов`язкових платежів) відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як пояснив позивач, Приватне підприємство «Персона»у 2004 році перебувало на єдиному податку, у 2005 році перейшло на загальну систему оподаткування.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 N 727/98 (далі –Указ №727) суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»;
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Частиною дев`ятою статті 4 Указу №727 встановлено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
Відповідно до частини другої статті 5 Указу №727 суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2007 позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питання своєчасності сплати єдиного податку до бюджету відповідачем за 3 квартал 2004 року.
За результатами перевірки був складений Акт №15861/10/15-1/20734632/283.
В Акті було зафіксовано порушення відповідачем вимог статті 3 Указу №727, що виразилося у несвоєчасній сплаті єдиного податку.
Відповідачем був поданий розрахунок сплати єдиного податку за 3 квартал 2004 року від 19.10.2004 в розмірі 1165,00 грн., податкове зобов`язання було самостійне узгоджено відповідачем. З урахуванням переплати в розмірі 760,34 грн. заборгованість по єдиному податку у відповідача склала 404,66 грн. з граничним строком сплати 20.10.2004.
Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов`язаний сплатити штраф –при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, - у розмірі п`ятдесяті відсотків непогашеної суми податкового боргу. Таким чином відповідач повинен був сплатити штрафні санкції в розмірі 202,33 грн. виходячи з розрахунку 404,66 грн. х 50 відсотків.
За результатами перевірки відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем було винесено відносно відповідача податкове повідомлення-рішення №000285151/0 від 04.10.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку в розмірі 202,33 грн., яке отримане відповідачем 16.10.2007.
Крім того, 03.12.2007 позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питання своєчасності подання податкової звітності –розрахунку сплати єдиного податку за 2004 рік.
За результатами перевірки був складений Акт №24557/10/15-1/20734632/5.
В Акті було зафіксовано порушення відповідачем вимог статті 4 Указу №727, що виразилося у несвоєчасному поданні розрахунку сплати єдиного податку.
За результати перевірки відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем було винесено відносно відповідача податкове повідомлення-рішення №000378151/0 від 13.12.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку в розмірі 170,00грн., яке отримане відповідачем 28.12.2007.
Контроль за надходженням грошових коштів, що підлягають внесенню до бюджету, здійснює Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя.
Згідно з розрахунком позивача та відомостями з облікової картки платника податків борг відповідача з єдиного податку складає 181,94 грн.
Згідно з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем були складені дві податкові вимоги: перша податкова вимога №1/432 від 13.11.2007, друга податкова вимога №2/468 від 11.12.2007, які повернути відправникові з відміткою пошти про те, що відповідач відсутній за адресою.
На виконання підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перша податкова вимога була розміщена на Дошці податкових повідомлень 06.12.2007 та знята 05.01.2008, про що складений Акт про неможливість вручення податкової вимоги №112/24-0 від 06.12.2007.
Друга податкова вимога була розміщена на Дошці податкових повідомлень 19.12.2007 та знята 18.01.2008, про що складений Акт про неможливість вручення податкової вимоги №138/24-0 від 19.12.2007.
В добровільному порядку відповідач погашення боргу не провив.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Належних доказів оплати заборгованості перед позивачем відповідачем суду не представлено.
Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Персона»(вул. Сенявіна, 1, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20734632) суму заборгованості перед бюджетом по єдиному податку в розмірі 181,94 грн. на р/р 34213378700007, код платежу –16050100, одержувач –місцевий бюджет Ленінського району, банк одержувач: ГУ ДКУ в місті Севастополі, ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя | К.А. Остапова |
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 27.10.2008. |