ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" листопада 2006 р. Справа № 14/321
за позовом Заступник Прокурор міста Рівне в інтересах держави в особі Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Рівненської філії
до відповідача Сільськогосподарський виробничий кооператив "Воля"
про стягнення в сумі 3630 грн. 48 коп.
Суддя Марач В.В.
Представники:
Від позивача : Іваненко А.Ф.
Від відповідача : не з"явився
В засіданні приймали участь: прокурор Воробей С.А.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Заступник прокурора м. Рівне звернувся в господарський суд в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Рівненської філії з позивом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Воля" про стягнення з останнього 2538 грн. 09 коп. заборгованості по лізингових платежах, 914 грн. 73 коп. пені та 177 грн. 66 коп. штрафу.
Відповідач відзиву на позов суду не подав, позовних вимог не оспорив, представник його в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1905092.
Керуючись ст.75 ГПК УКраїни, суд вбачає за можливе розглянути спір за навними у справі матеріалами без участі відповідача та відзиву з його бокую
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд встановив.
Правонаступництво позивача стверджується матеріалами справи.
Державне лізінгове підприємство “Украгролізінг”-лізингодавець та СВК “Воля”-лізингоодержувач 07 березня 2001р. уклали договір фінансового лізингу №17-01-346 фл та додатки до нього (надалі в текті Договір). Згідно п.1.1, 1.2 Договору - лізингодавець придбав майно за рахунок коштів державного лізингнового фонду та передав майно: борону БДВ-7 вартість якої складає 21 362 грн. 00 коп., а СВК “Воля” –прийняло її у платне користування на умовах фінансового лізингу терміном на 5,5 років. Згідно п.3.1-3.3 Договору №1 та графіка повернення коштів-Додаток №2, - лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з 11.03.2001р. по 08.09.2006р. Протягом терміну дії договору майно є власністю лізингодавця. Договір діє до повного виконання зобов’язань.(п.9.2 Договору). Договір підписано керівниками підприємства “Украгролізінг” та СВК “Воля”, скріплено відбитками їх печаток.
Фактично позивач передав відповідачу БДВ-7 вартістю 21 362 грн. 00 коп., що стверджується актом передачі-приймання сільськогосподарської техніки №57 від 11.04.2001р., іншими матеріалами справи.
У встановлений Договором термін –до 08.09.2006р., відповідач не повністю вніс суму чергового лізингового платежу, завдавши цим майнових збитків позивачу. Відповідач при встановленому платежі в сумі 5538,09 грн. сплатив 29.09.06р. тільки 3000,00 грн..
На підставі п.5.1 Договорів, за невиконання грошового зобов’язання, позивач нарахував пеню з 12.09.2006р. по 25.10.2006р., сума якої складає 914 грн. 73 коп.
Посилаючись на ст.231 Господарського кодексу України позивач нарахував 7% штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад тридцять днів з що складає суму 177 грн. 66 коп.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Згідно чч.1, 3 ст. 292 ГК України, лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.(п.6 ст.232 ГК України).
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Виходячи з вищезазначеного суд вважає, що вимога позивача стверджується Договорами, додатками, актом приймання-передачі, графіком повернення коштів, доказами сплати попередніх лізингових платежів та підлягає задоволенню на підставі стст. 509, 526, 549 Цивільного кодексу України та стст. 193, 232, 292 Господар-ського кодексу України.
Вбачається, що несплатою лізингових платежів відповідач завдав позивачу матеріальної шкоди.
Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.
На відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду. Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Воля», яке знаходиться в с.Будераж Здолбунівського району на користь Рівненської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», яка знаходиться в м.Рівне, вул.Словацького,4/6 2538 грн. 09 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 914 грн. 73 коп. пені та 177 грн. 66 коп. штрафу.
3. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Воля», яке знаходиться в с.Будераж Здолбунівського району в доход державного бюджету України 102грн. 00коп. державного мита.
4. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Воля» на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр» 118грн. 00коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Марач В.В.
підписано "30" листопада 2006 р.