ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2013 року справа № 919/249/13-г
За позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя
(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99001) в інтересах держави в особі
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Луначарського, 5, м .Севастополь, 99011) в особі
комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон»
(вул. Адмірала Октябрьського, 8, кв.2, м. Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про стягнення 242047,02 грн, розірвання договору та звільнення об'єкту оренди.
Колегія суддів у складі:
Архипенко О.М. - головуючий, Альошина С.М., Сімоходська Д.О.
За участю представників учасників судового процесу:
від прокурора - Махиня В.В., посвідчення від 21.03.2013 №015753;
від позивача (Фонду комунального майна Севастопольської міської ради) -
Бурмістрова С.В., довіреність від 14.01.2013;
від позивача (комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон») -
Бурмістрова С.В., довіреність від 08.01.2013;
від відповідача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 25.04.2000 Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі.
Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі - позивач 1) в особі комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» (далі - позивач 2) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 112438,81 грн та штрафу у розмірі 171433,35 грн; розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.07.2009 №583, укладеного між позивачем 2 та відповідачем; звільнення об'єкту оренди - домоволодіння у складі: одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А» площею 36,60 кв.м, одноповерхової нежитлової будівлі літ. «Г» площею 37,50 кв.м, кам'яного огородження літ. №1 площею 6,80 кв.м, кам'яного огородження літ. №2 площею 33,20 кв.м, металевих воріт літ. №3 площею 4,60 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати його за актом приймання-передачі комунальному підприємству Севастопольської міської ради «Аррікон».
Позовні вимоги, із посиланням на статті 509, 525, 526, 782 Цивільного кодексу України, статті 188, 283, 291 Господарського кодексу України, статті 2, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 16.07.2009 №583 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за період з липня 2011 року по січень 2013 року.
Ухвалою суду від 27.02.2013 позовна заява прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/249/13-г.
У судовому засіданні, що відбулось 25.04.2013, судом прийнято до розгляду заяву прокурора та позивача 2 про зменшення позовних вимог в частині вимог майнового характеру, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 83637,09 грн та штрафні санкції у розмірі 158409,93 грн.
Ухвалою суду від 13.05.2013 вирішено здійснювати розгляд справи №919/249/13-г колегіально, у складі трьох суддів.
Ухвалою суду від 15.05.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Архипенко О.М. (головуючий), Альошина С.М., Сімоходська Д.О., та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2013.
Прокурор та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): не надав господарському суду відзив на позовну заяву і документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У судовому засіданні відповідач повністю відхилив вимоги прокурора, але, при цьому, законодавчого обґрунтування своїх заперечень не навів. Також, з підстав не доведення значення доказів для справи, суд відхилив заявлене у судовому засіданні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копій першої сторінки паспортів членів його родини та довідки органу внутрішніх справ.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
16.07.2009 між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №583 (далі - Договір).
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору, з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - нежитлове домоволодіння у складі: одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А» площею 36,60 кв.м, одноповерхової нежитлової будівлі літ. «Г» площею 37,50 кв.м, кам'яного огородження літ. №1 площею 6,80 кв.м, кам'яного огородження літ. №2 площею 33,20 кв.м, металевих воріт літ. №3 площею 4,60 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон», вартість якого згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2009 складає 241566,00 грн. Об'єкт оренди буде використовуватися для розміщення офісу.
Внаслідок передачі об'єкта оренди в оренду Орендар не набуває права власності на даний об'єкт. Орендар, який здійснив невіддільні поліпшення об'єкту оренди, не набуває частки у праві власності Орендодавця на об'єкт оренди у будь-якому випадку, у тому числі і у випадку, якщо в результаті цього поліпшення, здійсненого Орендарем, створена нова річ. Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Підписуючи даний договір, сторони підтверджують, що данні умови відповідають їх волі та не порушують і не обмежують їх права та законні інтереси (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням акту приймання-передачі об'єкта оренди (Додаток 2).
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата складає 3729,33 грн за перший місяць оренди і технічне обслуговування об'єкту оренди в розмірі 4,45 грн, та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата повинна перераховуватись на рахунок комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон». Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.
Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Відповідно до пункту 4.4.3 Договору Орендар, зокрема, зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату.
Пунктом 7.1 Договору (в редакції змін, внесених протоколом від 16.06.2010 узгодження змін до Договору) встановлено, що цей договір діє до 16.06.2012.
За приписами частини четвертої статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться і в частині другій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Пунктом 7.2 Договору сторони також погодили, що у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
В матеріалах справи відсутності докази, які б свідчили про наявність заперечень позивача 2 та відповідача щодо продовження строку дії Договору після 16.06.2012, а відтак суд визнає, що в силу вище наведених приписів чинного законодавства Договір є продовженим до 16.06.2015.
Як установлено судом, позивач 2 свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 16.07.2009, підписаним обома сторонами без зауважень.
Водночас, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати за період дії Договору з липня 2011 року по січень 2013 року, і стало причиною звернення прокурора до господарського суду із даним позовом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 762 ЦК України та умовами Договору (пункт 3.2) на орендаря покладено обов'язок щомісячно не пізніш 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату.
За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості з орендної плати та технічному обслуговуванню за період з липня 2011 року по січень 2013 року у розмірі 83637,09 грн, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного вище, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором у розмірі 83637,09 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, за порушення строків внесення орендної плати прокурор просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 158409,93 грн.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.
Для визначення розміру штрафу прокурором за основу взято розмір орендної плати за 12 місяців періоду прострочення відповідачем внесення орендної плати - з вересня 2011 року по серпень 2012 року; загальний розмір штрафу за розрахунком прокурора становить 158409,93 грн (52803,31 грн*3 роки), що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі (83637,09 грн).
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, зокрема визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Надаючи оцінку доводам прокурора щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 158409,93 грн суд зазначає, що позивач не довів належними доказами факту спричинення йому збитків в результаті несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.
Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру орендної плати за перший місяць періоду прострочення відповідачем сплати орендної плати (липень 2011 року) - до 4458,46 грн.
На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 158409,93 підлягають задоволенню частково у розмірі 4458,46 грн.
Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо внесення орендної плати, прокурором заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно.
Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08).
Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)».
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до пункту 7.4 Договору він може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. До істотного порушення договору сторони відносять порушення умов договору, встановлених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2 - 4.4.13, 6.1 Договору. Сторони погодилися, що порушення будь-якого із зазначених пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Судом встановлений факт порушення відповідачем умов Договору в частині строків та повноти внесення орендної плати, що в контексті пункту 7.4 Договору є підставою для розірвання цього договору на вимогу Орендодавця (позивача) у зв'язку із невиконанням Орендарем (відповідачем) своїх зобов'язань.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.07.2009 №583 є правомірною, а відтак, позов в цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити на наступному.
Згідно з частинами другою та третьою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Аналогічні положення містяться у пункті 7.6 Договору, згідно з яким дія договору оренди припиняється, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, Договір вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.
Статті 15 та 16 ЦК України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.
Частина друга статті 16 ЦК України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов'язку в натурі.
Наведеній нормі кореспондує стаття 20 ГК України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів присудження до виконання обов'язку в натурі.
Частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Підпунктом 4.4.14 пункту 4.4 Договору встановлений обов'язок орендаря повернути (звільнити) об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.
Відповідно до пункту 2.7 Договору об'єкт оренди повинен бути повернений в стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкту оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця (позивача), орендаря (відповідача) та балансоутримувача. Передача майна орендарем та прийом його орендодавцем оформлюється актом прийому-передачі об'єкта оренди, який підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.
Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання Договору, об'єкт оренди - домоволодіння у складі: одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А» площею 36,60 кв.м, одноповерхової нежитлової будівлі літ. «Г» площею 37,50 кв.м, кам'яного огородження літ. №1 площею 6,80 кв.м, кам'яного огородження літ. №2 площею 33,20 кв.м, металевих воріт літ. №3 площею 4,60 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, - підлягає поверненню позивачеві 2.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та повернути його комунальному підприємству Севастопольської міської ради «Аррікон» шляхом підписання акту прийому-передачі цього майна, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.
За правилами статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
При визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача суд керується наступними положеннями чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону), а за подання вимоги немайнового характеру - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).
За приписами частини третьої статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Пунктом 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зокрема визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн.
Також, пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З урахуванням викладеного, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 7134,94 грн, з яких: судовий збір за вимоги майнового характеру - 4840,94 грн (242047,02 грн*0,02); судовий збір за вимоги немайнового характеру (розірвання договору та зобов'язання звільнити об'єкт оренди) - 2294,00 грн (1147,00 грн*2).
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради в особі комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 83637,09 грн та штрафу у розмірі 158409,93 грн; розірвання договору оренди нерухомого майна від 16.07.2009 №583; звільнення об'єкту оренди - домоволодіння у складі: одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А» площею 36,60 кв.м, одноповерхової нежитлової будівлі літ. «Г» площею 37,50 кв.м, кам'яного огородження літ. №1 площею 6,80 кв.м, кам'яного огородження літ. №2 площею 33,20 кв.м, металевих воріт літ. №3 площею 4,60 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передання його за актом приймання-передачі комунальному підприємству Севастопольської міської ради «Аррікон», - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради «Аррікон» (вул. Адмірала Октябрьського, 8, кв. 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 20711909; розрахунковий рахунок 26008000092794 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість по орендній платі та технічному обслуговуванню у розмірі 83637,09 грн (вісімдесят три тисячі шістсот тридцять сім грн 09 коп.) та штраф у розмірі 4458,46 грн (чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн 46 коп.).
3. Розірвати договір оренди нерухомого майна від 16.07.2009 №583, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської ради «Аррікон» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) звільнити домоволодіння у складі: одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А» площею 36,60 кв.м, одноповерхової нежитлової будівлі літ. «Г» площею 37,50 кв.м, кам'яного огородження літ. №1 площею 6,80 кв.м, кам'яного огородження літ. №2 площею 33,20 кв.м, металевих воріт літ. №3 площею 4,60 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та повернути його за актом приймання-передачі комунальному підприємству Севастопольської міської ради «Аррікон» (вул. Адмірала Октябрьського, 8, кв. 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 20711909).
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір у розмірі 7134,94 грн (сім тисяч сто тридцять чотири грн 94 коп.).
Повне рішення складено 17.06.2013.
Суддя О.М. Архипенко
Суддя С.М. Альошина
Суддя Д.О. Сімоходська