Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2411/12/0170/7

11.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 24.09.12 у справі № 2а-2411/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К" (пр. Перемоги б. 56, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Державної податкової служби від 20.02.2012р. №0015042301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Таір - К» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на 383115 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем на 335435 грн. та за штрафними санкціями на суму 47680,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Державної податкової служби від 20.02.2012р. №0015052301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Таір - К» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 319383,19грн., у тому числі за основним платежем на суму 273432 грн. та за штрафними санкціями на суму 45951,75 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таір - К» 2146 грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 11.06.13 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим у період з 12.01.2012р. по 31.01.2012р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Таір-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., за результатом якої був складений акт перевірки від 07.02.2012р., № 1009/23-7/ 34309368 (т.1 а.с.13-83).

В зазначеному акті перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення ТОВ "Таір-К" п.п. 1.32. ст.1, п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3. п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток на суму 333435 грн. та податок на додану вартість на суму 272342 грн.

На підставі перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення від 20.02.2012р. № 0015042301 (т.1 а.с.95), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 383115,25грн., у тому числі за основним платежем на суму 335435 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями - на 47680,25 грн., а також податкове повідомлення рішення від 20.02.2012р. № 0015052301 (т.1 а.с.94) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 319383 грн. 75 коп., у тому числі - за основним платежем на суму 273432 грн. та за штрафними санкціями на суму 45951,75 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо встановлених законодавством підстав та порядку нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються окремі рядки.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що у період який перевірявся, ТОВ "Таір-К" були укладені такі договори на постачання товарів (т.1 а.с.199-206):

- договір з ПП "Ньютехнолоджи" про поставку побутової техніки від 01.11.2010 №35/11-10, де ПП "Ньютехнолоджи" постачальник, а ТОВ «Таір-К» покупець. Постачання товару відбувається на умовах ІНКОТЕМС-2000, базис поставки DDР.

- з ПП «Аланар» про поставку побутової техніки від 01.06.2010 № б/н, де ПП "Аланар" постачальник, а ТОВ «Таір-К» покупець. Постачання товару відбувається на умовах ІНКОТЕМС-2000, базис поставки DDР.

- з ПП «Стар-Гоу» про поставку побутової техніки від 01.11.2010 № 38/11-10, де ПП "Стар-Гоу" постачальник, а ТОВ «Таір-К» покупець. Постачання товару відбувається на умовах ІНКОТЕМС-2000, базис поставки DDР.

- з ТОВ «Електроторг» про поставку товару від 20.08.2006 № 28/106, де ТОВ "Електроторг" постачальник, а ТОВ «Таір-К» покупець. Постачання товару відбувається на умовах ІНКОТЕМС-2000.

З дослідження вказаних договорів вбачається, що вони містять суттєві умови та реквізити, передбачені Цивільним кодексом України, та укладені з додержанням загальних вимог, встановлених ст. 203 цього УК України.

Позивачем проведена оплата за придбані за вказаними договорами товари через банківський рахунок грошовими коштами на підставі платіжних доручень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів ТОВ "Таір -К" отримані на його складах згідно з довіреностями та оприбутковані товари за такими накладними: від ПП "Аланар" на загальну суму 764904,00 грн., у тому числі за накладною №969 від 01.12.2010р. на суму 126710,00грн.; №970 від 01.12.2010р.- 98600,00грн. № 1003 від 02.12.2010р. - 144123,00 грн. №1059 від 13.12.2010 р. - 80909,00 грн. №10 від 09.01.2011р.- 36821,00грн. №173 від 01.02.2011р.- 141474,00 грн. № 177 від 01.02.2011 р. - 77482,00 грн. №178 від 01.02.2011р.- 58785,00 грн., від ПП "Ньютехнолоджі" на загальну суму 465105,00 грн., у тому числі за накладною №646 від 01.12.2010р. на суму 177530,00 грн. №668 від 08.12.2010 р. - 100510,00 грн. №686 від 13.12.2010 р. - 187065,00 грн., від ПП "Стар -Гоу" на загальну суму 433754,00 грн., у тому числі за накладною № 06/03 від 01.03.2011р. - 148204,00 грн. № 42/03 від 10.03.2011р.- 75012,00 грн. № 05/04 від 01.04.2011р. - 85373,00 грн. № 28/04 від 10.04.2011р. - 75312,00 грн. № 32/04 від 11.04.2011р. - 39630,00 грн. № 31/04 від 11.04.2011р. - 10223,00 грн.

ТОВ "Таір-К" отримало від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких включило до складу податкового кредиту відповідні суми.

Так, від ПП "Аланар" отримані податкові накладні: № 1063 від 01.12.2010 р. - 16433,33 грн.; №1064 від 01.12.2010 р. - 21118,33 грн.; № 1081 від 02.12.2010 р. - 24020,50 грн.; №1139 від 13,12.2010р. - 13484,83грн.; №10 від 09.01.2011р. на суму 6137,50грн.; №6 від 01.02.2011р.- 23579,00 грн.; №10 від 01.02.2011р.-12913,67 грн.; №11 від 01.02.2011р.-9797,50грн.

Від ПП " Ньютехнолоджі" отримані податкові накладні: № 689 від 01.12.2010 р. на суму 29588,33 грн.; №711 від 08.12.2010 р. на суму 16751,67 грн.; № 733 від 13.12.2010 р. на суму 31777,50грн.

Від ПП "Стар -Гоу" отримані податкові накладні: № 6 від 01.03.2011р. на суму 24700,67грн.; №42 від 10.03.2011р. на суму 12502,00 грн.; № 5 від 01.04.2011р. - 14258,83 грн.; №30 від 10.04.2011р. на суму 12552,00грн.; №34 від 11.04.2011 р. - 1703,83 грн.; №35 від 11.04.2011р. - 6605,00 грн.

ТОВ "Таір -К" у квітні 2010 р. отримувало товари від ТОВ "Електроторг" згідно з договором поставки № 28/106 від 20.08.2006 р. за накладними № 31/043 від 01.04.2010 р. та 32/043 від 01.04.2010 р., відповідно на суми 101822,00 грн. та 85557,00 грн., ТОВ "Електрорг" були виписані позивачу належним чином оформлені податкові накладні №31043 від 01.04.2010р. та №32043 від 01.04.2010р., на підставі яких до складу податкового включені відповідно суми у розмірі 16970,33 грн. та 14259,00 грн., усього -31229 грн.

Як вбачається з висновку судової - економічної експертизи від 03.08.2012р. №68/12 (т.2 а.с.104-121) податковий кредит сформований відповідно до вимог законодавства, ТОВ «Таір-К» правомірно включено до складу податкового кредиту суму 273 432 грн., висновки ДПІ в м. Сімферополі не підтверджені. Зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств сформовані ТОВ «Таір-К» правомірно, висновки ДПІ в м. Сімферополі, щодо нарахування зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 335435 грн. не підтверджені. Висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки № 1009/23-7/34309368 від 07.02.2012р., щодо товарності та фактичного виконання операцій по угодах з ПП «Ньютехнолоджі», ПП «Аланар», ПП «Стар-Гоу», ТОВ «Електроторг» не підтверджені.

В акті перевірки відповідач вказує на реєстраційну інформацію щодо платників ПДВ, у якій містяться дані про анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів ТОВ "Електроторг" та ПП "Аланар", відповідно 24.02.2011р. та 11.10.2011р. Однак господарські операції ТОВ "Таір-К" з ними відбувалися у квітні 2010р. та у січні 2011р. і на момент виписки податкових накладних вони були зареєстровані платниками ПДВ. Згідно п.9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання. У п. 184.1. ст.184 Податкового кодексу України також зазначається, що реєстрація діє до дати анулювання, а п. 184.5 цієї ж статті визначає, що особа, реєстрація якої як платника податку анульована, позбавляється права на виписку податкових накладних з моменту анулювання реєстрації. Отже, на момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ та мали право на виписку податкових накладних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість. За таких обставин, прийняті на підставі висновків акту перевірки податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 24.09.12 у справі № 2а-2411/12/0170/7- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 24.09.12 у справі № 2а-2411/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян