Справа № 740/817/13-ц Провадження № 22-ц/795/1531/2013 Головуючий у I інстанції - Пантелієнко В. Г. Доповідач - Скрипка А. А.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Бобрової І.О., Шевченка В.М.

при секретарі:Руденко О.М.

за участю:ОСОБА_5, її представника - адвоката ОСОБА_6, представника відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області - Гаврилея І.О., представника публічного акціонерного товариства '' Укрсоцбанк'' - Судака Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю „УкрСпецТоргГруп", третя особа - публічне акціонерне товариство ''Укрсоцбанк'' про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу прилюдних торгів і акту про реалізацію предмета іпотеки,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів від 29 червня 2012 року недійсними, визнання протоколу № 25063/12-1 від 29.06.2012 року недійсним, визнання акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.2012 року недійсним, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без дотримання норм чинного законодавства, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги статті 33, 39 Закону України „Про іпотеку" та не звернув увагу на ту обставину, що реалізація предмету іпотеки відбулась на підставі заочного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 травня 2010 року про стягнення суми боргу в порядку виконання вказаного рішення. Апелянт вважає, що для звернення стягнення на предмет іпотеки необхідна наявність рішення суду, а в даному випадку таке рішення суду відсутнє. Апелянт вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив належним чином умови іпотечного договору, а саме п. 4.6, яким визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки відбувається у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду. ОСОБА_5 також зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті невірно застосовані норми ч. 1 статті 215 та ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 202 Цивільного кодексу України, а також не прийнято до уваги роз'яснення, викладені у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 та не було визначено, чи були правові підстави для проведення прилюдних торгів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції та їх невідповідності положенням Закону України '' Про виконавче провадження'', статтям 33, 39 Закону України ''Про іпотеку'' не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Твердження апелянта відносно того, що реалізація предмету іпотеки, а саме, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, безпідставно відбулась на виконання рішення суду про стягнення з позивача кредитної заборгованості на користь банку, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Відповідно до приписів частин 1,2 статті 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності , встановленої законом.

В ході судового розгляду даної справи встановлено та підтверджується її матеріалами, що 05 червня 2008 року між акціонерно-комерційний банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" ( нині ПАТ) та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 935/8-193, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 63 500 доларів США (а. с 7 - 13, том 1).

Того ж дня, 05 червня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала в іпотеку іпотекодержателю („Укрсоцбанк") належний їй на підставі договору дарування від 31.05.2008 року житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 884 кв. м, яка була надана для будівництва та обслуговування будинку (а. с. 15 - 17, том 1).

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 травня 2010 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк" в сумі 68 703, 75 доларів США, що в еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 16.03.2010 року складає 548 029,20 грн.

07 липня 2010 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист (а. с 18, том 1).

На підставі заяви уповноваженої особи ПАТ „Укрсоцбанк" від 12.07.2010 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 14.07.2010 року було відкрито виконавче провадження та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 21.07.2010 року (а. с. 100, 103, том 1).

У зв'язку з тим, що в наданий строк боржником рішення в добровільному порядку виконано не було, державний виконавець розпочав примусове виконання судового рішення відповідно до статті 30 Закону України „Про виконавче провадження".

В порядку вжиття заходів для збереження майна боржника, що підлягає наступній реалізації старшим державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна, що належить ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення 550 029,20 гривень (а. с. 179, том 1).

З метою встановлення вартості майна 16.11.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності, а 19.03.2012 року сторонам виконавчого провадження було направлено до відома висновок експерта про оцінку майна, сума якої становила 177 869 грн. 74 коп.

Відповідно до ч.1, ч. 8 статті 54 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставне майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „Про іпотеку".

Проведення прилюдних торгів регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038.

Відповідно до ч.3 статті 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.4.5 іпотечного договору від 05 червня 2008 року, укладеного між банком та позивачкою, передбачено право іпотекодержателя, тобто банку, на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: п.4.5.3. - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України „Про іпотеку" або, як визначено п.4.5.4. - шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України „Про іпотеку" ( а. с. 15 -17, том 1).

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що узгоджений сторонами іпотечний договір передбачає право банку на свій розсуд обрати порядок звернення на предмет іпотеки.

Виходячи із умов іпотечного договору, факту невиконання ОСОБА_5 заочного рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та приймаючи до уваги приписи статті 12, 33 Закону України „Про іпотеку", статті 52 Закону України „Про виконавче провадження", апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що в даному випадку банк як стягувач та іпотекодержатель мав право обирати і обрав саме такий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому банк не заперечував проти реалізації предмета іпотеки, надавши державному виконавцю дозвіл на здійснення реалізації предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до платіжного доручення № 6288 (а. с. 171, том 1), 11 липня 2011 року відділом ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області були перераховані, а банком прийняті кошти від продажу на торгах майна позивача, іпотекодержателем якого був ПАТ „Укрсоцбанк". Банк прийняв дані кошти, підтвердивши тим самим свої наміри іпотекодержателя щодо іпотечного майна, які передбачені іпотечним договором.

При цьому іпотекодержатель був повідомлений про експертну оцінку майна ( а. с. 236, том 1), умови та дату проведення торгів і результати проведення торгів не оскаржував.

За результатами проведення торгів 29.06.2012 року було складено протокол № 25063/12-1 проведення прилюдних торгів та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки (а. с. 154, 155, том 1), які учасниками торгів не оскаржувались.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах є правочином ( договір купівлі - продажу), тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановленими ч. ч. 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення правил проведення торгів, якщо вони вплинули на результат торгів.

Виходячи із змісту ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, тому підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/ 4038.

Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2. Тимчасового положення) та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме : 1. правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна ( розділ 3) ; 2. правила, які регулюють сам порядок проведення торгів ( розділ 4); 3. правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що прилюдні торги відбулися відповідно до вищенаведених правил і порушень процедури їх проведення не встановлено.

При цьому необхідно зазначити, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.11.2012 року за позовом ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, ОСОБА_9, товариства з обмеженою відповідальністю '' УкрСпецТоргГруп'', третя особа - ПАТ '' Укрсоцбанк'', про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, залишеним без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 18.12. 2012року, в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 відмовлено ( а.с.15, 21-26, том 2). Вказаним рішенням встановлено відповідність процедури проведення торгів вимогам закону і відсутність порушень правил проведення торгів, які могли б вплинути на результати торгів.

Приймаючи до уваги приписи Закону України ''Про виконавче провадження'' та ''Інструкції про проведення виконавчих дій'', затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15. 12.1999 року, виконавча служба не встановлює порядок та правила проведення прилюдних торгів, а лише закріплює такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, здійснюючи підготовчі дії з метою проведення торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір, і вказані приписи закону при проведенні прилюдних торгів були дотримані (а. с. 239 - 240, том 1).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відносно того, що відсутні правові підстави для визнання недійсними прилюдних торгів та визнання недійсними протоколу прилюдних торгів і акту про реалізацію предмета іпотеки. Доводи апеляційної скарги відносно того, що вказаний висновок суду першої інстанції не узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, тому вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Є вірним по суті висновок суду першої інстанції щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, а полягають у прийнятті рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі дії державного виконавця мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Постанови державного виконавця, які ним були винесені в порядку зазначеного виконавчого провадження, позивачкою в судовому порядку не оскаржувались.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: