ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

УХВАЛА

"17" червня 2013 р.Справа № 5023/6017/12 вх. № 6017/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Дзюби О.А.

Без участі сторін

розглянувши клопотання ліквідатора про накладання арешту та заборону вчиняти певні дії у відношенні майна банкрута.

По справі за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 09 січня 2013 року боржника - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нікольського О.М., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.

До канцелярії суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх№ 22068) про надання згоди на продаж майна банкрута.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 червня 2013 року призначено розгляд зазначеного клопотання на 02 липня 2013 року, зобов'язано ПАТ КБ "Надра" надати суду письмовий відзив.

Також, до канцелярії суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх№ 22064) про накладання арешту та заборону вчиняти певні дії у відношенні майна банкрута.

Своє клопотання ліквідатор обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ч. 7, 8 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ним сформовано ліквідаційну масу, яка складається з нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. В-5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Як стало відомо ліквідатору в ході виконання ліквідаційної процедури, заставодержатель зазначеного нерухомого майна банкрута - ПАТ КБ "Надра", має намір самостійно реалізувати заставне майно, яке увійшло до ліквідаційної маси. Проте, кредитор ігнорує листи та звернення ліквідатора, чим порушує приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши матеріали справи, клопотання ліквідатора про накладання арешту та заборону вчиняти певні дії у відношенні майна банкрута, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 26 вказаного Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 2 даної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з частиною 4 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав і а обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, при вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні керуватися Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і застосовувати ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення вимог кредиторів, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони особам вчиняти певні дії.

Право здійснення забезпечення вимог кредиторів та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Отже, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення збереження майна боржника та здійснення ліквідаційної процедури у встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку, а також, з метою захисту прав та інтересів всіх учасників процесу, суд дійшов висновку клопотання ліквідатора про накладання арешту та заборону вчиняти певні дії задовольнити, накласти арешт на нерухоме майно банкрута та заборонити ПАТ КБ "Надра" здійснювати реалізацію майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 65-67, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 12, 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ліквідатора про накладання арешту та заборону вчиняти певні дії у відношенні майна банкрута.

2. Накласти арешт (заборону відчуження) на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. В-5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 149,6 кв.м., що належить на праві власності банкруту - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, м. Харків (код НОМЕР_1).

3. Заборонити ПАТ КБ "Надра" здійснювати реалізацію майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, а саме: нежитлову будівлю літ. В-5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 149,6 кв.м.

4. Дану ухвалу направити ліквідатору, ПАТ КБ "Надра" , Державну реєстраційну службу, ДВС.

Суддя Дзюба О.А.