АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/5095/2013 Головуючий в 1-й інстанції-Гайдук С.В.
Доповідач-Чобіток А.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Шкоріної О.І.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадщину,-
в с т а н о в и л а:
В липні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та зазначав,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_4,після смерті якого відкрилася спадщина,що складається з квартири АДРЕСА_1 та акцій в банку.Оскільки заповіт братом не був складений,а його син ОСОБА_3 не виконував свій обов"язок щодо утримання батька,був судимий за замах на його вбивство і в подальшому здійснював замах на його вбивство шляхом підпалу та постійних побоїв з корисливою метою заволодіння його майном,внаслідок чого ОСОБА_3 став інвалідом 2-ї групи,просив усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити його вимоги. Зазначає,що судом не враховано перебування ОСОБА_4 інваліда 2-ї групи в безпорадному стані чим обумовлювалася потреба в сторонньому догляді,піклуванні,матеріальної допомоги,але відповідачем вказані потреби батька у сторонньому догляді не задовольнялися, а тому він доглядав останнього до смерті та поховав його за власні кошти. На його погляд та обставина,що брат не порушував питання про надання йому допомоги з боку сина чи утримання не є достатньою підставою для відмовлення в позові.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що ОСОБА_4, який є батьком відповідача ОСОБА_3 та братом позивача ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Відділом реєстрації смертей у м. Києві 20.01.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 1356 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, інша 1/2 частина вказаної квартири належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3, а також рахунки та акції в банку.
Пред"явивши позов, ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_3 не виконував свій обов"язок щодо утримання батька,був судимий за замах на його вбивство і в подальшому здійснював замах на його вбивство шляхом підпалу та постійних побоїв з корисливою метою заволодіння його майном,внаслідок чого ОСОБА_4 став інвалідом 2-ї групи .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N7 "Про судову практику у справах про спадкування" , безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач не надав доказів того, що померлий у віці 62 роки ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані в зв"язку з похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом та потребував стороннього догляду . Та обставина, що останній був інвалідом, не свідчить про його перебування у безпорадному стані, оскільки встановивши 2 групу інвалідності ОСОБА_4 з 10.03.2009 року, до висновку про те, що він потребує стороннього догляду, Спеціалізована кардіологічна медико-соціальна експертна комісія не прийшла ( а.с. 47).
Надані позивачем квитанції про сплату комунальних послуг в рахунок боргу у 2002 році не свідчать про те, що саме ним були оплачені вказані рахунки та саме його коштами, а квитанції про надіслання померлому позивачем грошей не свідчать про знаходження ОСОБА_4 на утриманні у ОСОБА_2 ( а.с. 49, 51-54 ).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на його життя.
Аналіз зазначеної статті свідчить про те, що положення вказаної частини застосовуються лише у випадку, коли протиправні дії щодо спадкодавця вчиняються з метою отримання спадщини. Якщо мотиви позбавлення життя спадкодавця або будь-кого з його спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя є іншим ( помста, ревнощі), то такі дії не вважаються підставою для визнання спадкоємця негідним та усунення його від спадкування.
Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 25.12.2002 року, спричинення тілесних ушкоджень відповідачем ОСОБА_4 мало місце ще 01.01.2001 року та виникло на підґрунті особистих неприязних стосунків, а тому твердження позивача про те, що ОСОБА_3 повинен бути усунений від спадщини з підстав того, що спричинив замах на вбивство ОСОБА_4, на увагу не заслуговує .
Факт поховання ОСОБА_4 за кошти ОСОБА_2 також не є підставою, за якою можливе усунення відповідача від права на спадщину.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -