Номер провадження № 22-ц/785/4678/13
Головуючий у першій інстанції Буран О.М.
Доповідач Фальчук В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фальчука В.П.,
суддів Таварткіладзе О.М., Троїцької Л.Л.,
секретаря Каланжової Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2013 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_4, який діє як опікун недієздатної ОСОБА_5 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -
встановила;
27.09.2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 11.03.2010 року, за яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю продали, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 посилаючись на те, що угода була укладена ним за збігу тяжких для нього обставин, на вкрай невигідних умовах та на те, що гроші, передбачені умовами договору від продажу своєї частини квартири він не отримував.
03.10.2012 року до суду звернувся ОСОБА_4, діючи як опікун недієздатної ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в якому просив визнати довіреність від 03 березня 2010 року, якою ОСОБА_5 уповноважувала ОСОБА_8 на свій розсуд розпоряджатися належною їй ? частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 - недійсною, та договір купівлі-продажу від 11.03. 2010 року цієї ж квартири, за участю тих же сторін - частково недійсним, скасувати реєстрацію права власності, посилаючись на те, що в момент підписання довіреності ОСОБА_5 через психічну хворобу не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними. Крім того грошей від продажу своєї частини квартири вона не отримувала.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року провадження у справі було зупинено у зв'язку зі смертю ОСОБА_7, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті нещасного випадку.
Після залучення до участі в справі, в якості правонаступника його доньки ОСОБА_5, в інтересах якої діяв опікун ОСОБА_4, провадження у справі було продовжено. ОСОБА_4 повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_7.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2013 року позов ОСОБА_4, який діє як опікун недієздатної ОСОБА_5 задоволений у повному обсязі. Визнано недійсною довіреність ВМК №940267, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_6 03.03.2010 року, яка видана ОСОБА_5 - ОСОБА_8; визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 11.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, і зареєстрований в реєстрі під №362, за яким ОСОБА_7 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1, та судом визначено порядок виконання судового рішення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Згідно ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 (який діє як опікун недієздатної ОСОБА_5) у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ним вимоги ґрунтуються на законі та доведені наданими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та його доньці - ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності (по ? частині) належала АДРЕСА_1. Право спільної часткової власності зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.03.2010 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2011 року, в цивільній справі за заявою ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_5 недієздатною встановлено, що ОСОБА_5 страждає стійким психічним розладом у вигляді слабоумства при прогресивному паралічі, внаслідок чого з березня 2010 року не здатна усвідомлювати значення своїх дій і керуватися ними. За своїм психічним станом потребує встановлення опіки. ОСОБА_4 призначено опікуном ОСОБА_5 (а.с.97).
Отже, у встановленому законом порядку ОСОБА_5 була визнана недієздатною з 01.03.2010 року.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 видала 03.03.2010 року нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_8 на право вчинення правочинів від її імені знаходячись в стані, не здатному усвідомлювати значення своїх дій і керуватися ними, суд першої інстанції правомірно визнав недійсною вказану довіреність та частково недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, укладений між представником ОСОБА_5 - ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_2 з сторони покупця. При цьому суд першої інстанції правомірно застосував при вирішенні цих вимог ст.225 ЦК України, якою визначені правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними.
Поряд з обставинами недієздатності ОСОБА_5 колегія суддів приймає до уваги відносини, які виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, про які стало відомо з пояснень представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3. Ці пояснення є підтвердженням того, що вчинені позивачами правочини з видачі довіреності та укладення договору купівлі-продажу спірної квартири не відповідають вимогам закону.
Представник апелянта стверджував, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 незадовго до укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу заборгували ОСОБА_2 певну суму грошей. ОСОБА_3 зазначив, що цю інформацію йому повідомила ОСОБА_2, однак розмір боргу позивачів перед нею вона не знає, та доказів на підтвердження цих боргів вона не має. Оскільки ОСОБА_7 не мав грошових коштів, а ОСОБА_5 була хворою, було вирішено «переписати» спірну квартиру на ОСОБА_2. З свого боку, ОСОБА_2 обіцяла надалі піклуватися про ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Ці обставини, за словами представника апелянта, й стали підставою для оформлення довіреності від 03 березня 2010 року, та укладення договору купівлі-продажу від 11 березня 2010 року щодо квартири АДРЕСА_1.
За таких обставин є підтвердженими доводи представника позивача про те, що ні перед підписанням договору купівлі-продажу, ні після його підписання ОСОБА_7 грошей за продану квартиру не отримував.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає чи зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає чи зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, угода має бути спрямована на реальне настання наслідків, передбачених нею.
Однак, судом встановлено, що оплата товару не проводилась й не передбачалась покупцем взагалі, як продана квартира не передавалася покупцям і ОСОБА_7 разом з донькою продовжував проживати у проданій квартирі, де й загинув в результаті нещасного випадку. ОСОБА_2 прагнула не купувати спірну квартиру, а повернути борг. ОСОБА_7 був поставлений перед фактом необхідності передати своє житло ОСОБА_2, оскільки не мав можливості повернути борг.
Крім того, про невідповідність вимогам закону оскаржуваної довіреності та договору купівлі-продажу свідчить наступна обставина.
ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 2007 року (а.с.135).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, придбане подружжям в період шлюбу, належить чоловіку й дружині на праві спільної сумісної власності.
Підписуючи від імені ОСОБА_5 угоду купівлі-продажу спірної квартири від 11.03.2010 року ОСОБА_8 фактично купував з ОСОБА_2 майно, яке набувало статуту спільного сумісного майна подружжя, стаючи при цьому його співвласником. За продану частину квартири ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти, які мав передати своєму довірителю - ОСОБА_5.
Такі дії ОСОБА_8 суперечили вимогам ч.3ст.238 ЦК України, згідно якої представник не може вчиняти угоду від імені особи, яку він представляє, в своїх інтересах.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, як правонаступника ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані в справі докази, в їх сукупності доводять той факт, що угода купівлі-продажу від 11 березня 2010р. була вкладена ОСОБА_7 за збігу тяжких для нього обставин та на вкрай не вигідних умовах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника угоди має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Представник апелянта підтвердив в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що ініціатором підписання договору купівлі-продажу спірної квартири була ОСОБА_2, яка вважаючи ОСОБА_7 своїм боржником та прагнучи повернути ці борги, запропонувала останньому або їх повертати або віддавати їй свою квартиру. Разом з тим, представник апелянта підтвердив, що будь-яких письмових доказів боргів ОСОБА_7 його довірителька не має, будь-який облік цих боргів не проводився, тому вказати їх конкретну суму - не може.
ОСОБА_7, будучи людиною похилого віку, залишившись зовсім самотнім, потребував сторонньої допомоги, підтримки, прагнув знайти можливість матеріально допомогти у лікуванні психічно хворої доньки.
Таку матеріальну підтримку він розраховував отримати від ОСОБА_2
Однак, як безспірно встановлено, грошей від продажу своєї частини квартири він не отримав, що й спонукало ОСОБА_7 звернутися з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири частково недійсним.
Щодо питання про крайню невигідність умов оскаржуваного договору купівлі-продажу, колегія суддів вважає, що умови угоди для ОСОБА_7 були вкрай не вигідними з огляду на наступне;
За договором купівлі-продажу від 11.03.2010 року спірна квартира була продана за 20000 грн., що аж ніяк не можна вважати вигідною ціною продажу в м .Одесі двокімнатної квартири, загальною площею 46,0 кв. метри і жилою площею - 30,9 кв. метри. Крім того, після укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_7 і ОСОБА_5 продовжували проживати у спірній квартирі незважаючи на те, що відповідно до вимог ст.662 ЦК України продавці повинні були передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а також документи.
Судом першої інстанції встановлено, що продавці не мали іншого житла крім спірної квартири, що свідчить про вчинення ОСОБА_7 оспорюваного ним правочину на вкрай невигідних для нього умовах.
Про вплив на волевиявлення ОСОБА_7 тяжких обставин та про крайню невигідність для нього умов оскаржуваного договору ОСОБА_2 було відомо.
Тому суд першої інстанції правильно застосував правила ч.1ст.233 ЦК України, визнавши, що оскаржуваний договір купівлі-продажу був укладений ОСОБА_7 на вкрай не вигідних умовах та за збігу тяжких для нього обставин.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, в інтересах якої діяв опікун ОСОБА_4, так як вони ґрунтуються на законі і підтверджені наданими доказами.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила;
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук
О.М. Таварткіладзе
Л.Л.Троїцька