УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0608/2-13/12 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І.В.

Категорія 45 Доповідач Матюшенко І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.

при секретарі судового

засідання Ямковій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кам'янської сільської ради Житомирського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні землею загального користування, зобов'язання відновити проїзд загального користування,

в с т а н о в и л а :

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів по справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог про усунення перешкод в користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 знести паркан а Кам'янецьку сільську раду відновити проїзд загального користування від АДРЕСА_1 до його земельної ділянки. Апелянт зазначає, що суд проігнорував висновок експертизи про фактичне користування відповідачами земельною ділянкою, яка має більшу площу від площі, вказаної у відповідних Державних актах про право власності на землю та можливість відновлення проїзду до його, ОСОБА_2, земельної ділянки вздовж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, апелянт вказує на порушення відповідачами його прав, передбачених ст. 41 Конституції України.

Апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечують проти її задоволення, представник Кам'янської сільської ради при вирішенні спору покладається на суд.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 1/5 по АДРЕСА_1 (а.с.21), яка від точки „А" до точки „Б" межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 Будь-якого проїзду (проходу) до земельної ділянки позивач з АДРЕСА_1 не має.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок площею, відповідно, 0.2500 га. та 0.1300 га. по АДРЕСА_1. При цьому, земельна ділянка ОСОБА_3 від точки „Б" до точки „В" (а.с.74) межує із земельною ділянкою позивача. Право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0.3800 га. ОСОБА_3 набув за договором дарування від ОСОБА_5 (а.с.124) і, в послідуючому, частину (0.2500 га) цієї земельної ділянки подарував своїй дружині - відповідачці у справі ОСОБА_4 Вказані обставини сторонами визнаються.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин, дав правильну оцінку представленим сторонами доказам та дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, оскільки позивачем не доведено існування проїзду загального користування від АДРЕСА_1 до його земельної ділянки.

Так, згідно опису меж земельних ділянок ОСОБА_4 (а.с.73) та ОСОБА_6 (а.с.74) у Державних актах на право власності на земельну ділянку вул. Кільцева проходить від точок „А" та „Б" земельної ділянки ОСОБА_4 і далі ця ж земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 (від точки „Б" до точки „В"). У продовження земельної ділянки ОСОБА_4 розташована земельна ділянка ОСОБА_3, що від точки „А" до точки „Б" також межує із земельною ділянкою ОСОБА_7

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 слідує, що саме упродовж вище зазначених меж земельних ділянок відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існував проїзд загального користування до його земельної ділянки, який, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, загороджено відповідачами. Проте, згідно опису меж земельної ділянки ОСОБА_5 (а.с.125), яка була попереднім власником земельних ділянок відповідачів, убачається, що її земельна ділянка від точки „Е" до точки „А" по усій довжині (по якій позивач вважає існував проїзд загального користування) також межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 Не містить даних про існування такого проїзду і генеральний план с. Довжик Житомирського району та області, викопіювання із якого представлено відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Житомирської РДА.

Доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції висновку судової будівельно-технічної експертизи, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки із вказаного висновку (а.с.52) вбачається можливість облаштування проїзду загального користування до земельної ділянки позивача шляхом перенесення частини огорожі відповідачів у бік своїх земельних ділянок. Висновок експерта не містить даних про існування такого проїзду до зведення ОСОБА_6 загорожі від АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_2

Безпідставними визнаються і доводи апелянта щодо не застосування судом положень ст.41 Конституції України, оскільки здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права, на переконання колегії суддів, не дає можливості захистити його право на безперешкодне користування власністю.

За таких обставин, коли рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді