АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7585/2013

Головуючий у 1- й інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Астра Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року позов ПАТ «Астра Банк» було задоволено та стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Астра Банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 991, 04 грн. та судовий збір у розмірі 329, 91 грн.

29 квітня 2013 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просила суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Астра Банк» у задоволенні позову. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що неодноразово зверталася до банку із заявами, у яких просила розстрочити заборгованість та не нараховувати штрафні санкції у зв'язку з хворобами матері та рідного брата. Також апелянт зазначила, що протягом усього часу здійснювала платежі з метою погашення кредиту в межах своїх фінансових можливостей, однак банк усі кошти враховував виключно як сплату штрафних санкцій. Апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що зверталася до суду із заявою про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, проте суд її заяву не розглянув. На думку апелянта, встановлення розміру неустойки на рівні 0,5 % суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому не може братися до уваги. Також апелянт вказала, що судом першої інстанції не було надіслано на її адресу копію позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили суд її задовольнити.

Представник ПАТ «Астра Банк» за довіреністю - Коханівський В.С. апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 травня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 330001025389016, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 25 000 грн. строком до 23 березня 2014 року зі сплатою 19, 9 % річних за користування кредитними коштами та комісії у розмірі 2,5 % від суми кредиту за обслуговування кредитної заборгованості.

ПАТ «Астра Банк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредит у розмірі 25 000 грн.

З 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 32 991, 04 грн., що складається з:

- 9415 грн. 54 коп. - прострочена заборгованість по кредиту;

- 11954 грн. 57 коп. - строкова заборгованість по кредиту;

- 3420 грн. 99 коп. - прострочені проценти за користування кредитом;

- 105,89 грн. - строкові проценти за користування кредитом;

- 5625 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредитної заборгованості;

- 625 грн. - строкова комісія за обслуговування кредитної заборгованості;

- 1844, 05 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання.

12 березня 2013 року на адресу ОСОБА_2 було надіслано листа з вимогою протягом 30 днів достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та плату за управління кредитом за весь час користування кредитом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався ст.ст. 525-526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 625, ст. 1054 ЦК України та виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а тому з неї достроково підлягає стягненню сума боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 4.2.3 кредитного договору кредитор має право у разі несплати позичальником чергового платежу або його частини, згідно п.п. 3.5, 3.6 цього договору, протягом одного календарного місяця (більше 30 днів) або іншого істотного порушення цього договору, кредитор вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій та інших платежів, передбачених цим договором.

На підставі п. 6.1. у разі прострочення позичальником строків сплати платежу, визначеного п. 3.5. його договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Відхиляючи посилання апелянта на те, що встановлення розміру неустойки на рівні 0,5 % суперечить ст. 3 Закону України «Про відповідальність з несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», колегія суддів виходить з того, що положення вказаного Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

На думку колегії суддів, підстави для зменшення розміру пені згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України відсутні, оскільки розмірі пені не перевищує розмір збитків.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що їй не була надіслана копія позовної заяви, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія заяви про збільшення позовних вимог, так як згідно з матеріалами справи вказані документи надсилались судом за адресою проживання ОСОБА_2

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 протягом усього часу здійснювала платежі з метою погашення кредиту в межах своїх фінансових можливостей, однак банк усі кошти враховував виключно як сплату штрафних санкцій, оскільки відповідно до п. 3.8 кредитного договору у першу чергу погашаються штрафні санкції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки хвороба матері та брата не звільняє ОСОБА_2 від виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді