АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2013 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого-судді: Кулянди М.І.
суддів: Перепелюк Л.М., Перепелюк І.Б.
секретар: Ковальчук Н.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4, в інтересах яких за довіреністю діє ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним.
У позові посилається на те, що 03 червня 2004 року між ВАТ КБ «Надра» та її матір'ю ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 3346 на забезпечення виконання договору № VISA CLASSIC НОМЕР_1 про відкриття карткового рахунку та додаткової угоди № 1 до договору про відкриття карткового рахунку. За вказаним договором іпотеки її мати передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
Зазначає, що під час виконавчого провадження у 2007 році звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів.
У зазначеній квартирі вона зареєстрована і фактично проживає з часу вселення (1992), а у 2010 році у неї народилася донька ОСОБА_4, яка проживає разом із нею.
Вказує, що на час укладення іпотечного договору 03 червня 2004 року,
___________________________________________________________________________________________
№ 22ц-706 головуючий по 1 інстанції Смотрицький В.Г. Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.
вона, будучи неповнолітньою була зареєстрована та постійно проживала у квартирі, переданій у іпотеку.
Вважає, що при укладенні договору іпотеки було порушено норми Закону України «Про іпотеку», «Про охорону дитинства», у зв'язку із чим просила визнати договір іпотеки від 03 червня 2004 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №3346 недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_3., яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4, в інтересах яких за довіреністю діє ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить її позов задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ст. 309 ч. 1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що остання пропустила строк позовної давності звернення до суду.
Також, суд відмовляючи в позовних вимогах, прийшов до висновку, що оскільки спірна квартира продана на прилюдних торгах, то в силу ст. 50 Закону України «Про іпотеку» право вимоги позивача щодо неї припинено.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 03 червня 2004 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5, матір'ю позивачки, було укладено договір іпотеки № 3346 . На забезпечення виконання договору № VISA CLASSIC НОМЕР_1 про відкриття карткового рахунку та додаткової угоди № 1 до договору про відкриття карткового рахунку було передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
У 2007 році на спірну квартиру було звернуто стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів.
На момент передачі в іпотеку спірного майна (03 червня 2004 року) неповнолітня позивач мала право користування жилим приміщенням, оскільки там проживала з часу вселення (1992 року) і була зареєстрована.
Так, відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Асамблеї ООН 44/25 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно частини другої та третьої ст. 18 «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.
Загальні положення узгоджуються із вимогами частини другої ст. 64 та частини першої ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЖК України.
Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування ( з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів , які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.
Відповідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України - є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст. 224 ЦК України правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, при укладенні спірного договору іпотеки згоди органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна не отримано, хоча на момент його укладення в квартирі, яка є предметом іпотеки проживала неповнолітня позивач.
Оскільки під час судового розгляду доказів на спростування цього факту відповідачем не надано, укладений договір іпотеки є нікчемним в силу закону.
Вимоги про визнання правочину нікчемним виключають застосування строку позовної давності, оскільки такий правочин є недійсним із моменту його вчинення,
Висновок суду про те, що спірна квартира була придбана на прилюдних торгах і відповідно право вимоги позивача щодо неї припинено є помилковим, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивачка до суду з віндикаційним позовом до відповідачів щодо витребування предмету іпотеки не зверталась.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 слід стягнути судові витрати у розмірі 164 грн. 65коп., що складаються із 107 грн. 30 коп. судового збору при подачі позовної заяви та 57 грн. 35 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4, в інтересах яких за довіреністю діє ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 квітня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити частково.
Встановити, що договір іпотеки від 03 червня 2004 року, який укладений між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3346 є нікчемним.
Стягнути з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 164 грн. 65 коп..
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
` Судді