Справа № 711/1873/13-к

Провадження № 1-кп/711/52/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Піковського В.Ю.,

при секретарі - Трубенко Є.О.,

з участю: прокурора - Луговського І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12013250050000397 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, гр. України, з середньою освітою, прож. АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.03.2013 року за кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185; ч.2 ст. 185 на підставі ст. 70 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1000 (одна тисяча гривень),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.186 КК України,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, 06 лютого 2013 року близько 20 год. 15 хв., повторно, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, підбіг з правої сторони до ОСОБА_3, та вхопивши лівою рукою за жіночу сумочку шляхом ривка намагався відкрито, умисно, з корисливих мотивів заволодіти чужим майном, що належить останній, а саме: жіночою сумкою вартістю 480 грн., у якій знаходилися гаманець, вартістю 100 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 100 грн.; мобільний телефон «Самсунг 700», вартістю 2000 грн.; ключі в кількості 12 шт., вартістю 20 грн. кожен, на загальну суму 240 грн., косметична сумочка, вартістю 50 грн., а всього шляхом декількох ривків намагався заволодіти майном на загальну суму 2970 гривень. Однак свій злочинний намір не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 чинила опір міцно тримаючи сумку обома руками, навіть після падіння на асфальт продовжувала утримувати своє майно і кликати на допомогу та прохання про допомогу почули свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які швидко наблизились до місця події і затримали ОСОБА_1 при спробі втечі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред'явлено у обвинуваченні, та пояснив суду, що дійсно він 06 лютого 2013 року близько 20 години 15 хвилин, намагався викрасти сумку у потерпілої шляхом ривка, але не зміг свій намір довести до кінця та був затриманий свідками.

Покази ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується як його показами даними ним в судовому засіданні, так і тими доказами які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд вважає, що пред'явлене обвинувачення доведено і дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання позитивно.

Згідно ст. 66 КК України, пом'якшуючою його відповідальність обставиною, суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою повторно.

Враховуючи вказані обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке на підставі ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, та вивченням даних підсудного встановлено, що він має попередню судимість, після якої ОСОБА_1 висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а знову вчинив злочин, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи конкретні обставини справи, його особу, його вік, який має постійне місце проживання, на спеціальних обліках не перебуває, осіб похилого віку на утриманні немає, визнання вини та відношення до вчиненого та те, що злочином фактичної шкоди не спричинено, будь-яких наслідків не настало, а саме мав місце закінчений замах на вчинення злочину, а також те, що прокурор в дебатах вказував на пом'якшуючі відповідальність обставини обвинуваченого та прохав суд застосувати іспитовий строк, суд вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, з покладанням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України. Судом також враховується, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності та належних висновків не зробив.

Підстав для застосування обвинуваченому ст. 69 КК України суд не вбачає.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Оскільки ОСОБА_1 винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то суд, призначаючи покарання, враховує вимоги ч.4 ст. 70 КК України.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Будь-якого характеру претензій у потерпілої ОСОБА_3 немає, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 04 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 02 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п. п.2-4 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись до неї на реєстрацію.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.03.2013 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185; ч.2 ст. 185 на підставі ст. 70 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1000 (одна тисяча гривень), виконувати самостійно.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особисте зобов'язання.

Речові докази по кримінальному провадженні передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити потерпілій ОСОБА_3 за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: