ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-38/11533-2012 12.06.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалов А.І. (головуючий), Котков О.В., Удалова О.Г., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 5011-38/11533-2012

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради;

2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3. Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації);

до 1. Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Д.І.Б.»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Трейдер»;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог н предмет спору на стороні позивача: 1. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації;

2. Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної

адміністрації;

3. Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Квартал

Пушкінська-Червоноармійська»,

4.Дошкільного навчального закладу № 183;

5. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації);

6. Міністерства освіти і науки України;

7. Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників дошкільної

освіти»;

8. Громадської організації «Асоціація керівників дошкільних навчальних

закладів м. Києва»;

про визнання недійсним рішення та визнання права власності.

за участю представників:

від прокуратури: Димитрієва О.І., посвідчення № 002738;

від позивача 1: Тхорик С.М., довіреність № 225-КР-1848 від 29.12.2012р.;

від позивача 2: Семенюк Н.М., довіреність № 062/1/8-109 від 08.01.2013р.;

Гасюнас В.В., довіреність № 042/1/8-12884 від 04.10.2012р.;

від позивача 3: Мордалевич І.І., довіреність № 09/063-13-2/16 від 09.01.2013р.;

Жуков М.Н., довіреність № 02/100 від 17.09.2012р.;

від відповідача 1: Григор'ян І.Г., довіреність № 1 від 14.01.2013р.

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи 1: Слободюк О.І., довіреність № 01/13-85 від 09.01.2013р.;

від третьої особи 2: Севастьянова В.В., довіреність № 13/35-7 від 02.01.2013р.

від третьої особи 3: Жуков М.Н., довіреність № 373 від 20.12.2012р.;

від третьої особи 4: Севастьянова В.В.;

від третьої особи 5: Паламарчук С.А., довіреність № 001-1127 від 03.10.2012р.;

від третіх осіб 6,7,8: не з'явились.

обставини справи:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія «Д.І.Б.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Трейдер»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2009 р. укладений відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на момент його укладення відповідач 1 не мав достатнього обсягу повноважень для продажу майнового комплексу загальною площею 2 158,30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-А, а тому прокурор вказує на існування підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2009 р. недійсним. Крім того, прокурором заявлено вимогу про витребування від відповідача 3 спірного нерухомого майна у комунальну власність.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2012 р. розгляд справи вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. справу №5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Власов Ю.Л. (головуючий), Бойко Р.В., Гончаров С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 09.10.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р, у зв'язку із обранням судді Гончарова С.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду справу №5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Власов Ю.Л. (головуючий), Баранов Д.О., Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію, Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська"та Дошкільний навчальний заклад №183, розгляд справи відкладено до 15.10.2012 р.

15.10.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що знаходиться на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. розгляд справи відкладено до 30.11.2012 р., у зв'язку із неявкою відповідачів 2 та 3 та неподанням сторонами витребуваних доказів у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р., у зв'язку із необхідністю підготовки до засідання Ради суддів на 01.11.20112 р., з великою завантаженістю судді Власова Ю.Л. та з метою дотримання процесуальних строків, справу справа № 5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Баранов Д.О., Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2012р. накладено арешт на майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 2158,30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 33-А, зупинено провадження у справі № 5011-38/11533-2012 до вирішення Вищим адміністративним судом України пов'язаної справи №К/9991/35487/12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 30.10.2012 р. у справі № 5011-38/11533-2012 скасовано в частині зупинення провадження у даній справі, а справу передано на розгляд господарському суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-38/11533-2012 та призначено до розгляду на 06.02.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р., у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу № 5011-38/11533-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: судді Босий В.П. (головуючий), Мандичев Д.В., Баранов Д.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів та відкладено розгляд справи до 18.02.2013 р.

14.02.2013 р. через відділ діловодства надійшло клопотання Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про залучення його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Через відділ діловодства 18.02.2013 р. прокурор подав заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відкладено розгляд справи на 04.03.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013р., у зв'язку із знаходженням судді Босого В.П. у відпустці, судді Баранова Д.О. - на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Мандичев Д.В., Стасюк С.В.

Ухвалою від 07.03.2013р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 27.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.03.2013 р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Стасюка С.В. та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Мандичев Д.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою від 27.03.2013р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Мандичев Д.В., Цюкало Ю.В.

До початку розгляду справи 27.03.2013 р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача 3 надійшли клопотання про виклик посадових осіб для сповіщення знаних ними відомостей та обставин у справі в порядку ст. 30 ГПК України, а саме: Короля О.М., колишнього депутата від мікрорайону «Центр», в якому розташовинй дитсадок № 183; Терпіловську Г.О., колишнього начальника районного відділу освіти Старокиївської району; Жебровського Б.М., колишнього начальника Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нині заступника Міністра освіти і науки України.

Також, надійшло клопотання від позивача 2 щодо зміни найменування сторони у справі, а саме на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, через канцелярію суду надійшли пояснення представника позивача 3 щодо заяви прокурора м. Києва про зміну підстав позову та пояснення від третіх осіб 2 і 4, в яких останні повністю підтримують заявлені позовні вимоги.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та позивачів підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог, а також просили задовольнити клопотання представника позивача 3 про виклик посадових осіб для сповіщення знаних ними відомостей та обставин у справі в порядку ст. 30 ГПК України.

Представники третіх осіб підтримали позовні вимоги і також просили задовольнити клопотання представника позивача 3.

Представник відповідача 1 просив надати час для ознайомлення з поданими поясненнями та клопотаннями.

Крім того, судом встановлено, що представники відповідачів 2 та 3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 27.03.2013р. суд відклав розгляд справи на 18.04.2013р.

15.04.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшли пояснення по справі від позивача 3, в яких останній просить позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

16.04.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшли пояснення від третьої особи 1 щодо заяви прокурора м. Києва про зміну підстав позову.

Крім того, 16.04.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшла заява про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників дошкільної освіти».

Також, 16.04.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов з урахуванням заяви прокурора м. Києва про зміну підстав позову, в якому останній позов заступника прокурора не визнає, посилаючись на його необґрунтованість та не відповідність вимогам чинного, на момент виникнення між сторонами правовідносин, законодавству.

17.04.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання від представника позивача 3 про виклик посадових осіб для сповіщення знаних ними відомостей та обставин у справі в порядку ст. 30 ГПК України, а саме: Давиденка В.І., нині перший заступник голови Шевченківської районної державної адміністрації.

Також, 17.04.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Громадської організації «Асоціація керівників дошкільних навчальних закладів м. Києва».

18.04.2013р. від представників позивачів 2 та 3 надійшли клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Міністерство освіти і науки України.

До початку розгляду справи судом були заслухані відводи складу колегії суддів, які надійшли через загальний відділ господарського суду 04.04.2013р. - від представника Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 16.04.2013р. - від представників Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Дошкільного навчального закладу № 183; 17.04.2013р. повторно від представника Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Квартал Пушкінська-Червоноармійська».

В судовому засіданні 18.04.2013р. представниками прокуратури, позивачів та третіх особі відводи були підтримані.

Після виходу з нарадчої кімнати, суд відмовив у задоволенні заяв про відвід суддів, поданих 04.04.2013р., 16.04.2013р. та 17.04.2013р., з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, про що було постановлено ухвалу від 18.04.2013р.

Під час розгляду справи представники позивачів 2 та 3 підтримали своє клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Міністерство освіти і науки України.

Інші учасники судового процесу також підтримали клопотання позивачів щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Міністерство освіти і науки України.

Враховуючи обставини справи та підстави, наведені в клопотаннях позивачів 2 та 3, відповідно до приписів ст. 27 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивачів щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Міністерство освіти і науки України.

Питання щодо розгляду клопотань про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників дошкільної освіти» та Громадської організації «Асоціація керівників дошкільних навчальних закладів м. Києва» суд відклав за клопотання учасників судового процесу.

Крім того, представник позивача 3 просив розглянути та задовольнити клопотання про виклик посадових осіб для сповіщення знаних ними відомостей та обставин у справі в порядку ст. 30 ГПК України, а саме: Короля О.М., колишнього депутата від мікрорайону «Центр», в якому розташовинй дитсадок № 183; Терпіловську Г.О., колишнього начальника районного відділу освіти Старокиївської району; Жебровського Б.М., колишнього начальника Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та нині заступника Міністра освіти і науки України, Давиденка В.І., нині перший заступник голови Шевченківської районної державної адміністрації, які були подані через канцелярію суду 27.03.2013р. та 17.04.2013р.

Представники прокуратури, позивачів та третіх осіб підтримали клопотання представника позивача 3 щодо виклику посадових осіб для сповіщення знаних ними відомостей та обставин у справі в порядку ст. 30 ГПК України.

Втім, суд, розглянувши клопотання та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Ухвалою від 18.04.2013р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Міністерство освіти і науки України та відклав розгляд справи на 22.05.2013р.

19.04.2013р. через загальний відділ господарського суду від позивача 3 надійшло клопотання про залучення матеріалів до справи, з яких вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2012р. № 198/7535 перейменовано Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

18.05.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення доказів.

21.05.2013р. суддя Мандичев Д.В. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-38/11533-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.05.2013р., у зв'язку з великою завантаженістю судді Мандичева Д.В. та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Котков О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою від 21.05.2013р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Котков О.В., Цюкало Ю.В.

До початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду надійшли пояснення від Терпіловської Г.О., колишнього начальника районного відділу освіти Старокиївської району та Короля О.М., колишнього депутата Старокиївської районної ради, а також клопотання від третьої особи 3 про залучення додаткових доказів до справи.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи 6 звернувся з заявою про відкладення розгляду справи, у зв'язку з невиконанням Заступником прокурора міста Києва вимог ухвали суду від 18.04.2013р. в частині надіслання на адресу Міністерства освіти і науки України копії позовної заяви з доданими до неї документами та заяви про зміну підстав позовних вимог.

В засіданні суду представником прокуратури надано фіскальний чек та опис вкладення, з яких вбачається, що копія позовної заяви та заява про зміну підстав позовних вимог були надіслані на адресу Міністерства освіти і науки України 22.05.2013р., тобто в день судового засідання, що свідчить про необізнаність залученої третьої особи про позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання третьої особи 6 щодо відкладення розгляду справи.

Крім того, за результатом розгляду матеріалів справи та клопотань про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників дошкільної освіти» та Громадської організації «Асоціація керівників дошкільних навчальних закладів м. Києва» суд, виходячи з приписів ст. 27 ГПК України, визнав, що зазначені клопотання підлягають задоволенню.

Ухвалою від 22.05.2013р. суд залучив до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Всеукраїнську громадську організацію «Асоціація працівників дошкільної освіти» та Громадську організацію «Асоціація керівників дошкільних навчальних закладів м. Києва» та відклав розгляд справи на 12.06.2013р.

11.06.2013р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача 3 надійшли додаткові пояснення по справі та від третьої особи 8 відзив на заяву заступника прокурора про зміну підстав позову.

Також, 12.06.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшли письмові пояснення по суті заявлених вимог від третіх осіб 3,5, а також надійшла заява Міністерства освіти і науки України про відкладення розгляду справи та заява про відвід суддів.

Крім того, 12.06.2013р. суддя Привалов А.І. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо визначення складу колегії суддів по розгляду справи № 5011-38/11533-2012, оскільки суддя Цюкало Ю.В. перебуває у відпустці.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р., у зв'язку з відпусткою судді Цюкало Ю.В. та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-38/11533-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Котков О.В., Удалова О.Г.

Ухвалою від 12.06.2013р. справу № 5011-38/11533-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Котков О.В., Удалова О.Г.

Під час розгляду справи, відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

До початку розгляду справи судом був заслуханий відвод колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), судді Мадничев Д.В. та Цюкало Ю.В. який надійшов через загальний відділ господарського суду 12.06.2013р. - від представника Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Після виходу з нарадчої кімнати, суд відмовив у задоволенні заяви про відвід суддів, з огляду його необґрунтованості, а також з урахуванням того, що судді Мадничев Д.В. та Цюкало Ю.В. участі у розгляді даної справи не приймають, про що було постановлено ухвалу.

Присутніми в судовому засіданні 12.06.2013р. представниками прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях та з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позов, а також просив задовольнити заяву про застосування строку позовної давності.

Представники третіх осіб 1,2,3,4,5 повністю підтримали позицію прокуратури та позивачів.

Представники відповідачів 2,3 та третіх осіб 6,7,8 у судове засідання не з'явились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

При цьому, суд відхилив заяву Міністерства освіти і науки України про відкладення розгляду справи, оскільки у разі неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, представник Міністерства, у відповідності з приписами ст. 22 ГПК України, не позбавлений був права ознайомитись з матеріалами справи.

Проте, представник третьої особи 6 своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, тому підстави для відкладення розгляду справи, наведені в заяві Міністерства освіти і науки України, не відповідають приписам ст. 77 ГПК України та відповідно порушують права інших учасників судового процесу.

Відповідачі 2,3 та треті особи 6,7,8 належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 23.05.2013р. була надіслана учасникам судового процесу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів 2,3 та третіх осіб 6,7,8 не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від останніх осіб не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів 2,3 та третіх осіб 6,7,8, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами та третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.1998р. Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва було видано розпорядження №194 «Про зміну місцезнаходження дитячого дошкільного закладу № 183 та реконструкцію приміщення дитячого дошкільного закладу №739», а розпорядженням № 257 від 07.05.1998 р. «Про внесення змін до розпорядження №194 від 13.04.1998 року «Про зміну місцезнаходження дитячого дошкільного закладу № 183 та реконструкцію приміщення дитячого закладу № 739» текст розпорядження викладено в іншій редакції, відповідно до якої тимчасово переведено дитячий дошкільний заклад № 183 в приміщення дитячого дошкільного закладу № 739 в термін до 01.06.1998р. з наступним розміщенням дитячого дошкільного закладу № 183 в інших придатних приміщеннях. Після розірвання договорів оренди приміщень за адресою вул. Пушкінська, 33 з дитячим закладом № 183, у зв'язку зі зміною місцезнаходження, з іншими організаціями - у зв'язку з початком реконструкції та звільнення приміщення, АТВТ Компанії «Д.І.Б.» дозволялося знести споруди по вул. Пушкінській, 33, в яких був розташований дитячий заклад № 183.

24.04.1998 р. між Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва, Відділом освіти Старокиївського району м. Києва та АТВТ Компанією «Д.І.Б.» було укладено Договір № 224, відповідно до умов якого адміністрація та відділ освіти зобов'язалися здійснити заходи по звільненню приміщень та переведенню дитячого дошкільного закладу № 183 в приміщення дитячого дошкільного закладу № 739, а АТВТ Компанії «Д.І.Б.» - забезпечити виконання обсягів та видів робіт по ремонту дитячого дошкільного закладу № 739 та виконати інші дії в передбаченому Договорі порядку.

28.09.2000р. між Київською міською державною адміністрацією, Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва та АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» було укладено Угоду про надання гарантій по будівництву дитячої установи № 183 по вул. Червоноармійській, 12-Г у Старокиївському районі м. Києва.

12.06.2001р. рішенням Старокиївської районної у м. Києві ради депутатів № 348 було передано споруду (3 корпуси) по вул. Пушкінський, 33 у власність АТВТ Компанії «Д.І.Б.» для її подальшого знесення зазначеним Товариством за власні кошти, з умовою будівництва нового будинку дитячої установи № 183 по вул. Червоноармійській, 12-Г, у відповідності з Угодою від 28.09.2000р.

На виконання вказаного рішення Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва прийнято розпорядження від 10.09.2001р. № 782, яким відділу освіти було доручено здійснити приймання-передачу споруди (3 корпуси) по вул. Пушкінській, 33, у власність АТВТ «Компанії «Д.І.Б.» для її подальшого знесення зазначеним товариством за власні кошти при умові будівництва нового будинку дитячої установи № 183 по вул. Червоноармійській, 12-Г.

На підставі зазначеного розпорядження районним відділом освіти було передано, а АТВТ Компанією «Д.І.Б.» прийнято, згідно акта приймання-передачі основних засобів від 18.10.2001р. нежитлове приміщення дитячої установи № 183 по вул. Пушкінській, 33.

На підставі вказаних рішень та розпорядження Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано наказ № 19-В від 15.01.2003р. про оформлення права власності на споруди дошкільного навчального закладу № 183 та видано АТВТ Компанії «Д.І.Б.» свідоцтво про право власності на зазначену споруду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, підставою для визнання за АТВТ «Компанія «Д.І.Б» права власності на спірне майно стало рішення Старокиївської районної ради № 348 від 12.06.2001р.

Водночас, прокурор та позивачі посилаються на те, що відповідно до п. 6.24 порядку денного та стенограми сесії Старокиївської районної ради XVI сесії XXIII скликання від 12.06.2001р., отриманих з Державного архіву м. Києва, на розгляд даної сесії було винесено питання: «Про передачу на баланс АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» споруд дитячої дошкільної установи № 183 по вул. ГІушкінській, 33».

Як видно із стенограми, яка є дослівним записом доповідей, промов, виступів на засіданнях колегіальних органів, депутати Старокиївської районної у м. Києві ради обговорювали та голосували саме за передачу з балансу «Районного відділу освіти Старокиївського району на баланс Компанії «Д.І.Б.» споруд дитячої дошкільної установи №183 по вул. Пушкінській, 33», а не у власність вказаному товариству.

Крім того, згідно листа товариства від 03.05.2001р. за № 43, адресованого голові Старокиївської районної державної адміністрації м. Києва, на підставі якого, як записано в рішенні від 12.06.2001р. № 348, і було винесено на розгляд сесії питання про передачу споруд дошкільного закладу АТВТ «Компанії «Д.І.Б.», дане товариство просило розглянути на сесії районної ради питання передачі з балансу управління комунального майна району по остаточній балансовій вартості на баланс товариства споруди дитячої дошкільної установи №183.

Таким чином, за твердженнями позивачів і третіх осіб, Старокиївська районна в м. Києві рада прийняла рішення від 12.06.2001р. № 348, голосуючи виключно за передачу спірного нерухомого майна на баланс АТВТ «Компанія «Д.І.Б.», а не у власність вказаного товариства, як невірно та безпідставно зазначено в самому рішенні.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про власність» (в редакції чинній станом на 2001 рік), саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охорошовані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Відповідно до ч. 2 сг. 32 Закону України «Про власність» та п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю,, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 вказаної норми).

Статтею 26 зазначеного Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі штання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають іриватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальнЬЇ власності; зирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення ю об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого з установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ га організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно ст. 59 зазначеного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених ним Законом.

Відповідно до розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм права, підставою набуття права власності на комунальне майно може бути лише відповідне рішення органу місцевого самоврядування, прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, волевиявлення органу місцевого самоврядування оформлюється саме у вигляді відповідного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2005р. у справі № 41/427-44/377, залишеним в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2007р., було відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київради щодо визнання недійсним рішення Старокиївської районної у м. Києві ради № 348 від 12.06.2001 року; розпорядження № 782 від 10.09.2001 року; угоди від 28.09.2000 року; додаткових угод № 1 та № 2 до угоди від 28.12.2000 року; свідоцтва про право власності на майновий комплекс (літери А,Б,В) по вул. Пушкінській, 33 у м. Києві за АТВТ Компанія «Д.І.Б»; зобов'язання АТВТ Компанія «Д.І.Б» передати по акту приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва нежитлові приміщення (корпуси А, Б, В) на вул. Пушкінській, 33-А у м. Києві.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову рішенням від 31.08.2005р., Господарський суд міста Києва, висновки якого підтримав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.03.2007р., виходив з того, що спірна угода від 28.09.2000 року за своєю правовою природою може бути віднесена до угод про співробітництво і не містить передбачених статтями 47, 48, 153 Цивільного кодексу УРСР підстав для визнання її недійсною.

Щодо рішення Старокиївської районної у м. Києві ради депутатів № 348 від 12.06.2001 року суди зазначили, що воно прийняте відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки будівля перебувала у комунальній власності територіальної громади Старокиївського району м. Києва. Тому Старокиївська районна у м. Києві рада мала право розпорядження вказаним об'єктом комунальної власності згідно з частиною 5 статті 60 вказаного закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У зв'язку з наведеним, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у відповідності з частиною 2 Конституції України.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012р., було частково задоволено заяву заступника прокурора м. Києва та Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Натомість, постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013р. у справі №К9991/35487/12 касаційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу Компанії «Д.І.Б.» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012р. у справі скасовано. В задоволенні заяв заступника прокурора м. Києва та Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2005р. у даній справі відмовлено. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Отже, на день вирішення даного спору рішення Старокиївської районної у м. Києві ради № 348 від 12.06.2001р., на підставі якого відповідач 1 набув право власності на спірних обєкт нерухомості, є чинним.

Пунктом 4 лист Вищого господарського суду України 24.07.2008 року № 01-8/451 «Про внесення змін до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» передбачено, що згідно з практикою Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Крім того, з протоколу сесії Старокиївської районної ради XVI сесії XXIII скликання від 12.06.2001 pоку вбачається, що на порядок денний сесії Старокиївської районної ради XVI сесії XXIII скликання від 12.06.2001 pоку було винесено саме питання «Про передачу у власність АТВТ Компанії «Д.І.Б.» споруди по вул. Пушкінській, 33».

При цьому, як видно із стенограми виступів депутатів під час сесії, копія якої наявна в матеріалах справи (т. ІV, а.с. 132), депутати Старокиївської районної у м. Києві ради прийняли порядок денний в цілому без зауважень, проти голосувала лише одна особа.

Таким чином, рішення Старокиївської районної у м. Києві ради № 348 від 12.06.2001р. було прийнято у відповідності з порядком денним, винесеним на розгляд сесії.

Відповідно до статей 140, 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Отже, в якості належного доказу, в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджує волевиявлення органу місцевого самоврядування, згідно з нормами Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є відповідне рішення цього орагу, яке, зокрема і породжує винкнення певних прав і обов'язків у осіб, яким воно адресовано.

Що стосується листа АТВТ «Компанії «Д.І.Б.» № 43 від 03.05.2001р. до голови Старокиївської районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд на сесії районної ради питання передачі з балансу управління комунального майна району по остаточній балансовій вартості на баланс АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» споруд дитячої дошкільної установи № 183, то вказаний лист не свідчить про неправомірність рішення Старокиївської районної в м. Києві ради №348 від 12.06.2001р. «Про передачу у власність АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» споруди по вул. Пушкінській, 33», прийнятого у межах повноважень, що надані відповідній раді частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відносно посилань прокурора та позивачів на порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» суд вважає зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній (комунальній власності) на користь юридичних та фізичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Одним із принципів приватизації, згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного майна», є продаж об'єктів приватизації виключно за кошти.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 15 вказаного Закону, приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)».

Стаття 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)», визначає такі способи приватизації як викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.

Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Частинами 1 та 3 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)» визначено, що місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.

Включення об'єктів малої приватизації до вказаних переліків здійснюється відповідно до Держаної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

При цьому, у статті 11 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 21.12.2000р.) визначено, що порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Відповідно до Закону України «Про Державну програму приватизації» (в редакції від 07.12.2000 р.), до об'єктів приватизації Групи Ж відносяться: незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до п. 2.1. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 серпня 2000 року № 169,3 органи, уповноважені управляти майном об'єктів групи Ж, подають до державних органів приватизації переліки об'єктів, що підлягають щиватизапії.

Пунктом 98 Закону України «Про Державну програму приватизації» визначено, що органи, вповноважені управляти майном об'єктів, віднесених до групи Ж, подають до державних органів іриватизації переліки об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації. Державні органи приватизації за погодженням з відповідними місцевими державними адміністраціями щоквартально затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації.

У Рішенні Київської міської ради від 23.03.2000 р. № 59/780 «Про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації» (в редакції від 30.01.2001р.) споруда (3 корпуси) по вул. Пушкінській, 33 не була зазначена серед об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, а отже дана будівля не могла бути набута АТВТ Компанія «Д.І.Б» в порядку приватизації, як стверджує прокурор м. Києва та позивачі.

Крім того, виходячи з положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин сторін законодавства, приватизація не була єдиним можливим, передбаченим законодавством, способом відчуження майна комунальної власності на користь юридичної особи.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року (в редакції від 08.10.1999р.), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Отже, цивільні права і обов'язки могли виникати як з угод, передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; наслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок юштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Як зазначалось вище, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна.

Частиною 5 статтею 60 зазначено Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Старокиївська районна рада мала право приймати рішення про передачу з комунальної власності (відчуження) у власність АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» споруди по вул. Пушкінській, 33, а відповідач 1, у свою чергу, мав право в порядку ст. 4 ЦК УРСР набути у власність дану споруду на підставі адміністративного акту, яким є рішення Старокиївської районної в м. Києві ради № 348 від 12.06.2001р.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідачем 1 на підставі Договору купівлі-продажу від 19.06.2009р. та Додаткового договору до нього від 24.12.2009р. було відчужено спірне нерухоме майно на користь ТОВ «Лакі Трейдер».

Прокурор та позивачі вважають, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним, оскільки АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» одержало у володіння спірне нерухоме майно та зареєструвало право власності на нього з порушенням вимог законодавства, фактично АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» не набуло права власності на нього в розумінні ст. 328 Цивільного кодексу України, а відтак, у відповідності до ст.ст. 317, 319 вказаного Кодексу, не мало законного права на розпорядження ним.

Суд також відзначає, що ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту порушеного права закон визначає визнання правочину (господарських угод) недійсними з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Наявними у справі доказами підтверджується правомірність набуття відповідачем 1 права власності на спірне нерухоме майно, тому останній не позбавлений був права на власний розсуд розпорядитись цим майном, зокрема, відчужити на користь відповідача 2.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до приписів ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товарів, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

На момент укладення спірного договору відповідач 1 мав статус власника нерухомого майна, яке відчужувалось на користь ТОВ «Лакі Трейдер».

Крім того, до матеріалів справи залучені виписки по особовому рахунку АТВТ «Компанія «Д.І.Б.», з яких вбачається здійснення відповідачем 2 оплати за придбаний на підставі Договору купівлі-продажу від 19.06.2009р. об'єкт нерухомого майна, що підтверджує спрямованість оспорюваного правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Також, судом не було встановлено невідповідність змісту правочину вимогам цивільного законодавства.

Оскільки позивачем не заявлено інших підстав недійсності спірного договору, тому з огляду на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також, відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з позовної заяви, заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2009р., укладеного між АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» та ТОВ «Лакі Трейдер», тобто позивачі, в інтерсах яких пред'явлено позов, учасниками зазначеного правочину не виступали.

Однак, про факт укладання Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2009р. та переходу права власності на майновий комплекс площею 2158,3 кв. м. по вул. Пушкінська, 33-а до ТОВ «Дім на Пушкінський» прокуратурі міста Києва стало відомо з листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.06.2012р. за № 23947 (И-2012) (т. І а.с. 31). Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовм 21.08.2012р., про що свідчить вхідний номер на першому аркуші позову.

Натомість, відповідачем 1 належними та допустими доказами не доведено про обізнаність прокуратури та позивачів про дату укладання оспорюваного правочину, тобто раніше до зазначеної дати 25.06.2012р.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача 1 про обізнаність прокурора та позивача 3 про розгляд справи № 41/427-44/377, оскільки до предмету позовних вимог зазначеної справи оспорюваний правочин не входив, а в даній справі не розглядається позовна вимога про визнання недійсним рішення Старокиївської районної у м. Києві ради № 348 від 12.06.2001р.

Водночас, вимогами чинного законодавства не передбачено застосування строків позовної давності до обставин, які входять до підстав позовних вимог та відповідно премету доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором не пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, тому клопотання останнього про поновлення строків позовної давності є передчасним, тоді як завява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Приписами п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування звільнені від сплати судового збору лише у випадку подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а предметом даного спору є визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.2009р., укладеного між АТВТ «Компанія «Д.І.Б.» та ТОВ «Лакі Трейдер», у зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства, та повернення у комунальну власність незаконно відчуженого майна, що не пов'язано з суспільними потребами та суспільною необхідністю, тому з позивачів у справі підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд даної справи за ставками, визначеними для позовних заяв, що мають одночасно майновий та немайновий характер, розмір яких визначається за приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно підпунктів 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки, заступник прокурора міста Києва звільнений від сплати судового збору при зверненні до господарського суду та не сплачував його, тому суд вважає за необхідне стягнути за розгляд даної справи судовий збір в доход Державного бюджету України з позивачів: Київської міської ради; Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по 382,33 грн. - судового збору за розгляд вимоги про визнання договору недійсним та по 19533,33 грн. - судового збору за розгляд вимоги про повернення майна.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради в (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) в доход Державного бюджету України 19915 грн. 66 коп. - судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; код ЄДРПОУ 19020407) в доход Державного бюджету України 19915 грн. 66 коп. - судового збору. Видати наказ.

4. Стягнути з Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 3; код ЄДРПОУ 02147629) в доход Державного бюджету України 19915 грн. 66 коп. - судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.06.2013 р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя О.В. Котков Суддя О.Г. Удалова А.І. Привалов