10.06.2013

Справа № 22ц/797/1588/2013р. Головуючий у першій інстанції Лугвіщик А.М

Категорія 5 Доповідач у апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

Апеляційний суд міста Севастополя

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Володіної Л.В.,

суддів - Птіциної В.І., Моцного М.В.,

секретар - Пасічник Г.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про поділ сумісно нажитого в період шлюбу майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до відповідача, уточнивши позовні вимоги, просила поділити сумісне нажите в період шлюбу майно і визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, і на ? частку земельної ділянки площею 0,0406 га в СТ „Сатурн", мотивуючи свої вимоги тим, що зазначено майно було придбано в період шлюбу з відповідачем, однак він зловживає спиртними напоями, чинить перешкоди позивачці і дитині в користуванні спільним майном, в зв'язку з чим ОСОБА_7 вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині вимоги про визнання за нею права власності на ? частку квартири, як ухваленого при невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, просить в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача і його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на ? частку квартири, суд першої інстанції виходів із того, що сторони не проводили виплати паю в житлово-будівельний кооператив. З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 КпШС України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України (аналогічне положення ст.28 КпШС України) в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ст.24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року (з наступними змінами) "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону України „Про власність" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (ст.ст. 22, 24, 28, 29 КпШС), враховуючи таке: пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ними у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Згідно абз. 2 ст.40 Примірного Статуту ЖБК, особа, яка вступила до кооперативу у зв'язку з обміном, знаходиться з членом кооперативу у близькому родстві (батьки, діти, дід, баба, рідні брати та сестри), вона звільняється від внесення вказаного пайового внеску при умові передачі їй паєнакопичення вибувшим членом кооперативу.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 з 13.07.1984 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7).

З витягу із протоколу № 7 загального збору членів ЖБК № 100 від 28.12.1993 р. вбачається, що ОСОБА_5 прийнятий в члени ЖБК № 100 в зв'язку з родинним обміном кооперативної квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_8, якій є його батьком (а.с. 67-68).

На підставі розпорядження представника Президента України № 118 від 03.02.1994 р., 04 лютого 1994 р. Севастопольською міською державною адміністрацією ОСОБА_5 з сім'єю із трьох осіб виданий ордер № 92 серії 94 на право зайняття в порядку обміну жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В складу сім'ї зазначені дружина - ОСОБА_9 і дочка - ОСОБА_10 (а.с. 11 (зворот)).

На підставі рішення виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів № 4/101 від 15 листопада 1994 року, ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, право власності зареєстроване за ним в ДКП БТІ і ДРОНМ м. Севастополя за реєстровим № 142 від 24.01.2003 р. (а.с. 10).

Ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не враховане те, що родинний обмін житла здійснений за згодою сторін в інтересах сім'ї, квартира отримана для проживання сім'ї сторін, право власності на житло виникло в період проживання сторін в зареєстрованому шлюбі, пай переданий відповідачу як особі, яка вступила до кооперативу, особисто відповідачу пай в дарування не передавався.

За таких обставин, відповідно до ст.22 КпШС, колегія суддів приходить до висновку, що нерухоме майно є спільною власністю подружжя, позивач ОСОБА_7 має право на 1/2 частку квартири.

Таким чином, вимога позову про визнання права власності на ? частку квартири, як на частку у спільному майні подружжя, підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Скасувати рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 квітня 2013 року в частині вимог про визнання права власності на ? частку квартири.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5. Визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частки за кожним.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 850 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Л.В.Володіна

Судді: В.І.Птіціна

М.В.Моцний