№ справа:123/134/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Білоусов Михайло Миколайович
№ провадження:11-кп/190/319/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.
__________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЯзєва С.О.
СуддівДорошенко Т.І., Куртлушаєва І.Д.
за участю прокурора Артеменко О.Д.
при секретарі за участю обвинуваченого захисника потерпілоїПавленко М.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12012130390000137 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2013 року у відношенні
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мурманська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Стягнуто ОСОБА_7 у рахунок держави процесуальні витрати у сумі 196 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 100000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено вироком, ОСОБА_7, 02.11.2012 року, приблизно о 23-50 год., разом із ОСОБА_10 перебували за місцем проживання останнього у домоволодінні АДРЕСА_2, де вживали спиртні напої, під час розпивання яких між ними відбулася сварка через негативне ставлення потерпілого до того, що ОСОБА_7 вживав на роботі спиртні напої. Під час сварки у ОСОБА_7 виникли до ОСОБА_10 неприязні стосунки і він, маючи намір на умисне вбивство останнього, схопив кухонний ніж та наніс потерпілому удар в область грудної клітки - зліва, заподіявши проникаюче колото-різане поранення органів грудної клітки з пошкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилося гемоперикардом, а також двостороннім гематораксом, у зв'язку з чим настала смерть потерпілого на місці.
В апеляції та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_7, просить вирок суду скасувати, а його виправдати.
Свої вимоги мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як вказує апелянт, при постановленні вироку суд необґрунтовано прийняв до уваги лише показання потерпілої, не надавши оцінку його доводам щодо непричетності до вбивства ОСОБА_10 Факт сумісного вживання алкогольних напоїв та його знаходження у будинку потерпілого не являються беззаперечними доказами його вини у вчиненні злочину, а та обставина, що він не покинув будинок потерпілого, навпаки свідчить про те, що він навіть не припускав, що буде звинувачений у вбивстві.
На думку апелянта, суд залишив без належної уваги той факт, що у потерпілої ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта могли утворитися в день вбивства потерпілого, що свідчить про можливий конфлікт між подружжям.
Крім того, суд не врахував, що за показаннями експерта для нанесення смертельного удару необхідно застосування сили. Разом з тим, він знаходиться у похилому віці та застосовувати силу не має можливості. Ніж, як речовий доказ, у судовому засіданні не досліджувався, а судово-імунологічна експертиза не дала однозначну відповідь про приналежність крові на його одязі.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги та в останньому слові просив її задовольнити; захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги обвинуваченого; прокурора та потерпілу, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок - без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, ретельно досліджених під час судового провадження, яким суд дав належну оцінку.
Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину за пред'явленим обвинуваченням не визнав, пояснив, що дійсно перебував за місцем проживання ОСОБА_9 та вони вживали горілку. Потерпілий вийшов із кухні та через деякий час він його побачив вже без ознак життя. Вважає, що ОСОБА_9 вбила дружина, оскільки інших людей у будинку не було.
Таким показанням обвинуваченого суд першої інстанції дав відповідну оцінку та обґрунтовано визнав їх неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_9, так і сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою та не суперечать об'єктивній істині у кримінальному провадженні.
Як показала потерпіла ОСОБА_9, ввечері 02.11.2012 року вона прийшла з роботи додому, де вже знаходилися її чоловік та ОСОБА_7, які вживали спиртні напої та сварилися через те, що обвинувачений на роботі постійно був п'яний. Під час, коли вона перебувала в іншій кімнаті, туди зайшов її чоловік, сказав, що йому погано та впав на підлогу. Підійшов ОСОБА_7 та сказав, що необхідно викликати швидку допомогу.
Ці показання потерпілої узгоджуються з показаннями допитаних в якості свідків лікарів бригади швидкої допомоги ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили, що 02.11.2012 року в їх чергування до станції швидкої допомоги надійшов виклик на АДРЕСА_2, де ними був виявлений чоловік з ножовим пораненням в область грудей без ознак життя. У домоволодінні перебували дружина потерпілого та обвинувачений.
Відповідно до протоколу огляду місця події у домоволодінні АДРЕСА_2 в однієї з кімнат був виявлений труп ОСОБА_10 із видимими тілесними ушкодженнями. (т.1 а.п.8-26)
Згідно з висновком експерта №147-М смерть ОСОБА_10 настала від колото-різаного проникаючого поранення органів грудної клітки з ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилося гемоперикардом, а також двостороннім гематораксом. Зазначене колото-різане поранення утворилося внаслідок дії травматичного впливу плоского колючо-ріжучого предмету, який має на рівні частини, що занурюється, односторонню заточку, тобто обушок та лезо. (т.1 а.п.139-142)
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив висновки проведеної ним експертизи та відзначив, що для заподіяння ножового поранення, від якого настала смерть потерпілого, необхідно застосування фізичної сили.
На переконання колегії судів, показання експерта в цій частині не спростовують висновки суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_7 у вчиненні убивства ОСОБА_10, оскільки незважаючи на свій 63-ий вік, обвинувачений жодних фізичних вад не має та знаходиться у здоровій фізичній формі. Крім того, експерт не заявляв про неможливість нанесення колото-різаного удару саме ОСОБА_7
Про причетність ОСОБА_7 до вчинення умисного вбивства потерпілого свідчать і висновки судово-імунологічних експертиз №1578 та №1577, згідно з якими на вилучених в обвинуваченого сорочці та джинсах встановлена наявність крові людини, яка може належати потерпілому ОСОБА_10 (т.1 а.п.193-198, 207-211)
Як вбачається із сформульованого судом обвинувачення, визнаного судом доведеним, мотивом вчинення злочину стали особисті неприязні стосунки, що виникли між ОСОБА_7 та потерпілим безпосередньо у день події. Даний факт знайшов своє підтвердження у показаннях потерпілої ОСОБА_9, яка послідовно наполягала на тому, що під час розпивання спиртних напоїв її чоловік та обвинувачений сварилися через те, що ОСОБА_7 вживав на роботі спиртні напої. Систематичність вживання обвинуваченим алкогольних напоїв об'єктивно підтверджується довідкою головного лікаря КРУ «Наркологічний диспансер», відповідно до якої з 2010 року ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю із синдромом залежності». (т.1 а.п.234)
Зазначені обставини свідчать про відповідність встановленого судом першої інстанції мотиву вчиненого злочину фактичним обставинам кримінального провадження.
Доводи апелянта про причетність до інкримінованого йому злочину дружини ОСОБА_10 переконливо спростовуються наведеними у вироку доказами. При цьому у ході досудового розслідування кримінального провадження версії щодо причетності до убивства ОСОБА_10 інших осіб, у тому числі й потерпілої, перевірялися належним чином та свого підтвердження не знайшли. Постановою від 19.11.2012 року в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_9 було відмовлено за відсутністю в її діях ознак складу злочину, передбаченого ст.115 КК України. Зв'язку між виявленими у потерпілої відповідно до висновку експертизи №2701 легкими тілесними ушкодженнями, які виникли не виключено 02.11.2012 року, та подією злочину встановлено не було.
Будь яких об'єктивних даних, які б свідчили про причетність до вчинення злочину інших осіб, матеріали провадження також не містять.
Як вбачається з матеріалів провадження та аудиозапису судового засідання, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені всі обставини кримінального провадження, а та обставина, що у судовому засіданні безпосередньо не оглядалися речові докази, за умови, що досліджувалися протоколи їх огляду, у даному випадку на повноту судового розгляду не впливають.
Таким чином, сукупністю зазначених доказів спростовуються доводи апеляції ОСОБА_7 про його невинуватість у вчиненні злочину, за який він засуджений, та суд першої інстанції, давши оцінку доказам в їхньої сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.115 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
У відповідності зі ст.12 КК України обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин.
Згідно з даними про особу, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, до взяття під варту був працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, перебуває на обліку з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю із синдромом залежності», раніше не судимий, злочин вчинив вперше.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
В якості обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам кримінального закону та загальним принципам призначення покарання. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, та призначив покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою він визнаний винним.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у справі не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, при перевірці кримінального провадження в апеляційному порядку було встановлено, що суд першої інстанції у резолютивній частині вироку невірно визначив строк обчислення призначеного ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі. Дане питання, пов'язане з виконанням вироку, суду першої інстанції необхідно вирішити у порядку ст.539 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 квітня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
У порядку ст. 539 КПК України суду першої інстанції вирішити питання про обчислення строку призначеного ОСОБА_7 покарання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді
Язєв С.О. Дорошенко Т.І. Куртлушаєв І.Д.