ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2013 р.Справа № 916/405/13-г
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Журавльова О.О., Таран С.В.,
(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду №408 від 05.06.2013 р.)
при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Тащі Л.Ю.,за довіреністю;
від відповідача - Пономаренко Ю.П., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон"
на рішення господарського суду Одеської області від 29 квітня 2013 року
по справі № 916/405/13-г
за позовом Приватного підприємства „ІНГУС ОЙЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон"
про стягнення 51 653,53 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „ІНГУС ОЙЛ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" 51 653,53 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 05.03.2013 року), з посиланням на невиконання своїх обов'язків відповідачем за договором ПММ №62 від 18.04.2011 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29 квітня 2013 року (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" на користь Приватного підприємства "ІНГУС ОЙЛ" заборгованість в розмірі 51653грн.53коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1720 грн.50коп.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив наявність поставки позивачем відповідачу товару за договором купівлі-продажу ПММ №62 від 18 квітня 2011р., проведення часткової оплати отриманого товару, а також невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" умов договору щодо проведення своєчасного розрахунку за отриманий товар, а саме з порушенням строку оплати, зарахування позивачем частини грошових коштів у сплату штрафних санкції (відповідно до п.3.4. Договору), існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" по оплаті отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 51653,53грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність, а також невідповідність висновків викладених у рішенні, обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що в платіжних дорученнях ТОВ ХК „Мікрон" у розділі „призначення платежу" зазначено, за що проведена оплата, крім того, згідно податкових накладних, виписаних ПП „Інгус Ойл", наявно свідчення про той факт, що позивачем у податкові зобов'язання відносились лише вартість оливи індустріальної та матеріалів стосовно поставок за спірним договором і зміст яких жодним чином не відповідає тим розрахункам, що надані позивачем у якості додатку № 1 до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог саме в порушення умов п.3.4 договору.
Тобто, апелянт зазначає, що в первинних бухгалтерських документах не відображено факт віднесення оплат на погашення штрафних санкцій, адже і позовні вимоги передбачають стягнення основної заборгованості за поставлений товар
Також скаржник вважає, що штрафні санкції, які передбачені сторонами у договорі, не є безумовною вимогою, яка повинна бути оплачена боржником, оскільки їх застосування регулюється відповідними правовими нормами Цивільного та Господарського кодексів України. На думку скаржника, згідно порядку застосування штрафних санкцій, визначеного ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій можливо лише до поставок, що здійснені після 15 серпня 2012 року, однак суд першої інстанції при прийнятті рішення не досліджував відповідність норми п.3.4 договору нормам матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що пунктом 3.4 договору фактично змінено порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення штрафу та пені на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, фактично визначено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, що не відповідає положенням ч.2 ст.260 ЦК України.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011р. між Приватним підприємством "ІНГУС ОЙЛ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу ПММ №62, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити наступні паливно-мастильні матеріали та інші матеріали, в наступному "Товар".
Згідно п.2.1 договору, строки відвантаження: протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання заявки.
Відповідно до п.2.2. договору, строк оплати: Покупець проводить оплату Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту відвантаження. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Умовами п. 3.3. договору передбачено, що у випадку прострочки оплати Товару у строки, передбачені п.2.2. даного договору більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 20% (двадцять) відсотків від вартості товару за кожний випадок такої прострочки.
Згідно п. 3.4. договору передбачено, що при недостатності суми проведеного платежу Покупцем для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, ця сума погашає вимоги Продавця, в наступній черговості:
1)у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються відсотки та неустойка (пеня і штраф);
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
У відповідності до п.4.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання.
15.01.2012р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №62 від 18 квітня купівлі-продажу ПММ, згідно умов якої сторони домовилися викласти п.4.1.договору в наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання.
На виконання умов договору, Приватним підприємством "ІНГУС ОЙЛ" свої зобов'язання, відповідно до умов Договору виконано в повному обсязі, з 18.04.2011р. по 11.02.2013р., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "МІКРОН" було відвантажено товару на загальну суму 295873,48грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.33-61).
В свою чергу, відповідач в період з 18.04.2011р. по 11.02.2013р. здійснив часткову оплату поставленої продукції, у розмірі 269817,55грн., що послугувало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
В період розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено на користь позивача додатково 26055,93 грн..
Дослідивши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, виходячи з наступного.
На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судова колегія не погоджується з висновками суду щодо стягнення заборгованості за договором ПММ №62 від 18.04.2011р., виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення основної суми заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялись рахунки на оплату товару «олива індустріальна та матеріали». Підтвердженням отримання зазначеного товару є видаткові накладні на загальну суму 295873,48грн.(т.1 а.с. 92-173).
В свою чергу, відповідачем були оплачені відповідні рахунки, виставлені на вказані суми, з зазначенням призначення платежу в платіжних дорученнях за оливу індустріальну та матеріали згідно виставлених рахунків за договором поставки (т.1 а.с. 92-173).
Відповідно до приписів п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 N 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що основна сума заборгованості сплачена відповідачем, що підтверджується рахунками, видатковими накладними та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Доводи позивача про те, що за умовами п.3.4 договору поставки сплачені відповідачем кошти були спрямовані на погашення нарахованих штрафних санкцій та пені, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки позивач не наділений правом самостійно спрямовувати кошти, які сплачуються відповідачем з чітким зазначенням призначення платежу відповідно до конкретного рахунку. При цьому, в рахунках , виставлених позивачем , зазначена оплата за отримані товарно-матеріальні цінності.
Надані позивачем до суду апеляційної інстанції копії рахунків за зазначенням платежу «заборгованість за товар (п.3.4 договору №62 від 18.04.2011р)» не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, по-перше, відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, сторона не обгрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції, а по-друге, відсутні докази їх отримання відповідачем.
З викладеного вбачається, що кошти, сплачені ТОВ „ХК „Мікрон" за товар згідно з рахунками, виставленими позивачем, повинні були бути зараховані саме відповідно до призначення платежу, однак ніяким чином не в рахунок погашення штрафних санкцій, оскільки такий рахунок відповідачу не виставлявся. На сплату штрафних санкцій мали бути виставлені рахунки в межах строків, передбачених ст.232 ГК України.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте без дотримання норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 29 квітня 2013 року по справі № 916/405/13-г скасувати.
В задоволенні позову Приватного підприємства „ІНГУС ОЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон" про стягнення заборгованості в розмірі 51 653,53 грн. відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства „ІНГУС ОЙЛ" (Фактична адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 115, оф. 101 А; р/р 26004289141, МФО 328168 в ПАО «МАРФІН БАНК» м. Іллічівськ, код ЄДРПОУ 36143790; Юридична адреса: 67531, Одеська область, Комінтернівський район, с. Кордон, вул. Центральна, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Холдингова компанія „Мікрон"(65031, м. Одеса, вул. Промислова, 37, р/с 2600431132040, МФО 328209 в АБ «Південний», код ЄДРПОУ 00222338) судовий збір за апеляційний розгляд справи в розмірі 860,25 (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) грн., витрати на адвокатську допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з реквізитами сторін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 19.06.2013р..
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя С.В. Таран