ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.09.07р. | Справа № А27/296-07 |
За позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз», м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Дякун А.І.
Представники:
від позивача –Григорук О.О. дов. від 08.08.07 №03-06/0994
від відповідача - Бойко О.П. дов. від 03.01.07 №1
В судовому засіданні приймає участь прокурор - Рижик Г.М. посв. №94 від 05.07.07
Суть спору:
Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Дніпропетровськгаз»(далі ВАТ «Дніпропетровськгаз») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 777068,82грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що:
- статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлений обов’язок підприємства сплатити штрафні санкції в разі, якщо кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом;
- згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –225 осіб, однак фактично працювало 159 інвалідів;
- сума нарахованих позивачу штрафних санкцій склала 777068,82грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що:
- згідно статті ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»на підприємстві лежить обов’язок створення робочих місць, а не обов’язок працевлаштування інвалідів;
- Жовтневий районний центр зайнятості не направляв протягом 2006р. для працевлаштування інвалідів та безпосередньо інваліди не звертались для працевлаштування;
- відповідно до постанови КМУ від 31.01.07р. №70 створення робочого місця інваліда, його атестація та працевлаштування інваліда можливе за умови наявності певного інваліда, який виявив бажання працювати, з визначенням його захворювання та здібностей, рекомендацій МСЕК;
- з урахуванням ст.20 вказаного Закону виплата штрафних санкцій (адміністративно-господарських санкцій) підприємством здійснюється за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), а за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006р. підприємство не отримало прибутку;
- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено справу №Б24/235/05 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому нарахування штрафну є незаконним.
В судовому засіданні 25.09.2007р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд –
встановив:
Згідно з наданим відповідачем звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –225 осіб, однак фактично працювало 159 інвалідів.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(в редакції до 18.03.2006р.) такий обов’язок було покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Відповідно до наведеної статті в редакції після 18.03.2006р. забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Наведені норми свідчать про те, що при наявності обов’язку позивача щодо створення робочих місць для інвалідів у підприємства відсутній обов’язок пошуку інвалідів для працевлаштування.
Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 10 Положення встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністрація підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язана створювати безпечні і не шкідливі для здоров'я умови праці, вживати заходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення працездатності інвалідів.
Наведені положення чинного законодавства дозволяють врахувати наступні доводи відповідача.
Згідно зі звітом товариства про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах за 2006р. кількість працівників, які зайняті в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (за результатами атестації робочих місць за умовами праці) становила 2149 осіб при загальній кількості штатних працівників –5619. Фактично на вказаних посадах використовувати працю інвалідів неможливо у зв’язку з важкими та шкідливими умовами праці. З урахуванням зазначеного, підприємством дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в позові.
В той же час, суд не приймає посилання відповідача на незаконність нарахування штрафу у зв’язку з наявністю мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з п. 4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не є штрафом за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати обов’язкових платежів в розумінні вказаної норми.
Є необґрунтованими і посилання ВАТ «Дніпропетровськгаз»на відсутність прибутку, як на підставу для звільнення від сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
При вирішенні даного спору мова йде про наявність у підприємства обов’язку сплатити штрафні санкції, а не про безпосередню сплату штрафу і джерела такої сплати.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –01.10.2007р.