КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 1414/977/2012

Провадження № 2/488/63/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.05.2013 року                                                                       м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі – судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Жарліковій Д.О.,

за участю представника позивача – ОСОБА_2,

та представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року позивач – ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому просив:

• стягнути в солідарному порядку із відповідачів – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму – 466 160,25 грн.;

• звернути стягнення на належний відповідачам – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, предмет іпотеки – житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок 1 Прибузький 28 шляхом продажу на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку»;

• стягнути із відповідачів в солідарному порядку на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі – 3 219 грн.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що 29.02.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачкою – ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 104-004/ФКВ-08, згідно якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 50 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 14,3 % річних, на строк з 29.02.2008 р. по 28.02.2023 р. Повернення кредиту згідно із умовами вказаного кредитного договору мало відбуватися щомісячно, частинами, у розмірі, не меншому ніж 277,78 доларів США по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

В забезпечення виконання даного кредитного договору між банком та відповідачами – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки від 29.02.2008 р. Згідно умов цього договору предметом іпотеки є житловий будинок разом із господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок 1 Прибузький 28, який належить на праві спільної часткової власності відповідачам по даній справі.

Крім цього, в забезпечення виконання кредитного договору, між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 104-004/ZФКВПОР-08 від 29.02.2008 р., згідно якого поручитель – ОСОБА_5 поручається перед банком за виконання боржником – ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором № 104-004/ФКВ-08 від 29.02.2008 р.

Через неналежне виконання умов кредитного договору станом на 10.02.2012 р. виникла заборгованість на загальну суму - 466 160,25 грн., із яких:

-          377 300,90 грн. сума непогашеного кредиту;

-          88 859,35 грн. сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». За умовами цього договору ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» отримує право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, і внаслідок цього АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора та набуває права вимоги від боржників останнього щодо повного, належного та реального виконання зобов’язань за кредитними та забезпечувальними договорами.

Враховуючи викладене та те, що в позасудовому порядку відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, позивач звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі по справі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання по справі неодноразово не з’являлися, були повідомлені про час та місце судового засідання по справі своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду невідомі, будь-яких заяв від них до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що відповідачам не направлялася вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у 30-денний строк, крім цього, протягом встановленого законом 6-місячного строку позивач не пред’являв вимоги до поручителів, а тому відсутні правові підстави для стягнення із них заборгованості за кредитним договором. Також представник відповідача посилався на те, що 21.01.2010 р. Правління НБУ прийняло постанову про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Укрпромбанк», а тому з цього часу ТОВ «Укрпромбанк» втратило право укладати угоди щодо відчуження свого майна, в тому числі, здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із такого.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

29.02.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачкою – ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 104-004/ФКВ-08 (далі – кредитний договір), згідно якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 50 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 14,3 % річних. Відповідно до п. 1.3 вказаного договору датою повернення кредиту є - 28.02.2023 року. Надання кредиту проводилось шляхом перерахування коштів на відкритий позичальнику рахунок та видачі позичальнику готівкових коштів через касу банку (п.п. 2.1.-2.2. кредитного договору).

Пунктом 3.1. кредитного договору визначено, що виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується іпотекою житлового будинку із господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок 1 Прибузький 28.

В подальшому до кредитного договору були внесені доповнення договором № 1 від 29.02.2008 р., за яким розділ 3 кредитного договору був доповнений п.п. 3.5 та 3.6 щодо зобов'язання позичальника в строк до 01.06.2008 р. надати банку правовстановлюючі документи та технічний паспорт на вищевказане нерухоме майно, та внести відповідні зміни в договір іпотеки. В іншій частині умови кредитного договору були залишені без змін.

29.02.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем – ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 104-004/ZФКВПОР-08, згідно якого поручитель – ОСОБА_5 поручається перед банком за виконання боржником – ОСОБА_4 своїх зобов’язань за кредитним договором № 104-004/ФКВ-08 від 29.02.2008 р. ( п. 2 договору поруки).

Відповідно до п.10 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором боржником чи поручителем.

Крім цього, 29.02.2008 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачами по даній справі – ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір (а.с. 12), відповідно якого іпотека забезпечує вимоги банку за кредитним договором від 29.02.2008 р. із наступними змінами до нього, укладеним між банком та ОСОБА_4 (п.1.1 іпотечного договору).

Предметом іпотеки, відповідно до п.1.2. іпотечного договору є житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок 1 Прибузький 28. Предмет іпотеки належить відповідачам на підставі договору міни № 159/2 зареєстрованого 22.08.1997 р. на Товарній Біржі «Українська біржа нерухомості», за яким відповідачам належить по 1/5 частині житлового будинку, даний договір був визнаний дійсним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.12.2007 р., та договору дарування від 19.02.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7М, за яким відповідач – ОСОБА_4 отримала у дар 2/5 частин вказаного будинку.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Український промисловий банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 23520 від 29.02.2008 р.

Натомість відповідач – ОСОБА_4 належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 10.02.2012 р. виникла заборгованість на загальну суму - 466 160,25 грн., із яких:

-          377 300,90 грн. сума непогашеного кредиту;

-          88 859,35 грн. сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша ст.530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання згідно ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 509, 546 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Законом.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Стаття 559 ЦК України визначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». За умовами цього договору ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» отримує право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, і внаслідок цього АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора та набуває права вимоги від боржників останнього щодо повного, належного та реального виконання зобов’язань за кредитними та забезпечувальними договорами.

Судом встановлено, що Постановою Правління НБУ від 21.01.2010 р. №19 починаючи з 21.01.2010 р. була відкликана ліцензія та ініційована процедура ліквідації ТОВ «Український промисловий банк», в зв’язку із порушенням останнім вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів та доходів і настання його неплатоспроможності.

Постановою Правління НБУ від 15.01.2013 р. №11 була продовжена процедура ліквідації банку з 21.01.2013 р. по 21.07.2013 р.

Із витягу з постанови Правління НБУ від 08.06.2010 р. № 266 «Про погодження відчуження (шляхом передавання) активів (майна) ТОВ «Український промисловий банк», наявного матеріалах даної справи вбачається, що Правління НБУ погодило передавання майна (активів) ТОВ «Укрпромбанк» (згідно з переліком майна, визначеним у наданій ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк» інформації), яке є забезпеченням виконання зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» перед ПАТ «Дельта Банк».

Пункт 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура банку здійснюється на підставі та відповідно до вимог законодавства України, яке діяло до набрання чинності цим Законом, зокрема, Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, що діяла на відповідний період), банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 77 цього ж Закону Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частина 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 р., визначає, що Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

При цьому, внаслідок призначення уповноваженої особи Фонду, укладення правочинів, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону (п.6 ч.2 ст.46 Закону).

Частина 4 ст. 51 цього ж Закону регулює порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду, відповідно якого майно банку може бути реалізоване:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу);

3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит);

4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам;

5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

Виходячи із вищевикладеного, суд знаходить необґрунтованими доводи представника відповідача щодо неправомірності відчуження ТОВ «Укрпромбанк» свого майна, та відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам через те, що вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - ПАТ «Дельта Банк» направляв відповідачам вимоги щодо усунення порушення взятих на себе зобов’язань протягом 30-денного строку (а.с. а.с. 20-25), що відповідає положенням ст. ст. 33-35 Закону України «Про іпотеку». При цьому вимоги до поручителів, відповідачів по справі – ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були направлені позивачем у межах строків, визначених ст. 559 ЦК України, оскільки в договорі поруки (п.10 договору поруки) визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором боржником чи поручителем, а строк виконання кредитного зобов'язання визначений – 28.02.2023 р. (п.1.3 кредитного договору). Таким чином доводи представника відповідача щодо недотримання позивачем вимог законодавства при зверненні стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними і нічим не підтвердженими.

Крім цього, п. 37 Постанови №5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказує на те, що невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З урахуванням того, що іпотечним договором, зокрема, п. 4.5 визначено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса, реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, суд знаходить позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Разом із цим, підтримуючи свої позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, представник позивача підтримав вимогу про стягнення в солідарному порядку із відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на загальну суму – 466 160,25 грн. Однак суд знаходить неможливим одночасно задовольнити обидві позовні вимоги, при цьому суд керується положеннями п. 42 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р., яка визначає, що у такому випадку суд має зазначити у резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд –

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на житловий будинок разом із надвірними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок Перший № 28, загальною площею 82.70 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., та належить ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, шляхом продажу його на публічних торгах, із встановленням початкової ціни для її реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Із коштів, отриманих від продажу житлового будинку разом із надвірними господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: м. Миколаїв, провулок Перший № 28, задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 за кредитним договором № 104-004/ФКВ-08 від 29.02.2008 р., на загальну суму – 466 160,25 (чотириста шістдесят шість тисяч сто шістдесят) гривень.

В задоволенні частини позовних вимог про стягнення в солідарному порядку із відповідачів – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача - ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму – 466 160,25 грн.

Стягнути із ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі – 3 219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.І. Селіщева