Справа №2/259/83/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2013 року місто Донецьк
Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
ри секретарі Іванченко К.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та розподіл майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2012 р. позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить встановити факт проживання однією сім`єю її та відповідача, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, у період з січня 2004 р. по січень 2010 р., також просить розподілити спільно нажите майно: автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y», 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69 Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2; будинок та господарські споруди, які розташовані на ділянках АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем, виділивши відповідачу автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69 Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2, стягнути з відповідача в рахунок належної позивачу долі у праві спільної сумісної власності на зазначені автомобілі грошові кошти у розмірі 60 000 грн., визнати за позивачкою право власності на ? частку в праві власності на зазначений вище будинок.. Позов мотивований тим, що 25 листопада 1995 р. позивачка уклала шлюб з відповідачем. За час подружнього життя у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який проживає з позивачкою. 29.12.2000 року р. рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Але розірвання шлюбу вони не зареєстрували у відділі РАГС. В грудні 2002 р. позивачка помирилась з відповідачем, фактичні шлюбні відносини між ними поносились, вони почали знов проживати разом однією сім`єю, вести спільне господарство. Таким чином, позивачка з відповідачем та сином з грудня 2002 р. по січень 2010 р. проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство. З січня 2010 р. спільне життя та фактичні шлюбно-сімейні відносини з відповідачем припинились, припинилось ведення спільного господарства. Відповідач почав тривалий час проживати окремо, а у 2011 р. вирішив зареєструвати розірвання шлюбу, в зв'язку з чим відповідач 10.02.2011 р. подав заяву ті рішення суду від 29.12.2000 р. про розірвання шлюбу до відділу РАГС Куйбишевського району м. Донецька. Таким чином, 10.02.2011 р. відділом РАГС Куйбишевського району м. Донецька було зареєстровано розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем. Про те, що відповідач зареєстрував розірвання шлюбу, позивач дізналась у квітні 2012 р. У період спільного проживання з відповідачем як дружини та чоловік, за рахунок спільних грошових коштів були придбані два автомобілі, земельні ділянки АДРЕСА_1, були організовані та проведені будівельні роботи по будівництву будинку та господарських споруд. Таким чином, вважає, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, в зв'язку з чим просить його розподілити.
Позивачка у судовому засіданні змінила позовні вимоги в частині розподілу будинку та господарських спору, уточнивши, що просить розподілити об'єкт незакінченого будівництва - будівельні матеріали та механізми, витрати на будівельні роботи, що розташований на ділянках АДРЕСА_1, між нею та відповідачем, виділивши цей об'єкт відповідачу, а на користь позивача стягнути грошову компенсацію в рахунок належної її частки у праві спільної сумісної власності у сумі 71 200,0 грн. Також збільшила розмір грошової компенсації за автомобілі до 60 850,0 грн. Інші вимоги залишила без змін. В судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що після примирення з відповідачем в грудні 2002 р. вони з січня 2003 р. стали мешкати разом в квартирі по АДРЕСА_2, де відповідач зареєстрований до теперішнього часу. З 13.04.2003 р. відповідач поїхав до Криму працювати, але до січня 2010 р. вони підтримували сімейні відносини, в т.ч. як чоловік та дружина, відповідач постійно приїздив до неї та сина 2 рази на місяць, влітку вона з сином їздила до відповідача в Крим, робили сумісні покупки, ходила разом до гостей, проводили разом свята, вона доглядала за матір'ю відповідача.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 - просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказавши, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, але після судового рішення про розірвання вони продовжували спільно мешкати та вести спільне господарство. За час спільного мешкання вони придбали два автомобілі та почали будівництво будинку за спільні кошти, таким чином, зазначене майно є об'єктом спільної сумісної власності, томі підлягає розподілу між сторонами. Також зазначив, що під час шлюбу у сторін народився син, який на даний час мешкає з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідач у судовому засіданні уточнений позов не визнав в повному обсязі та пояснив, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.12.2000 р. шлюб між ним та позивачкою розірвано. При розірванні шлюбу питання про аліменти на дитину не вирішувалось, бо вони з позивачкою у добровільному порядку вирішили вказане питання та він надавав матеріальну допомогу на утримання сина. Після судового рішення про розірвання шлюбу вони не мирились та він переїхав мешкати та працювати до Сімферополя. З позивачкою він бачився лише тоді, коли приїздив навідати сина, тому твердження позивачки про те, що вони з 2002 р. помирились та почали вести спільне господарство є необґрунтованим. Також вказав, що спірні автомобілі він придбав самостійно для робочих цілей, придбав він їх за місцем свого мешкання у м. Сімферополі, для чого брав кредит, який сам сплачував, а спільний недобудований будинок взагалі не будував. На земельній ділянці, на якій він мешкав вже був залитий фундамент під садовий будинок, який належав попередньому володарю. Таким чином, відповідачка не має права на зазначене майно.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, приходить до таких висновків.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, зареєстрували шлюб 25 листопада 1995 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька.
Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим Куйбишевським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька.
Згідно рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2000 р., яке набуло законної сили 09.01.2001 р., шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
У відповідності до ст.44 КпроШС України, який діяв на той час, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.
Вищевказане рішення було подано ОСОБА_3 до органу РАЦС для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу через 10 років - в лютому 2011 р. Реєстрація розірвання шлюбу на підставі вказаного рішення призведено відділом РАЦС Куйбишевського РУЮ м.Донецька 10 лютого 2011 р., актовий запис № 27. Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 отримано ОСОБА_3 Вказаний факт також підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 21.09.2012 р. НОМЕР_6 (т.1 арк.спр.125, 149-151).
Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч.2 ст.114 СК України). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 р., тобто до дня набрання чинності СК України.
10 січня 2002 року був прийнятий Сімейний кодекс України N 2947-ІІІ, цей кодекс набув чинності 01 січня 2004 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» розірвання шлюбу, здійснене судом до набрання чинності цим законом, підлягає державній реєстрації в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
З пояснень позивачки вбачається, що в грудні 2002 р., тобто через рік після судового рішення про розірвання шлюбу, вона помирилась з відповідачем та поновили шлюбні відносини, почали проживати однією сім`єю, вести спільне господарство.
Позивачка постійно проживає, зареєстрована та працює у м.Донецьку, відповідач також постійно зареєстрований в Куйбишевському районі м.Донецька.
У судовому засіданні відповідач пояснив, що з квітня 2003 р. він мешкає у АДРЕСА_3 він навчався та працює.
Відповідно до довідки ПП фірма «Воздействіє», ОСОБА_3 з 01.04.2003 року по 21.02.2005 року працював у представництві ПП фірма «Воздействіє» у м. Сімферополі на посаді комерційного агента.
Згідно довідки ТОВ «Козацьке - Дон» ОСОБА_3 працював у ТОВ «Козацьке - Дон» з 05.05.2009 року на посаді менеджера по збуту кримської філії. Його заробітна плата з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року склала 9125,76 грн. Вказаний факт також підтверджено копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_3
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_7 виданого Сімферопольським об'єднанням технічної школи ТСОУ, ОСОБА_3 навчався з 10.04.2006 року по 01.06.2006 року за програмою водіїв автотранспортних засобів категорії «В» та за результатами навчання йому видано посвідчення водія серії НОМЕР_8.
З копії диплома бакалавра серії НОМЕР_9 виданого на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що він 22 січня 2009 року закінчив Вищій навчальний заклад «Університет економіки і управління» і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Менеджмент» та здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.
Також, як вбачається з копії диплома серії НОМЕР_10 виданого на ім'я ОСОБА_3, він 22 грудня 2009 року закінчив Вищій навчальний заклад «Університет економіки і управління» і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій» та здобув кваліфікацію магістра з менеджменту.
У відповідності до ст.3 ч.2 СК України, який набув законної сили з 01.01.2004 р., подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, та з інших поважних причин не проживають спільно.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду показали, що вони мешкають за адресою: АДРЕСА_4, та є сусідами ОСОБА_3, що за вказаною адресою у квартирі АДРЕСА_2 з 1997 року по 2010 рік мешкали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як дружина та чоловік, вели спільне господарство.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також суду підтвердили, що у спірний період ОСОБА_3 постійно приїжджав до ОСОБА_1 і сина в м.Донецьк, де вони мешкала в квартирі по вул.Зуєвській, а ОСОБА_1 з дитиною приїздила до ОСОБА_3 в Крим, де вони разом мешкали, здійснювали сумісні покупки, проводила разом свята та дозвілля.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про заінтересованість свідків в результаті справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним по справі доказам.
На підтвердження вказаних обставин позивачкою надані суду сумісні з відповідачем, в т.ч. і з їх сином, фотографії у Криму.
Як вбачається з договору «Автопакет» № 805/2007/840-ПК/Ц0/76 від 07 травня 2007 р. ОСОБА_1 є поручителем ОСОБА_3 по отриманню ним від ВАТ «Комерційний банк «Надра» грошових кошти у сумі 11 256,04 доларів США на придбання автотранспортного засобу. Це підтверджує той факт, що на час придбання автомобіля сторони спілкувались та перебували у довірливих відносинах.
Суд не приймає до уваги надані відповідачем письмові пояснення ОСОБА_12 та ОСОБА_13, з яких вбачається, що ОСОБА_3 мешкає в АРК, з вересня 2005 року та по даний час, оскільки вони не є джерелом доказів, передбачених ст.57 ч.2 ЦПК України.
Розглядаючи питання про факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що позовній вимоги в цій частині засновані на законі та обґрунтовані, вказаний факт є доведеним у судовому засіданні та підтверджений поясненнями свідків, наданими до матеріалів справи доказами у тому числі фотографіями спільного відпочинку сторін, тому вказані вимоги є заснованими на законі та підлягають задоволенню. У зв'язку з тим, що 01 січня 2004 року набув чинності Сімейний кодекс України, суд вважає за необхідне визнати факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 саме з січня 2004 року по січень 2010 року.
Таким чином, звертаючи увагу та той факт, що державна реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулась лише 10.02.2011 р., суд вважає достовірно встановленим факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, з січня 2004 р. (часу вступу у дію Сімейного кодексу України) по січень 2010 р. (час припинення шлюбних відносин між сторонами по справі.
Розглядаючи питання щодо розподілу спільного майна, суд виходить з такого.
Відповідно до договору «Автопакет» № 805/2007/840-ПК/Ц0/76 від 07 травня 2007 р. ОСОБА_3 отримано від відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» грошові кошти у сумі 11 256,04 доларів США на придбання автотранспортного засобу. Згідно акту прийому-передачі автомобіля від 07 травня 2007 року складеного у м. Сімферополі, ВАТ «Таврія - Авто» передано ОСОБА_3 автомобіль моделі TF69Y226, кузов НОМЕР_11, двигун НОМЕР_12, DAEWOO LANOS.
З договору купівлі-продажу автомобіля № 2564/19 від 17 вересня 2008 р., укладеного у м.Сімферополь між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_3 придбав автомобіль «Авео Шевроле» за суму у розмірі 71 250 грн., вказаний факт також підтверджено актом прийому-передачі автомобіля від 17 вересня 2008 року.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (в ред.. 2002 р.) майно, що придбане подружжям під час шлюбу, належить чоловіку та жінці на праві сумісної власності.
Відповідно до вимог статті 70 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог статті 71 ч.1 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
У судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» реєстраційний державний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69Y», реєстраційний державний номер НОМЕР_2 були придбані за рахунок спільних грошових коштів подружжя. Вказані речі є неподільними та на підставі ч.2 ст.71 СК України присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належать земельні ділянки АДРЕСА_1. Згідно довідки Садівничого товариства «Вимпел» від 07.04.2011 р. ОСОБА_3 надано право на проведення на території товариства робіт по будівництву садового будинку.
Позивачка просить розподілити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільне сумісне майно подружжя, виділивши відповідачу в натурі на праві власності автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» (2007 року випуску) і автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69 Y» (2008 року випуску), стягнувши з ОСОБА_3 на свою користь компенсацію в розмірі ? частини їх вартості, а також виділивши в натурі об'єкт незакінченого будівництва - будівельні матеріали та механізми, витрати на будівельні роботи, що розташований на ділянках АДРЕСА_1, стягнувши з відповідача на свою користь компенсацію в розмірі ? частини його вартості.
З висновку судової автотоварознавчої експертизи від 10.10.2012 р. № 390/12-10 вбачається, що ринкова вартість автомобілю «Daewoo FSO Lanos TF 69Y», 2007 року випуску, бежевого кольору, № шасі, кузову НОМЕР_13, НОМЕР_14, двигун НОМЕР_12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 31.01.2011 року складає 51 768,01 грн..
Згідно висновку судової - авто товарознавчої експертизи від 10.10.2012 року № 392/12-10, ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo SF69Y», 2008 року випуску, сірого кольору, кузов - НОМЕР_15, двигун НОМЕР_16, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 31.01.2011 року, складає 70 005,39 грн.
Таким чином, діючи в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про розподіл між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного сумісного майна подружжя: автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2; чому товаристві «Вимпел» у селищі Левадки Сімферопольського району АР Крим, виділивши ОСОБА_3 в натурі на праві власності:
- автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 25884,0 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.);
- автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69 Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 35002,7 грн. (тридцять п'ять тисяч дві грн. 70 коп.);
- об'єкт незакінченого будівництва - будівельні матеріали та механізми, витрати на будівельні роботи, що розташований на ділянках АДРЕСА_1, та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 71217,5 грн. (сімдесят одна тисяча двісті сімнадцять грн. 50 коп.).
У зв'язку з вище викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо поділу спільного сумісного майна подружжя є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними у судовому засіданні, суд не приймає до уваги пояснення відповідача, як такі, що не відповідають дійсності.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.
При подачі позову ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 600,0 грн. У відповідності до ст. 88 ЦПК України, виходячи з розміру задоволених вимог, з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в доход бюджету в розмірі 2841,0 грн., а на користь позивачки - судові витрати у розмірі 4400,0 грн.
На підставі наведеного, ст.44 КпроШС України, ст.ст.3, 60, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та розподіл майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, з січня 2004 р. по січень 2010 р.
Розподілити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільне сумісне майно подружжя: автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2; об'єкт незакінченого будівництва - будівельні матеріали та механізми, витрати на будівельні роботи, що розташований на ділянках АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_3 в натурі на праві власності:
- автомобіль марки «DAEWOO FSC LANOS TF 69Y» 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 25884,0 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.);
- автомобіль марки «CHEVROLET AVEO SF 69 Y» 2008 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 35002,7 грн. (тридцять п'ять тисяч дві грн. 70 коп.);
- об'єкт незакінченого будівництва - будівельні матеріали та механізми, витрати на будівельні роботи, що розташований на ділянках АДРЕСА_1, та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі ? частини його вартості в сумі 71217,5 грн. (сімдесят одна тисяча двісті сімнадцять грн. 50 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4400,0 грн. (чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2841,0 грн. (дві тисячі вісімсот сорок одна грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Куйбишевського районного
суду м. Донецька Н.М. Ларіонова