Номер провадження № 22-ц/785/3611/13

Головуючий у першій інстанції Панчук А.І.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП -30

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,

при секретарі - Тищенко М.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 лютого 2013 року,-

встановила:

10.08.2012р. позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4124 грн. та моральної шкоди в сумі 30 000 грн., а також просила стягнути судові витрати на юридичну допомогу.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що 24.10.2009р., біля 22.30 год., відповідачем ОСОБА_3 були завдані їй тілесні ушкодження, внаслідок того, що ОСОБА_3 розбирав огорожу, кидав камінь - ракушняк на територію, де вона проживає, один із каменів упав їй на праву ногу, в зв'язку з чим ОСОБА_2 отримала рвану рану ноги та інші ушкодження. Спочатку експерт дав висновок, що це ушкодження середньої ступені тяжкості, а пізніше при повторній судово - медичній експертизі було встановлено, що ОСОБА_2 було нанесено легкі тілесні ушкодження.

Кримінальна справа по розслідуванню тривалий час не розглядалася та слідство не велось. 04.06.2012р. кримінальне провадження по справі було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.128 КК України.

В зв'язку з незаконними діями відповідача, ОСОБА_2 витратила на своє лікування кошти в сумі 684 грн.46 коп., втратила дохід від підприємницької діяльності на суму 3439 грн.20 коп., а всього в розмірі 4124 грн., які просила стягнути з відповідача на підставі ст.1166 ЦК України.

Крім того, їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в розмірі 30 000 грн. за нанесені моральні страждання, які ОСОБА_2 понесла в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 22.02.2013р. в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що винними діями відповідача їй спричинено ушкодження здоров'ю, в зв'язку з чим вона знаходилась на лікуванні, а тому відповідач повинний їй відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 4124 грн. та моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. При цьому надала розрахунки щодо відшкодування матеріальної шкоди та просила стягнути з відповідача 4124 грн., зокрема :

- дохід від підприємницької діяльності в сумі 3333 грн.20 коп., враховуючи її щомісячний дохід в розмірі 5000 грн. в зв'язку з тим, що вона була на лікарняному 20 днів, а тому щоденно втрачала дохід від заняття підприємницької діяльності в сумі 166,66 грн.;

- щоденні витрати 3 грн. за 20 днів лікування в сумі 60 грн., пов'язані з орендою холодильника в зв'язку з підприємницькою діяльністю ;

- кошти щоденно в сумі 2,30 грн. щодо сплати податку за 20 днів в розмірі 70 грн. в зв'язку з підприємницькою діяльністю;

- витрати на придбання ліків за час лікування в розмірі 684,46 грн.

Відповідач ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. При цьому посилався на те, що коли він розбирав огорожу, кидав камінь - ракушняк, він не спричиняв позивачу ні яких тілесних ушкоджень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали кримінальної справи № 12012170390000191 Роздільнянского РВ ГУ МВС України в Одеській області, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_3 в скоєнні злочину передбаченого ст. 128 КК України не встановлена та не доказана, склад злочину відсутній, вирок суду відносно відповідача відсутній, а тому вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами ст. ст. 1166,1167, 1195,1198 ЦК України.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток(дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

По матеріалам справи встановлено, що 24 жовтня 2009р. близько 22.30 год. стався конфлікт між позивачем і відповідачем. Внаслідок вказаного конфлікту позивачка ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.

Позивачка при зверненні в органи міліції і до суду посилалася на те, що саме відповідач ОСОБА_3 спричинив її тілесні ушкодження.

Сам відповідач ОСОБА_3 не спростовував наявності конфлікту, але посилався на те, що він не спричиняв позивачці тілесних ушкоджень.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 12012170390000191 Роздільнянского РВ ГУ МВС України в Одеській області, яка була досліджена в апеляційному суді Одеської області, дійсно 24.10.2009р. біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи на території власної присадибної ділянки будинку АДРЕСА_1, здійснював демонтаж кам'яного огородження, яке знаходилося на спірній між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 території. Під час демонтажу, ОСОБА_3 відкидав каміння від огорожі на територію сусідньої ділянки будинку АДРЕСА_2, де проживала ОСОБА_2 Побачивши це, до нього підійшла ОСОБА_2, яка зробила зауваження ОСОБА_3 щодо проведення демонтажу огорожі. ОСОБА_3, знаючи про присутність ОСОБА_2 поблизу, маючи фактичну можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, нехтуючи знаходженням поблизу ОСОБА_2, продовжив демонтаж огорожі, перекидаючи каміння в напрямку ОСОБА_2 Один із необережно кинутих ОСОБА_3 каменів потрапив в праву ногу ОСОБА_2, заподіявши їй, згідно висновку судово-медичного експерта № 13 від 29.01.2010р. тілесне ушкодження у вигляді забито-рваної рани правої підколінної ямки, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. З метою перевірки об'єктивності висновку судово-медичного експерта щодо тяжкості тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_2, 18.04.2012р. по кримінальній справі було призначено додаткову комплексну судово - медичну експертизу, яка дійшла до висновку про те, що ушкодження, які отримала позивачка відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Відповідно до постанови слідчого Роздільнянского РВ ГУ МВС України в Одеській області від 21 січня 2013р. необережними діями ОСОБА_3- ОСОБА_2 завдано легкі тілесні ушкодження, що виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_3, а тому кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Як вбачається з довідки Роздільнянскої ЦРЛ від 19 листопада 2009р., ОСОБА_2 звернулася до лікарні за допомогою 24 жовтня 2009р. в 22.30 год., з діагнозом рваної рани правої підколінної ямки (а.с.9); листом непрацездатності, в якому зазначено що, ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні з 26 жовтня 2009р. по 13 листопада 2009р. в зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень (а.с.10).

Доводи позивача ОСОБА_2 підтверджено актом судово - медичного дослідження № 294 від 26 жовтня 2009р., висновком Одеської судово - медичної експертизи від 21 жовтня 2010р., яка встановила наявність тілесних ушкоджень, які були завдані ОСОБА_2 та їх отримання в період 24 жовтня 2009р.

Також ці обставини підтверджено поясненнями ОСОБА_2, її чоловіка ОСОБА_4, протоколами очної ставки, протоколами відтворень обстановки і обставин подій та іншими матеріалами кримінальної справи, які вказують на те, що необережними діями ОСОБА_3 - ОСОБА_2 завдано легкі тілесні ушкодження та їх отримання в період 24 жовтня 2009р.(а.с.15,16,42-47,54-59,71-76 кримінальної справи № 12012170390000191).

Колегія суддів критично оцінює пояснення ОСОБА_3 про те, що він не спричиняв позивачці ні яких тілесних ушкоджень, оскільки відсутність вироку суду не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову. Докази, які були зібрані по кримінальній справі, постанова про закриття провадження по справі від 21 січня 2013р., дають підстави для висновку про винні дії відповідача по спричиненню позивачці легких тілесних ушкоджень.

Тобто, колегія суддів вважає, що постановою слідчого Роздільнянского РВ ГУ МВС України в Одеській області від 21 січня 2013р. та матеріалами кримінальної справи № 12012170390000191 було встановлено та підтверджено, що необережними діями ОСОБА_3- ОСОБА_2 завдано легкі тілесні ушкодження.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, в апеляційному суді ОСОБА_3- не надав доказів того, що його вини у спричинені тілесних пошкоджень позивачу немає.

Дав оцінку доказам, які є в матеріалах справи та в матеріалах кримінальної справи № 12012170390000191, колегія суддів дійшла висновку про причинний зв'язок між діями відповідача і легкими тілесними пошкодженнями, які отримала позивачка.

З урахуванням вимог закону, колегія суддів, дійшла висновку про те, що відповідач, як винна особа, має відшкодувати матеріальну шкоду та моральну шкоду, яку зазнала позивачка.

В розумінні ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4124 грн., зокрема, доходу від підприємницької діяльності в сумі 3333 грн.20 коп., щоденні витрати в сумі 60 грн., пов'язані з орендою холодильника в зв'язку з підприємницькою діяльністю; стягнення податку в розмірі 70 грн. в зв'язку з підприємницькою діяльністю; стягнення витрат на придбання ліків за час лікування в розмірі 684,46 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є фізична особа підприємець, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та патентом на здійснення підприємницької діяльності (а.с.16,17).

Згідно довідки Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 04.11.2009р. дохід ОСОБА_2 від заняття підприємницької діяльності з липня по вересень 2009р. складає 15000 грн.(а.с.18).

Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному з 26 жовтня 2009р. по 13 листопада 2009р.(а.с.10).

З урахуванням вимог ст.ст. 1166,1198 ЦК України з відповідача на користь позивача, потерпілого необхідно стягнути дохід, втрачений у зв'язку з ушкодженням здоров'я в сумі 3333грн. 20 коп., виходячи з того, що позивачка, в зв'язку з ушкодженням здоров'я знаходилась на лікарняному, щомісячний дохід позивача, як підприємця склав 5000 грн., яка щоденно втрачала дохід в сумі 166 грн. 66 коп.(5000 грн. :30 х 20= 166,66 грн.).

В інших вимогах про відшкодування матеріальної шкоди, щодо стягнення витрат в сумі 60 грн. пов'язаних з орендою холодильника в зв'язку з підприємницької діяльністю; стягнення податку в розмірі 70 грн. в зв'язку з підприємницькою діяльністю; стягнення витрат на придбання ліків за час лікування в розмірі 684,46 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано доказів щодо понесення цих витрат.

Позивачкою не надано будь - яких доказів того, що вона купувала та приймала призначені їй лікарем ліки, які зазначені в квитанціях.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи причину виникнення інциденту між сторонами, тяжкість завданих тілесних ушкоджень, які визначені, як легкі тілесні ушкодження, фізичний біль, який відчувала позивачка та обсяг моральних страждань позивача, колегія судів дійшла до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Враховуючи факт завдання позивачу моральних страждань в зв'язку з ушкодженням здоров'я, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачка втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вирішила, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача моральна шкода в сумі 500 грн., в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Доводи відповідача про необґрунтоване стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача на користь позивача є безпідставними, оскільки відповідач 24 жовтня 2009р. о 22.30 год., в пізній час здійснював демонтаж кам'яного огородження, яке знаходилося на спірної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 території, під час демонтажу ОСОБА_3 відкидав каміння від огорожі на територію сусідньої ділянки, де проживала ОСОБА_2, мав фактичну можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, перекидаючі каміння в напрямку позивачки, один з яких необережно кинутих каменів потрапив в праву ногу ОСОБА_2, що вказує на те, що необережними діями відповідача було спричинено легкі тілесні ушкодження позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу, що передбачено ст. 79 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 пред'явивши позов до суду була звільнена від сплати судового збору в сумі 229, 40 грн. та за подачу апеляційної скарги в сумі 114,70 грн., відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір в сумі 344грн. 10 коп. ( 229,40 + 114,70 грн.) необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

За правилом ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

На час розгляду справи в суді першої інстанції вказані відносини регулювалися Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011р., яким були затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється відповідно до того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Між тим, в матеріалах справи відсутній розрахунок який підтверджував кількості годин витрачених адвокатом на надання правової допомоги, а тому в цих вимогах позивачу слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.ст. 309 ч.1 п.п. 3,4 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1п.2,309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 лютого 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн.20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди - 500 (п'ятсот ) грн.

В інших вимогах ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати - 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А. Гірняк

Н.Д. Плавич