№ справа:120/628/13Головуючий суду першої інстанції:Бондаренко Анатолій Анатолійович

№ провадження:11-кп/190/297/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Балахонов Б. Л.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЄвдокимової В.В.

СуддівБалахонова Б.Л., Рижової І.В. при секретарі - Оруджова Ф.А.о.

за участю прокурора Аметової Д.С.

захисника - ОСОБА_6 обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Сімферополя матеріали кримінального провадження № 12013130380000147 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зоряне Чорноморського району, АРК, громадянина України, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: Чорноморським районним судом АРК, 17.08.2011 року за ст. 263 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання згідно із ст. 75 КК України з випробувальним терміном строком на 1 рік, з обмеженнями згідно із ст. 76 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання за зазначеним вироком частково приєднана невідбута частина покарання призначена за вироком Чорноморського районного суду АРК від 17.08.2011 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 солідарно матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

За даним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнанні винними за те, що у січні місяці 2012 року більш точна дата та час під час судового розгляду не встановлена, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, з корисних мотивів, з тракторної бригади ПП «Колос», розташованої у с. Зоряне Чорноморського району АРК, таємно викрали кільчасто-шпоровий каток вартістю 5000 грн., звернувши його на свою користь. З місця скоєння злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, призначити покарання зі застосуванням ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що ініціатором скоєння злочину був ОСОБА_8, на територію бригади не проникали, так ОСОБА_8 був там сторожем у ту ніч. Вважає, що суд не врахував його щире розкаяння, визнання провини, сприяння слідству. Стверджує, що перебуваючи на волі, зможе швидше відшкодувати потерпілому збитки.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок щодо його підзахисного змінити, призначити міру покарання не пов'язану з позбавленням волі. Захисник посилається на те, що судом зазначено у вироку, але не враховано визнання вини його підзахисним, розкаяння, сприяння слідству. Також апелянт посилається на те, що потерпілий в судовому засіданні не наполягав на призначенні обвинуваченим покарання у виді позбавленні волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, але просив виключити застосування до ОСОБА_7 ст. 71 КК України, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, який просив змінити вирок та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як у ході досудового слідства, так і в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнавав себе винним у скоєнні злочину за обставин, викладених у вироку.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, розглянуті в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно положень ч.2 ст.394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

За змістом поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 оскаржує рішення суду з підстав своєї незгоди з встановленими судом обставинами справи та кваліфікацією дій обвинуваченого /на територію бригади не проникали/ і, відповідно, вважає, що покарання йому повинно призначатись без позбавлення волі.

Тобто, вирок суду не розглядається у той частині, яка не може бути оскаржена, а саме - заперечення обставин проникнення на територію бригади ПП «Колос» які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно ч.3 ст.349 цього Кодексу.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про суворість вироку неспроможні.

Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховані ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, у т.ч. і ті, на які посилаються в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7, та його захисник, відсутність по справі обставин, які обтяжують покарання.

Також при призначенні покарання ОСОБА_7 враховано те, що останній раніше судимий; злочин вчинив в період іспитового строку призначеного за попереднім вироком.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 зможе швидше відшкодувати потерпілому збитки, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з даними встановленими у суді, ОСОБА_7 офіційно ніде не працює.

Інші доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_6, а саме про те, що сам потерпілий не наполягав на позбавленні волі винних, не є безумовною підставою для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання зі застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином, підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання надмірно суворим, про що йдеться в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Доводи прокурора про необхідність виключення застосування до ОСОБА_7 при призначенні покарання ст. 71 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки злочин він вчинив у період іспитового строку.

Підстав для зміни вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року відносно ОСОБА_7, засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

Балахонов Б.Л. Евдокимова В. В. Рижова І. В.