06.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1192/13р. Головуючий у першій

інстанції Гаркуша О. М.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Володіної Л.В., Моцного М.В.,

за участю:

секретаря - Пасічник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 липня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2008 року позивач звернулась до суду з позовом вимоги якого уточнила, та просила стягнути з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у солідарному порядку суму боргу у розмірі 111510,42 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що у квітні 2007 року ОСОБА_6 надала у позику своєму синові ОСОБА_7 грошові кошті у розмірі 14600 доларів США, на придбання автомобілю, що станом на 21.07.2009 року складає 111510,42 грн. Вказану суму відповідач зобов'язався повернути у строк до 01.05.2008 року, однак зобов'язання ним виконано не було. Тому позивач звернулась до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики. У зв'язку із тим, що грошові кошти були отримані ОСОБА_7 у позику під час шлюбу з ОСОБА_4 та використані в інтересах сім'ї, тому позивач звернулась до відповідачів та просила суд стягнути суму боргу з них у солідарному порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 липня 2011 року вимоги позову задоволені.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення, у зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права. Пояснює, що вона не була присутня у судовому засіданні оскільки про час розгляду справи належним чином не сповіщалась, а тому була позбавлена надати суду докази по справі, просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами по справі склалися правовідносини, що виникають з договору позики та оскільки відповідачами належно не виконані умови договору, сума боргу підлягає стягненню.

З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2007 року позивач ОСОБА_6 передала ОСОБА_8 суму у розмірі 14600,00 доларів США за автомобіль Шевролєт-Лачетті, що еквівалентно 111 510,42 грн. згідно курсу НБУ на день ухвалення рішення судом першої інстанції (а.с.4). Відповідно до розписки від 26 квітня 2007 року ОСОБА_7, зобов'язався повернути позивачу ОСОБА_6, яка є його матір'ю, зазначену суму боргу у строк до 01.05.2008 року (а.с.49), за придбаний для його сім'ї автомобіль Шевролєт-Лачетті. Згідно копії позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про розподіл майна, що нажите в період шлюбу, автомобіль Шевролєт-Лачетті, включений до списку спільного майна подружжя, що підлягає розподілу (а.с.37-38). Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль був придбаний в інтересах сім'ї за гроші отримані від матері позивача та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Але, згідно договору купівлі-продажу №3226 від 10.05.2007 року, укладеного між брокерською конторою №1 Товарна біржа „Центр-експерт" в інтересах продавця ОСОБА_9 та покупця ОСОБА_7, автомобіль Шевролєт-Лачетті було продано за 100,00 грн. (сто грн.00 коп.) (а.с.52-53). Отже, фактично ОСОБА_7 придбав автомобіль за суму, яка не співпадає з розміром боргу, договір купівлі-продажу з фактичною ціною автомобіля відсутній.

До того ж, згідно ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦПК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2ст.1047 ЦПК України в підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, які є предметом договору, в даному випадку грошових коштів у сумі 14 600 доларів США. Але матеріали справи не містять жодного доказу підтверджуючого отримання ОСОБА_7 будь-яких коштів від ОСОБА_6 Розписка складена ОСОБА_8 (а.с.4) підтверджує, що він отримав грошові кошти від ОСОБА_6 а не від ОСОБА_7

Таким чином, належних доказів які б свідчили про те, що зазначена в позові сума боргу надавалася саме для покупки спільного майна подружжя автомобіля Шевролєт-Лачетті, позивачем суду представлено не було, як і не було представлено належних доказів, які б свідчили про те, що будь-хто з відповідачів набув право власності на зазначений автомобіль.

Отже, підстави для стягнення боргу відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки позивач у порушення вимог ст.60 ЦПК України не довела належними доказами обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Рішення суду у частині стягнення боргу з ОСОБА_7 не оскаржується.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 21 липня 2011 року в частині солідарного стягнення суми з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 557, 55 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Л.В.Володіна

М.В.Моцний