ун. № 2608/18181/12

пр. № 2/759/1066/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Л.М. Лук"яненко

при секретарі А.М. Гаман

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києва

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_6 , 3-і особи: Головне управління юстиції м.Києва, приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_7, Київське міське бюро технічної інвентаризації, КПУЖГ Святошинського району м. Києва Філія № 807 ЄДРЦ , Орган опіки і піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 майна, вселення,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з врахуванням уточнених позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_6 , 3-і особи: Головне управління юстиції м.Києва, приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_7, Київське міське бюро технічної інвентаризації, КПУЖГ Святошинського району м. Києва Філія № 807 ЄДРЦ , Орган опіки і піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 майна, вселення, посилаючись на ті обставини , що 24.09.1993 року уклав шлюб з ОСОБА_3 , за час шлюбу 05.11.1999 року придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 . 22.11.2007 року шлюб між сторонами було розірвано він і надалі проживав у спірній квартирі . Лише 05.08.2010 року дізнався від працівників ЖЕО , що власника квартири було змінено з ОСОБА_1 на її батька - ОСОБА_2 , а саме задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 3- і особи , які не заявляють самостійних вимог державний нотаріус 2-ї Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 , Головне управління юстиції у м.Києві , ОСОБА_1 , БТІ м.Києва про визнання недійсним договору купівлі - продажу та переведення прав та обов*язків покупця були задоволені і визнано недійсним договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 , який був укладений 05.11.1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в частині покупця - ОСОБА_1 переведено право покупця на її батька - ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу від 09.11.1999 року та визнано право власності за ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Про дане рішення він не знав , а дізнався лише 05.08.2010 року , був позбавлений права оскаржувати дане рішення до Апеляційного суду м.Києва . Він подав до Апеляційного суду м.Києва заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження , йому було відмовлено . Тому звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою , та Ухвалу Апеляційного суду м.Києва було скасовано і справу передано до апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24.03.2010 року . Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 14.03.2012 року апеляційну скаргу задоволено , рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24.03.2010 року скасовано . В цей період 17.07.2010 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 , в свою чергу ОСОБА_4 21.10.2010 року звернулась до Святошинського районного суду м.Києва з заявою про усунення перешкод в користуванні власністю , зняття з реєстраційного обліку та виселення його зі спірної квартири . 23.10.2010 року його виселено зі спірної квартири і з того часу він став безхатченком .

Крім того , як йому стало відомо 25.02.2011 року ОСОБА_4 продала квартиру спірну ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , яка в свою чергу не знала , що з приводу квартири існує спір , ввраховуючи зазначене просить задовольнити позов .

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю .

Представник відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з позовом не згодний та суду пояснив , що на момент вчинення договору купівлі - продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на підставі рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24.03.2010 року був законним власником і мав право відчуджувати своє майно , пізніше 25.02.2011 року ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу здійснила відчуження спірної квартири ОСОБА_6 , на той момент і ОСОБА_4 на законних підставах володіла вказаною квартирою і мала повне право відчужувати вказану квартиру , так як Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 14.03.2012 року скасоване рішення Святошинського районного суду м.Києва від 24.03.2010 року , то на момент укладання договорів купівлі - продажу спірна квартира під арештом чи забороною не перебувала , учасники угоди діяли законно , у добросовісного набувача майна , отриманого за відплатним договором власник може витребувати , коли останній набув його безпідставно .

Відповідач ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 з позовом не згодна та суду пояснила , що вона придбала спірну квартиру у ОСОБА_4 виконавши всі вимоги , які передбачені для здійснення договору купівлі - продажу , їй не були відомі факти з приводу спору цієї квартири .

3- я особа Головне управління юстиції м.Києва в судове засідання не з*явились , про день слухання справи повідомлена належним чином , просять слухати справу у їх відсутність , рішення постановити на розсуд суду .

3-я особа : приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_7 в судове засідання не з*явилась , , про день слухання справи повідомлена належним чином , причини неявки суду не повідомила , письмових пояснень з приводу позову не надала .

3-я особа Київське міське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з*явились , про день слухання справи повідомлені належним чином , надали суду копії договорів купівлі - продажу спірної квартири .

3-я особа Комунальне підприємство з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва про день слухання справи повідомлені належним чином , в судове засідання не з*явилась , про день слухання справи повідомлені належним чином, просять слухати справу у їх відсутність , рішення постановити на розсуд суду .

3-я особа Орган опіки та піклування Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації в судове засідання не з*явились , про день слухання справи повідомлені належним чином , просить винести рішення в інтересах та на користь дитини .

Вивчивши матеріали справи , допитавши учасників процесу суд вважає встановленими слідуючі обставини справи .

25.09.1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб .

За час шлюбу, 05.11.1999 року, за спільні кошти, подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 13 копія договору купівлі-продажу додається).

За згодою позивача , договір купівлі-продажу було оформлено на відповідача - ОСОБА_3 . Попередніми власниками квартири були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з якими й було укладено вказаний вище договір.

Те , що спірна квартира була придбана також за гроші позивача , підтверджується договором купівлі-продажу, який передував вищезазначеному договору , згідно з яким, ОСОБА_1 з метою придбання квартири в місті Києві, 01.09.1999 року було продану свою власну квартиру АДРЕСА_2 ( а.с. 12 копія договору додається).

Відповідно до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У відповідності з ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

22.11.2007 року сторони розірвали шлюб (а.с. 11 копія свідоцтва про розірвання шлюбу ) .

Після розірвання шлюбу позивач залишився проживати у спірній квартирі.

05.08.2010 року від працівників ЖЕО-5 позивач дізнався про те, що власника спірної квартири було змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_2

24.03.2010 року Святошинським районним судом м. Києва було прийнято рішення, згідно з яким, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, державний нотаріус Другої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_1, БТІ м. Києва, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов'язків покупця, були задоволені. Так, було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05.11.1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який діяв від свого імені, а також від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, в частині покупця - ОСОБА_1, що посвідчений державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 2-9079; переведено на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05.11.1999 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який діяв від свого імені, а також від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_13, в частині покупця - ОСОБА_1, що посвідчений державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за № 2-9079; визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру за АДРЕСА_1 (а.с. 14-19 ) .

Позивач не був присутнім в судових засіданнях , не знав про існування на розгляді тієї справи у суді та про постановлення рішення Святошинського районного суду м.Києва від від 24.03.2010 року, згідно якого був позбавлений права власності у спірній квартирі , був позбавлений можливості захищати свої права та охоронювані законом інтереси, у тому числі, вчасно оскаржити рішення суду до апеляційної інстанції.

19.08.2010 року позивач подав клопотання про поновлення строку для апеляційного оскарження та апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 року (а.с. 21,22 ).

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2010 року позивачу було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 року (а.с. 26-28 ) .

Не погоджуючись з висновками, яких дійшла колегія суддів, 06.10.2010 року позивач подав до Верховного Суду України касаційну скаргу. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 14.09.2011 року касаційну скаргу було задоволено. Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.09.2010 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 року відповідно до вимог закону ( а.с. 36- 38 ) .

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 01.11.2011 року клопотання позивача було задоволено, поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 рок (а.с. 39-40 ).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 року було скасовано, та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено (а.с. 41-42 ) .

При вирішенні даної справи колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку про те, що спірна квартира була придбана подружжям в період перебування у шлюбі, а тому, відповідно до ст. 22 КпШС. являється спільною сумісною власністю подружжя і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, що судом першої інстанції не було взято до уваги, чим було порушено права ОСОБА_1 .

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ППК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

17.07.2010 року, ОСОБА_2 (колишній тесть) позивача за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_4 спірну квартиру (а.с. копія договору купівлі - продажу 167-168 ) .

Після цього, ОСОБА_4 звернулася 21.10.2010 року до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування власністю, усунення порушень права власності шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені. Вирішено ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_1, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, усунути перешкоди власнику ОСОБА_4 в здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття їх з реєстраційного обліку, та виселити їх з вказаної квартири (а.с. 32-35 ) .

23.12.2010 року позивача було виселено з квартири АДРЕСА_1.

З того часу він залишився без житла та місця проживання .

25.02.2011 року за договором купівлі-продажу, ОСОБА_4 було продано квартиру ОСОБА_5, яка діяла від імені та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 165 ) .

На момент укладання договору купівлі - продажу ОСОБА_5 не знала і не могла знати про те, що відносно придбаної нею квартири продовжується спір, який на той час був предметом судового розгляд , тому останню слід вважати добросовісним набувачем.

Згідно ч. 1 ст. З17 ЦК України, тільки власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч. 1. ст. 328 ІІК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2012 року, яким рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2010 року (згідно з яким ОСОБА_2 набув права власності) було скасовано, та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, останній не мав права розпоряджатися спірною квартирою, бути її відчужувачем, продавцем, оскільки співвласниками даного нерухомого майна являлись позивач та його дружина .

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України відчуження власником свого майна є підставою для припинення права власності .

Згідно з ч.І. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в -порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою. п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене що договір купівлі - продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України в якій зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 п. 5 Постанови ПВС України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним .

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про шо набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якшо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння: було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття зі змісту статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову -до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215. 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов 'язальний спосіб захисту. У зобов 'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаиійного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо нього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Крім того, оскільки спірна квартири, що належала позивачу та колишній дружині ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя вибула не з волі позивача , а по волі відповідача ОСОБА_2, який не мав права відчужувати дане майно, позивач звернувся до добросовісного набувача ОСОБА_5, що діє від імені та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогою про витребування майна від добросовісного набувача.

У ч. З п. 10 Постанови ПВС України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину. шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до вимог ст. 72 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Оскільки вимогами ст. 257 ЦК України, ст. 72 СК України, встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, суд вважає , що строк позовної давності не сплив та необхідно вважати перебіг позовної давності розпочатим від дня, коли позивач довідався про порушення свого права, тобто, з 05.08.2010 року (ст. 261 ЦК).

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності ,суд важає ,що позов підлягає задоволенню .

Зі змісту ст.154 ЦК України ,в разі набрання рішення законної сили суд може одночасно з ухваленням судового рішення скасувати заходи забезпечення позову , на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 09.11.2013 року та зняти арешт з АДРЕСА_1

На підставі викладеного, керуючись Постановою ПВС України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , ст.ст. ст. ст. 22, 28 КпШС, ст. 72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 317, 328, 346, 388, 392 Цивільного кодексу , ст.ст. 57-60,209,212,213,215,218,223 ЦПК України,- суд -,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Вважати перебіг строку позовної давності розпочатим з 05.08.2010

року, коли позивач довідався про порушення свого права.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3

р.н. право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за відповідачем, ОСОБА_3 право

власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 976.

Витребувати ? частину квартири АДРЕСА_1 від добросовісного набувача за договором купівлі - продажу від 25.02.2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1331 ОСОБА_5, яка діяла від імені та в інтересах своєї малолітньої доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача ОСОБА_5, не чинити йому перешкод у здійсненні мною права користування, володіння та розпорядження вказаною вище квартирою.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 400 грн.

В разі набрання рішення законної сили скасувати заходи забезпечення позову , на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 09.11.2013 року зняти арешт з АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів .

Суддя