Справа №2-288/11

Провадження № 2/761/757/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2008р. до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «Акцірнерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам», скорочена назва Закрите акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" (відповідно до вимог законодавства змінено назву організаційно-правової форми на Приватне акціонерне товариство) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

У позовній заяві Закрите акціонерне товариство "ПРОСТО-Страхування" (далі Позивач, ЗАТ «ПРОСТО-Стахування») просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 (Відповідач) затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 97 486,00грн. та судові витрати.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у червні 2007р. між ЗАТ «ПРОСТО-Стахування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування майнових інтересів автомобіля «Nissan Primera». У липні 2007р. відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) учасником якої був застрахований транспортний засіб. Було встановлено, що винним у ДПТ є інший учасник ОСОБА_1 - Відповідач.

У результаті ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав технічні пошкодження. Згідно акту товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку складає - 112 749,25грн., а відповідно Розрахунку страхового відшкодування до виплати страхувальнику належить - 97 489,00грн.

Оскільки вказана подія була страховою, то Позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі фактичних втрат - 97 489,00грн.

З огляду на викладене, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь вищевказану суму.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 16.02.2009р. Відповідачем у справі будо подано клопотання, в якому серед іншого ставилось питання про залучення в якості співвідповідача особи, яка під час ДТП керувала застрахованим автомобілем «Nissan Primera» - ОСОБА_2 (а.с. 74том1). Згідно журналу судового засідання від 16.02.2009р, в якому були присутні лише Відповідач та його представник, судом клопотання було задоволено (а.с.77-78том1). При цьому згідно матеріалів справи Позивачем не заявлялось будь-яких позовних вимог до ОСОБА_2, якого суд залучив в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 10.06.2011р. у справі призначалась комплексна судова автотехнічна, трасологічна, автотоварознавча експертиза (а.с.152-153том1), проте експертами двічі (01.09.2011р. та 20.01.2012р.) було надано повідомлення про неможливість дачі висновку судової експертизи (а.с. 155-157, 159-161 том1).

У кінці червня 2012 р. вказана цивільна справа надійшла до провадження судді Маліновської В.М. та призначена до судового розгляду (а.с. 168-169том1).

За клопотанням Відповідача ОСОБА_1 10.09.2012р. судом по справі було призначено судову комплексну автотехнічно-трасологічну експертизу (а.с.181-184 том1).

У листопаді 2012р. до суду надійшов висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 31.01.2013р. (а.с.193-202том1), згідно якого експерти з 8 поставлених на вирішення питань надали відповідь фактично лише на одне щодо можливої швидкості руху автомобіля «Nissan Primera», з огляду на те, що його гальмівний шлях згідно матеріалів адміністративної справи (протоколу огляду місця ДПТ) складав 60,0м, то швидкість даного автомобіля відповідає величині не менше 116кв./год (а.с.201 зворот том1). Щодо інших питань, поставлених на вирішення експертів, то на частину з них взагалі не було надано відповіді, а на деякі зазначено по 2 варіанти згідно з поясненнями кожного з водіїв автомобілів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, наданими працівникам ДАІ.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити та стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь Позивача затрати, здійснені по виплаті страхового відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що дійсно керований ним автомобіль ЗАЗ державний номер НОМЕР_4 мав незначне зіткнення з автомобілем «Nissan Primera», від якого на його автомобілі лише пошкоджено ліве дзеркало заднього виду та незначні пошкодження лівої частини авто, що свідчать про ковзне незначне зіткнення з іншим авто.

У судовому засіданні 21.02.2013р. представник Відповідача ОСОБА_4 зазначив, що Відповідач визнає позов в частині вартості дзеркала іншого авто - 1 326, 26 (а.с.228 том.1), а в іншій частині позов заперечив, вказавши, що між діями водія ОСОБА_1 та шкодою, заподіяною автомобілю «Nissan Primera» відсутній причинно-наслідковий зв'язок. В засіданні 04.06.2013р. представник ОСОБА_4 надав аналогічні пояснення (а.с.20том2). За клопотанням вказаного представника до матеріалів справи приєднано висновок експертного дослідження експерта ДП «Центр Експертних досліджень» від 18.03.2013р., замовлений ОСОБА_1 (а.с. 16-18 том2), в якому зокрема вказано, що в дорожній обстановці при умові руху автомобіля Нісан з безпечним інтервалом по відношенню до автомобіля ЗАЗ при його випередженні, свідчення водія автомобіля Нісан ОСОБА_2 про те, що автомобіль ЗАЗ почав маневрувати на смугу його руху, коли він з ним порівнявся, не можуть бути визнані спроможними з технічної точки зору (п.3 Висновку).

За ч.1 ст. 60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вислухавши представника Позивача, Відповідача ОСОБА_1 та його представника, встановивши обставини справи та перевіривши і оцінивши відповідні їм докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню і з ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти у розмірі 97 486,00грн. на користь Позивача з огляду на таке.

Судом встановлено наступне.

27 липня 2007 року приблизно о 06:00год. на автодорозі Київ-Одеса (124км.) відбулась ДТП за участю автомобілів ЗАЗ державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, та «Nissan Primera» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який належить ОСОБА_3. Належність автомобіля «Nissan Primera» ОСОБА_3 та те, що керував ним ОСОБА_5 було зафіксовано у протоколі огляду транспорту працівниками ДАІ (а.с.211том1).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи Шевченківського районного суду м.Києва №3-30280, на час виїзду 27.липня 2007р. на місце ДТП працівників ДАІ автомобіль ЗАЗ державний номер НОМЕР_4 був відсутній. На місці ДТП працівниками ДАІ складено Протоколу огляду місця Дорожньо-транспортної пригоди від 27.07.2007р., протоколу огляду транспорту (автомобіля «Нісан Прем'єра»), відібрано пояснення у водія автомобіля «Nissan Primera» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5, пасажира ОСОБА_6, в яких вказувалось, що інший автомобіль ЗАЗ Славута темно синього кольору д.н. НОМЕР_4 після зіткнення не зупинився і поїхав далі (а.с. 206-216 том1).

У матеріалах адміністративної справи також містяться пояснення водія ОСОБА_1 від 09.08.2007р. (а.с. 217-219 том1).

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2007р. водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.221 том1).

Так, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 при перестроюванні не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не пропустив автомобіль «Нісан Прем’єра»,д.н. НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, чим порушив п.10.1, 10.3 ПДР України.

У березні 2013р. ОСОБА_1 до апеляційного суду м.Києва подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.248-250том1), а також скаргу прокурору Шевченківського району м.Києва (а.с.250-252том1).

Постановою апеляційного суду м.Києва від 27 березня 2013р. ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2007р. (а.с. 10-11 том2). Листами від 08 квітня та від 16 квітня 2013р. прокуратура м.Києва та прокуратура Шевченківського району м.Києва повідомили ОСОБА_1 про те, що підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається (а.с.14-15 том2).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обставини встановлені постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2007р. доказуванню не підлягають.

Також встановлено, що автомобіль «Nissan Primera» д.н. НОМЕР_2, керування яким на час ДТП здійснював ОСОБА_5, і який належить ОСОБА_3 було застраховано останнім у страховій компанії «ПРОСТО-Страхування».

Так, 19 червня 2007р. між ЗАТ «ПРОСТО-Страхування» та ОСОБА_3 було укладено Договір 124638 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів, згідно з яким було застраховано транспортний засіб «Nissan Primera» д.н. НОМЕР_2 на суму страхового відшкодування 142 486,00грн, за страховими подіями «пошкодження», «незаконне заволодіння» з франшизою « 0» по обох випадках. При цьому в пункті Договору «особи, допущені до керування ТЗ» зазначено: - будь-яка особа, що допущена до керування згідно чинного законодавства. Строк дії Договору визначено з 20 червня 2007 року по 19 червня 2008р. (а.с.4 том1, 84-95том1).

30 липня 2007р. ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії ЗАТ «ПРОСТО-Страхування» з повідомленням про настання випадку, в якому вказав про подію, що сталася на трасі Київ-Одеса 27 липня 2007р. за участю автомобілів «Nissan Primera», під керування ОСОБА_2 та ЗАЗ, який з місця ДТП зник (а.с.11 том1). Наявними в матеріалах справи документами підтверджуються відповідні права щодо власності та користування автомобілем «Nissan Primera» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12-13том1).

07 серпня 2007 року складено Дефектну відомість огляду транспортного засобу (а.с.20-21том1).

Після отримання вказаного повідомлення Позивачем здійснено запит від 14.08.2007р. до начальника УДАІ ГУМВС України в Київській області щодо встановлення обставин ДТП, допиту іншого учасника ДТП ОСОБА_1 та встановлення вини кожного учасника(а.с.7том1). У вересні 2007р. Управлінням ДАІ ГУМВС України в Київській області Позивачу надано відповідь з якою направлено довідку щодо ДПТ та повідомлено, що відносно водія автомобіля ЗАЗ документи направлені до суду (а.с.9 том1).

14 серпня 2007р. Позивачем складено розрахунок страхового відшкодування №7644, згідно якого розмір відшкодування 97 486,00грн. (а.с. 49том1).

Між Позивачем та ОСОБА_3 14 серпня 2007р. укладено угоду за якою сторони домовились оцінити вартість ліквідних залишків у розмірі 45 000, 00 грн., а страховик зобов'язався виплатити страхове відшкодування у розмірі - 97 486,00грн (а.с.47том1).

15 серпня 2007р. ОСОБА_3 звернувся до Позивача з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.14 том1).

Згідно акту товарознавчого дослідження №2129/7644 від 28 серпня 2007р. вартість відновлювального ремонту складає 112 749,25грн. (а.с.15-19). В калькуляції вказано обсяг необхідних ремонтних робіт, їх вартість та загальну суму (а.с.21-26).

03 вересня 2007р. Позивачем складено Страховий акт, в якому визначено розмір виплати 97 486,00грн. (а.с.48 том1). Цього ж дня Позивачем прийнято Розпорядження №7370 про перерахування страхового відшкодування на рахунок ЗАТ «Альфа-Банк» за ремонт автомобіля «Nissan Primera» 1,8, д.н. НОМЕР_2, власник ОСОБА_3 (а.с.50).

Факт перерахування Позивачем грошових коштів на страхове відшкодування за ремонт автомобіля підтверджується копією платіжного доручення від 03 вересня 2007р. (а.с.51 том1).

Таким чином судом встановлено, що Позивачем проведено виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Nissan Primera» 1,8 д.н. НОМЕР_2, власник ОСОБА_3, у розмірі 97 486,00грн.

При цьому постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2007р. підтверджується, що ДТП 27 липня 2007р. за участю автомобілів ЗАЗ та Нісан, сталася з вини водія автомобіля ЗАЗ ОСОБА_1

Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8703/8704/12-52, складений експертом Зелінським В.Л. 31 січня 2013р., на виконання ухвали суду від 10 вересня 2007р.(а.с.196-202том1), та висновок №040-13 експертного дослідження експерта ДП «Центр Експертних досліджень» від 18.03.2013р., замовлений ОСОБА_1 (а.с. 16-18 том2), не спростовують наявність вини водія ОСОБА_1, встановленої постановою суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При вирішенні справи судом враховано правову позицію, викладену у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», зокрема положення пункту 27 щодо особливостей вирішення спорів про право зворотної вимоги страховика.

Судом встановлено, що хоча позивачем у назві позовної заяви і зазначено про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте з огляду на підстави позову, вказані позивачем, суд приходить до висновку, що страхове відшкодування у розмірі 97 486,00грн., яке виплатив страховик, підлягає стягненню з Відповідача ОСОБА_1 в порядку «суброгації».

Відповідно до ст.88 ЦПК України з Відповідача ОСОБА_1 на користь Позивача підлягають стягненню, понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 974,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн.

Щодо залученого судом до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2, то жодних позовних вимог як і підстав позову для стягнення з вказаної особи суми, зазначеної Позивачем в позові до ОСОБА_1, судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, 79, 88, 147, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 228, 294 ЦПК України; ст.ст. 993, 1188 ЦК України; ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" грошові кошти у розмірі виплаченого страхового відшкодування - 97 486,00грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: