ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р.Справа № 916/972/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Шахміна І.Ю. - за довіреністю,

від відповідача-1 - Зарубінська Л.В. - за довіреністю,

від відповідача-2 - ОСОБА_3 - за довіреністю,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКВЕНТО"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 11 квітня 2013 року про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі №916/972/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКВЕНТО";

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Арбітражного керуючого Хайло Миколи Володимировича

про визнання недійсним аукціону від 16.08.2012р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2012р.

встановив:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) „Дельта Банк" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „ЕКВЕНТО" (далі-відповідач-2) та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Арбітражного керуючого Хайла Миколи Володимировича (далі-третя особа) про визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника, нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №39 від 16.08.2012р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, а саме: нежилого приміщення, загальною площею 221,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №39 від 16.08.2012р., укладеного між ФОП ОСОБА_4, в особі ліквідатора Хайла М.В. та ТОВ „ЕКВЕНТО", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №2148.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Дії ліквідатора щодо організації та проведення аукціону від 16.08.2012р. з реалізації майна боржника призвели до порушення майнових прав ПАТ „Дельта Банк", як заставного кредитора ФОП ОСОБА_4, а саме те, що аукціон було проведено без погодження з комітетом кредиторів складу та строків продажу майна банкрута.

Крім того, звертаючись з позовною заявою, представник позивача надав суду заяву про забезпечення позову в порядку ст.66 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення, загальною площею 221,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №39 та належить ТОВ „ЕКВЕНТО" згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2148, правомірність укладання якого оспорює позивач.

Вказана заява мотивована загрозою подальшої реалізації майнових прав позивача, набутих відповідачем в результаті незаконного, як вважає позивач, проведення аукціону 16.08.2012р., правомірність організації та проведення якого оспорюється позивачем поданням даного позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 квітня 2013 року (суддя Погребна К.Ф.) задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - нежиле приміщення, загальною площею 221,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №39 та належить ТОВ „ЕКВЕНТО" згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №2148.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ТОВ „ЕКВЕНТО" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 11.04.2013р. у справі №916/972/13 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

16.08.2012р. між ФОП ОСОБА_4, в особі ліквідатора Хайла М.В. та ТОВ „ЕКВЕНТО" було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення під №39, що розташоване по АДРЕСА_1.

На момент укладення цього договору зазначене приміщення не використовувалося, не було пам'яткою архітектури, треті особи не мали права на нього. Відсутність заборони відчуження (арешту) нежилого приміщення та відсутність податкової застави підтверджувалося витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна і Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 16.08.2012 року. Дана угода була укладена відповідно до норм чинного законодавства, а тому ТОВ „ЕКВЕНТО" є добросовісним набувачем вказаного вище нежилого приміщення.

Як зазначає представник відповідача-1 в апеляційній скарзі, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу, який би свідчив про намір відповідача-2 на вчинення дій, які в подальшому унеможливлять виконання судового рішення.

Оскаржена ухвалу суду не була направлена на адресу Товариства і про її існування представник відповідача-1 дізнався випадкового, а, отже, судом порушені вимоги ст.87 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї.

Представник відповідача-1 в засіданні суду наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважаючи оскаржену ухвалу суду незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

Представник третьої особи не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не з'явився в судове засідання, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до ст.33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, у даному разі це стосується позивача.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним аукціону від 16.08.2012р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2012р.

Вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле приміщення, загальною площею 221,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення №39 та належить ТОВ „ЕКВЕНТО" не відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони застосовані.

В оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування того, яким чином незастосування цих заходів до забезпечення позову в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст.66 ГПК України, для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню на підставі її обґрунтованості та відповідності викладених в ній доводів вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 66, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКВЕНТО" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 11 квітня 2013 року про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 18.06.2013 року.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.