УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 р. Справа № 1892/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Клюба В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, в даний час ОСОБА_2 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_2) до виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання нечинними рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, звернувся в суд з адміністративним позовом виконавчого комітету Калуської міської ради, в якому просив визнати нечинним рішення виконавчого комітету Калуської міської ради за № 274 від 07.06.2005 року, № 463 від 20.09.2006 року, № 517 від 26.10.2004 року, № 337 від 05.09.2006 року та № 335 від 17.07.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1, який складається з двох квартир та власником другої квартири являється ОСОБА_3 Зазначає, що в даному будинку є підсобні приміщення. Оскільки, вони є двоє співвласниками, то мали би вільний доступ до підсобних приміщень, тобто підвалу, однак, ОСОБА_3 перешкоджає користуватись частиною підвального приміщення, яке знаходиться під квартирою, змінивши цільове призначення квартири, переобладнавши її частину в аптеку. Після чого, неодноразово звертався позивач припинити подібні дії проте стало відомо про ряд рішень Калуського міськвиконкому, якими дано дозвіл на переобладнання даної квартири ОСОБА_3, видано свідоцтво на право власності на кіоск та часткове перепланування окремих входів у підвал та на горище будинку. Також стало відомо про рішення, у відповідності до яких було затверджено виконавчим комітетом та прийнято в експлуатацію аптеку по АДРЕСА_3 і видано свідоцтво на право власності на неї загальною площею 56,4 кв.м. Вважає, вказані рішення незаконними.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2008 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що позивачем не представлено суду жодних доказів того, що рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради суперечать нормам чинного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на те, що оскаржувані рішення виконкому міської ради дозволили іншому співвласнику фактично захопити 1/2 частину спільної власності, порушено право вільно володіти, користуватися, розпоряджатися допоміжними приміщеннями будинку. Крім того, наводяться подібні обставини, які викладені в позові.

На даний час правонаступником позивача виступає ОСОБА_2.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3. Дані квартири знаходяться в одноповерховому житловому будинку, які перебувають на балансі в міської ради.

Згідно заяви ОСОБА_3 виконавчим комітетом Калуської міської ради було прийнято рішення від 07.06.2005 року за №274, яким дано дозвіл підприємцю ОСОБА_3 на переобладнання частини квартири №1 в нежилу та дано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт, для реконструкції квартири №1 під аптечний кіоск з влаштуванням мансарди, покращення головного фасаду і даним рішенням було визначено черговість реконструкції

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 26.10.2004 року №517, попередньому власнику ОСОБА_4 було дано дозвіл на часткове перепланування квартири АДРЕСА_3 та влаштування окремих входів в підвал та на горище в межах існуючої загальної площі квартири 48,42 кв.м. На підставі даного рішення ОСОБА_4 було влаштовано окремий вхід в підвал та на горище. Вказане рішення з 2004 року позивачем не оскаржувалось, хоча про нього йому було відомо, як вбачається з відповіді-повідомлення Калуської міської ради від 14.07.2005 року.

Крім того, 17.07.2007 року №335 рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради був затверджений акт державної комісії від 06.07.2007 року з прийняттям в експлуатацію аптеки по АДРЕСА_3 загальною площею 56,4 кв.м.

Відповідно до вимог розділу 2 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2000 року за №945/5166 серед документів, що подаються до Держархбудконтролю для отримання дозволу на реконструкцію не передбачено згоди сусідів на таку реконструкцію.

Крім того, встановлено, що реконструкція належної третій особі квартири проводилася згідно з затвердженим проектом реконструкції, який був погоджений відповідними службами.

Відповідно до ст. 42 ЗК України, на яку посилається позивач як на підставу задоволення позову, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Оскільки встановлено, що прибудинкова територія ні власникам квартир будинку АДРЕСА_4, ні об'єднанню власників квартир у користування або у власність не передавалась, тому міська рада правомірно затвердила проект визначення земельної частки прибудинкової території для обслуговування аптеки і тому суд правильно відмовив у задоволенні позову.

Варто погодитися із твердженнями суду першої інстанції, що посилання позивача на те, що оспорюваними рішеннями порушуються його право користування допоміжними приміщеннями та елементами зовнішнього плано-устрою є безпідставні, оскільки право позивача як співвласника допоміжних приміщень не порушено.

Колегія суддів бере до уваги ряд судових рішень, якими визнано правомірність оспорюваних стороною позивача прийнятих виконавчим комітетом Калуської міської ради актів індивідуальної дії, зокрема ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2013 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.01.2012 року, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.10.2011 року, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.12.2011 року.

Так, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (ОСОБА_1) залишити без задоволення, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2008 року по справі № 2а-36/08/0908, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.В. Клюба