Справа № 2-4094/11

Провадження2/764/65/2013

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді – Гаркуші О.М., при секретарі – Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Ленінської РДА міста Севастополя про виселення,

В С Т А Н О В И В:

28.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, просить суд виселити відповідачів з будинку №45 по вул. Краснодарська у місті Севастополі та зобов'язати відповідачів знятися з реєстраційного обліку у зазначеному будинку.

Вимоги позову мотивовані тим, що рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 29.04.2010 року задоволені позовні вимоги Кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” та звернуто стягнення на предмет іпотеки – будинок №45 по вул. Краснодарська. Кредитна спілка відповідно до вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» вважає, що звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом. 22 липня 2011 приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого ППВР відділу ДВС ГУЮ в м. Севастополі 17.06.2011 було видано свідоцтво про право власності на будинок №45 по вул.Краснодарська. На даний момент у вищевказаному будинку проживають відповідачі зі своїми неповнолітніми дітьми.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав по викладених у ньому підставах.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належно, про причини неявки суд не повідомили, заяв щодо розгляду справи за їх відсутності суду не надавали.

Відповідачі у судовому засіданні 05.06.2013 року позов не визнали у повному обсязі, пояснили, що їх ніхто не попереджував про звільнення квартири, а також просили врахувати суд їх стан здоров’я та двох неповнолітніх дітей.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 2011 приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу у відповідності до ст. 61 Закону України „про виконавче провадження”, на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого ППВР відділу ДВС ГУЮ в м. Севастополі 17.06.2011 було видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за №1988 на будинок №45 по вул.Краснодарська вартістю 367 940,00 грн. (а.с.5)

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Частинами 2 і 3 ст.40 Закону Україну «Про іпотеку» встановлений певний порядок дій банку: після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» передбачає можливість виселення мешканців квартири, яка перебуває в іпотеці, в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Проте в матеріалах справи відсутні докази, що рішенням суду звернено стягнення на предмет іпотеки, що позивачем дотримано процедуру, передбачену ч.2,3 ст. 40 ЗУ „Про іпотеку”. Суду також не надано жодного доказу про направлення відповідачам повідомлення про добровільне звільнення житлового будинку та що відповідачами отримане дане повідомлення. Позивач також не довів до суду, що відповідачам надана можливість добровільно виселитися з будинку у встановлений у цьому повідомленні строк але в інший узгоджений сторонами строк, також не надано доказів, що відповідачі відмовляються добровільно виселятися з квартири або якимось чином перешкоджають у продажі квартири.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не виконані імперативно-диспозитивні приписи, що встановлені ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, внаслідок чого приходить до висновку про необґрунтованість позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України суд відносить на позивача.

На підставі ст.ст. 39, 40 Закону України „Про іпотеку”, ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, ст. 47 Конституції України, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Кредитної спілки „Швидка фінансова допомога” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Ленінської РДА м.Севастополя про виселення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя –