РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Гусак М.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 19Б- 5О від 22 лютого 2008 року в сумі 4 454,03 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 предявив зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"про визнання кредитного договору недійсним як неукладеного в звязку з тим, що позичальник договір не підписував і кредитні кошти не отримував. Ухвалою суду від 11.03.2013 р. позови обєднані в одне провадження.

Представник позивача за первісним позовом надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив про задоволення зустрічного позову в повному обсязі з підстав, зазначених в позовнй заяві.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позовів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 19Б-5О, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5500 грн. 00 коп. в порядку і на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невід'ємну частину цього Договору. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 21 лютого 2011 року. За користування кредитом встановлюється процентна плата в розмірі 24 % річних.

Відповідно до п. 3.3.3 цього договору, позичальник зобов'язався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п.2.5.1 цього договору. Не пізніше визначеного п.1.3 цього договору терміну, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу сплатити можливу неустойку (штраф, пеню).

Дотепер кредитні зобов'язання за зазначеним кредитним договором позичальником не виконані, загальна сума заборгованості становить 4454 грн. 03 коп., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту становить 3 063 грн. 71 коп., заборгованість по сплаті відсотків складає 735 грн. 69 коп., заборгованість по сплаті штрафних санкцій - 645 грн. 63 коп.-станом на 21 вересня 2010 року.

З жовтня 2009 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку . а потім до органів прокуратури з заявою про те, що кредитний договір № 19Б-5О не підписував та про скасування нарахування заборгованості за цим договором на його імя.

З експертного висновку № 3559 від 13.02.2013 року судової почеркознавчої експертизи вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах «клієнт (від імені клієнта)» та «Позичальник» кредитного договору № 19Б-5О від 22.02.2008 р. виконані не самим ОСОБА_1, а іншою особою.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст. ст. 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. За ст. 1055 ЦК України, кредитний договір повинен бути укладений між сторонами в письмовій формі.

За ст. 207 цього Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на наведене, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 не підписував вищезазначений кредитний договір , отже його не можне вважати таким , що вчинений у формі, встановленій законом, а отже є таким, що суперечить вимогам Глави 71 ЦК України.

Враховуючи, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України, суд приходить до висновку, що відповідно до частини 1 ст. 215 цього Кодексу він є недійсним, що є підставою для задоволення зустрічного позову.

Визнання кредитного договру недійсним тягне за собою відмову у задоволенні вимог первісного позову про стягнення на користь банку суми заборгованості за цим договором.

З 2011 року ОСОБА_1 є інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи у розмірі 942 грн. 72 коп.. а на користь держави - судовий збір у розмірі 114 грн. 60 коп. за розгляд позовної заяви про визнання кредитного договору недйсним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача за первісним позовом судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір від 22 лютого 2008 року № 19Б-5О, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи у розмірі 942 грн. 72 коп.. а на користь держави - судовий збір у розмірі 114 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва Гуденко О.А.