АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11/796/866/2013 Головуючий у першій інстанції: Бородій В.М.

Категорія: ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України Доповідач: Рибак І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Рибака І.О.

суддів: Сітайло О.М., Глиняний В.П.

при секретарі Корчук І.О.

за участю прокурора: Мінакової Г.О.

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, не судимого,-

засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання - інспектора податкової служби І рангу.

Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання - радника податкової служби 2 рангу.

Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

По справі вирішено питання щодо речових доказів. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судові витрати на проведення криміналістичної експертизи по справі.

Згідно з вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

У відповідності до наказу № 120-0 від 03.06.2008 року ОСОБА_2 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Подільському районі м Києва.

У відповідності до наказу № 293-0 від 23.12.2010 р. ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими повноваженнями.

Згідно з планом-графіком проведення перевірок на І квартал 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва з 16.02.2011 по 23.02.2011 року було заплановано проведення виїзної перевірки СПД - фізичної особи ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Згідно направлення № 277 від 16.02.2011 року, підписаного начальником ДПІ у Подільському районі м. Києва Ярошенком О.Ф., метою вказаної перевірки є: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на проведення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до вказаного направлення, до складу перевіряючих, серед інших, включено головного державного податкового ревізора-інспектора відділу ОСОБА_2, який фактично одноособово проводив зазначену перевірку.

21.02.2011 року ОСОБА_2, приїхавши у вказаний ОСОБА_9 офіс, за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 45-А, фактично розпочав перевірку. Ознайомившись з частиною фінансово-господарської документації ОСОБА_9, у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на одержання від останньої

Грошової винагороди, тобто хабара за виконання дій з використанням службового становища.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_9 про те, що внаслідок перевірки її документів він виявив порушення, які можуть привести до нарахування їй штрафних санкцій у розмірі 100-120 тис. грн., та запросив останню до ДПІ у Подільському районі м. Києва на наступний день для подання йому усіх фінансово-бухгалтерських документів.

22.02.2011 року приблизно об 11 год. 00 хв. ОСОБА_9 прибула до ОСОБА_2 в приміщення кабінету №118 в ДПІ у Подільському районі м. Києва (м. Київ, вул. Турівська,12) та передала йому всю свою фінансово-господарську документацію за останні 3 роки діяльності.

За результатами перевірки вказаних документів, ОСОБА_2 було встановлено наступне порушення: не подача декларацій з податку на додану вартість за останні 12 місяців, за що передбачено штрафні санкції у розмірі 170 грн. за кожну декларацію - тобто 2040 грн.

Про результати перевірки і можливість схилити ОСОБА_9 до передачі хабара шляхом погроз на її адресу щодо застосування штрафних санкцій відносно неї у розмірі 100-120 тис. грн., ОСОБА_2 того ж дня доповів своєму безпосередньому керівнику - начальнику відділу ОСОБА_3, з яким вступив у попередню змову щодо спільного вчинення дій, спрямованих на вимагання та одержання хабара.

При цьому, ОСОБА_3, переслідуючи корисливі мотиви, використовуючи своє службове становище, попросив ОСОБА_2 викликати ОСОБА_9 до нього у кабінет для розмови і схилення останньої до передачі їм хабара під тиском можливого застосуванням до неї штрафних санкцій у розмірі 100-120 тис. грн.

У період часу з 23.02.2011 по 24.02.2011 ОСОБА_9 прибула до ДПІ у Подільському районі м. Києва по вул. Турівській, 12 у м. Києві, де зустрілася з ОСОБА_2, який скерував її до ОСОБА_3, що перебував у службовому кабінеті № 111.

В ході зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_3, яка відбулася в його службовому кабінеті № 111, останній, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання від ОСОБА_9 хабара за не складання відносно неї як СПД - фізичної особи, акту перевірки із відображенням порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та не застосування відносно неї штрафних санкцій у розмірі 120 тис. грн., висунув їй вимогу щодо передачі йому хабара у сумі 25 тис. грн. При цьому вказав, що передача цих коштів повинна проходити через інспектора очолюваного ним відділу - ОСОБА_2

По закінченню вказаної розмови із ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 домовились між собою, проте, що ОСОБА_9, передасть 25 тис. грн., а ОСОБА_2 складе акт перевірки, за яким фактично вчинені нею порушення полягають у неподанні протягом року декларацій з ПДВ, за що передбачена адміністративна відповідальність, у вигляді штрафу загалом на суму 2040 грн. При цьому, між ними було досягнуто спільну домовленість про те, що ОСОБА_2 організує одержання хабара через свого знайомого ОСОБА_11

Діючи з корисливих мотивів, на виконання вищевказаного спільного злочинного умислу, у період часу з 23.02.2011 по 02.03.2011 ОСОБА_2, у приміщенні ДПІ у Подільському районі м. Києва по вул. Турівській, 12 у м. Києві, склав акт перевірки податкового законодавства СПД ОСОБА_9, у якому зазначалось порушення останнього податкового законодавства в частині не подачі декларації з ПДВ за 2010 рік, що потягло застосування відносно неї штрафних санкцій на суму 2040 грн. Після цього ОСОБА_9 була запрошена ОСОБА_2 до ДПІ у Подільському районі м. Києва.

10.03.2011 року ОСОБА_9 за попереднім викликом ОСОБА_2 прибула до приміщення ДПІ у Подільському районі м. Києва по вул. Турівській, 12 у м. Києві.

В цей же день, у приміщенні службового кабінету № 118 вказаної податкової інспекції, ОСОБА_2, на виконання вказаного злочинного умислу, надано для підпису ОСОБА_9 акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_9 (ІН НОМЕР_1) за період з 01.01.08 по 31.12.10 №20/17-405/НОМЕР_1 від 02.03.11, відповідно до якого в ході проведеної ним перевірки встановлено порушення п.п.4.1.4, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 (зі змінами і доповненнями), а саме: приватним підприємцем не було подано податкові декларації по ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Крім того, в цей же день, у приміщенні службового кабінету № 111 вказаної податкової інспекції, ОСОБА_3, бажаючи схилити ОСОБА_9 до передачі хабара, запевнив, що у неї не буде подальших перевірок з ініціативи ДПІ у Подільському районі м. Києва, якщо вона передасть обумовлений ним раніше хабар.

Після розмови з ОСОБА_3, ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_2 вказівку про передачу 11.03.11 р. йому зазначеного хабара через знайомого на ім'я ОСОБА_11, контактні телефони та адресу якого він їй надав.

Не маючи можливості у законний спосіб уникнути негативних наслідків для себе, як СПД, у вигляді штрафних санкцій, реально сприймаючи погрози ОСОБА_3 і ОСОБА_2, ОСОБА_9 була змушена погодитись на вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2

На вимогу останніх, 11.03.2011 року, приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_9 на вул. Старовокзальній, 21 у м. Києві, передала частину хабара у сумі 20 500 грн. через ОСОБА_11, який не знав про дійсні наміри ОСОБА_3 і ОСОБА_2, за виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в її інтересах дій з використанням наданої їм влади та службового становища.

Оскільки ОСОБА_11 після одержання грошей був зупинений працівниками правоохоронних органів, то одержати вказану суму хабара ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вдалося, через незалежні від них обставини, хоча вони і вчинили, на їх думку, всі необхідні для цього дії.

На зазначений вирок засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_2 та адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.

У поданій апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, виключити з мотивувальної частини посилання на наявність в його діях кваліфікуючої ознаки одержання хабара - вимагання хабара, а також пом'якшити призначене покарання, а саме, застосувати відносно нього ст. 69 КК України та згідно ст.75 КК України, призначити покарання з випробувальним терміном, а також не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна.

Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині призначеного йому покарання, оскільки воно є надто суворим. Судом при постановленні вироку не враховане те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей і мати інвалід, він є єдиним працюючим членом сім'ї, оскільки дружина знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною. До моменту притягнення його до кримінальної відповідальності він працював на різних посадах державної податкової служби, при цьому неодноразово заохочувався та нагороджувався за сумлінну працю. Від злочину ніхто не постраждав, у справі жодну особу не визнано потерпілим, цивільний позов не заявлявся. Під час досудового слідства та судового провадження ним не було вчинено жодних дій, направлених на те щоб зашкодити встановленню істини по справі. Також зазначає, що після проголошення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2012 року одразу став на облік до кримінально-виконавчої інспекції, належно виконує покладені на нього обов'язки, працює, характеризується за місцем роботи та місце проживання позитивно.

Окрім цього вказує, що ОСОБА_9 збиралась дати хабар за не фіксування вчинених нею порушень податкового законодавства, що в свою чергу призведе до не притягнення її до відповідальності за вчинені порушення. Ухилення від відповідальності за податкові порушення не є законними інтересами, а не притягнення до відповідальності за вчинені податкові порушення не є правом особи. Намагаючись дати хабара, ОСОБА_9 переслідувала власні корисні інтереси, які не охороняються законом, що повністю виключає кваліфікуючу ознаку ч.2 ст. 368 КК України - вимагання хабара. Вважає, що кваліфікація його дій та дій ОСОБА_2 за ознакою вимагання хабара є невірною, оскільки їх дії не були пов'язані із погрозою вчинити дії з використанням службового становища, що мало заподіяти шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_9 та умисним створенням умов, за яких ОСОБА_9 вимушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо її прав та інтересів.

У поданій апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року щодо ОСОБА_2 змінити у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Призначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладення обов'язків відповідно до ст.76 КК України.

Вважає, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги п.3 ч.1, ч.2 ст.65 КК України, а саме те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання в м. Києві, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, бездоганно пропрацював у ДПІ у Подільського районі м. Києва 8 років, скоєними діями збитків не спричинив та щиро кається у вчиненому, тобто не є соціально небезпечним. Дружина ОСОБА_2 потребує постійної допомоги чоловіка, оскільки страждає на ряд захворювань. ОСОБА_2 знаходиться у службовій залежності від ОСОБА_3, що є пом'якшуючою обставиною.

В своїй апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить оскаржуваний вирок змінити, виключити з мотивувальної частини посилання на наявність в його діях кваліфікуючої ознаки одержання хабара - вимагання хабара, а також призначити йому покарання з випробувальним терміном та не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього майна.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повністю врахував його розкаяння. А також те, що він раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання в м. Києві, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, бездоганно працював в ДПІ у Подільському районі м. Києва, у зв'язку зі скоєним за власним бажанням звільнився, щоб не порочити звання. Вчиненими діями не спричинив збитків ні державі, ні ОСОБА_9 Його дружина страждає на захворювання серця, щитовидної залози та головного мозку, тому потребує його постійної допомоги. Крім того, суд не в повній мірі врахував те, що він знаходився в службовій залежності від свого керівника ОСОБА_3 Також зазначає, що після проголошення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2012 року одразу став на облік до кримінально-виконавчої інспекції, належно виконує покладені на нього обов'язки, працює, характеризується за місцем роботи та місце проживання позитивно

Вважає, що кваліфікація його дій та дій ОСОБА_3 за ознакою вимагання хабара є невірною, оскільки їх дії не були пов'язані із погрозою вчинити дії з використанням службового становища, що мало заподіяти шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_9 та умисним створенням умов, за яких ОСОБА_9 вимушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо її прав та інтересів.

В доповненнях до апеляції захисник ОСОБА_4 просить вирок змінити, виключити з мотивувальної частини вироку наявність в діях ОСОБА_3, кваліфікуючої ознаки вимагання хабара. Звільнити ОСОБА_3 від основного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за ознакою вимагання хабара підлягає виключенню, оскільки їх дії не були пов'язані із погрозою вчинити дії з використанням службового становища, що мало заподіяти шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_9 та умисним створенням умов, за яких ОСОБА_9 вимушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо її прав та інтересів.

Окрім цього зазначає, що при винесенні вироку та при кваліфікації дій були допущені порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства які можуть бути усунуті шляхом зміни вироку в частині покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на звільнення його від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього, передбачених ст. 76 КК України, обов'язків, оскільки його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтримали апеляції та просили їх задовольнити, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляцій, провівши часткове судове слідство, судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, вивчивши матеріали справи, обговоривши та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вказані апеляції підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 373 КПК України апеляційний суд наділений правом змінити вирок суду першої інстанції в тих випадках, коли така зміна не погіршує становища засудженого.

Так згідно п.4 примітки до ст.368 КК України вимагання хабара визнається вимаганням службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Злочинні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 368 КК України кваліфіковані вірно.

Разом з тим, висновки суду, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були поєднані з вимаганням, є помилковими.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час проведення перевірки з питань дотримання податкового законодавства були виявлені порушення в діяльності СПД ОСОБА_9 Вимога до СПД ОСОБА_9 про матеріальну винагороду за не вчинення дій щодо складання акту про виявлене порушення, застосування штрафних санкцій та не проведення перевірки у майбутньому була спрямована на задоволення протизаконних інтересів ОСОБА_9 як хабародавця. Дані обставини підтверджені під час проведення часткового судового слідства апеляційною інстанцією, під час якого було допитано свідка ОСОБА_9, яка на питання суду, відповіла, що принесла кошти щоб не було неприємностей з податковою в подальшому.

Слід також зазначити, що ОСОБА_9 звернулась в правоохоронні органи з заявою про вимагання хабара та передавала хабара уже після ознайомлення з актом перевірки, з висновками якого погодилась і який відповідав дійсним обставинам справи та підтверджений повторною перевіркою і не міг заподіяти шкоду правам чи законним інтересам ОСОБА_9

За таких обставин дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані судом за ознакою вимагання хабара, тому вона підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку щодо них.

Доводи в апеляціях про незаконність вироку в частині призначеного покарання, яке апелянти вважають несправедливим внаслідок суворості, заслуговують на увагу та є обґрунтованими.

При призначенні покарання засудженим суд урахував позитивні характеристики підсудних до скоєного, їх сімейний стан, ступінь участі кожного у злочині, їх відношення до скоєного, наявність у ОСОБА_3 трьох неповнолітніх дітей і матері інваліда, стан їх здоров'я та здоров'я членів сім'ї. Суд також враховував відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та визнав як пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_3 обставини, а саме особливості його сімейного стану, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також матері інваліда.

Згідно зі ст.ст. 65, 66 КК України вказані обставини повинні бути розцінені судом при призначенні покарання як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

У судовому засіданні апеляційної інстанції засуджені вину у вчиненому визнали, окрім кваліфікуючої ознаки - вимагання хабара, заявляли про те, що готові нести відповідальність за вчинене діяння та перебувають на обліку у кримінально-виконавчій інспекції, за час якого жодних порушень не мають, добросовісно виконують всі обов'язки, після того як були викриті, одразу звільнились зі служби за власним бажанням, але продовжили працювати, оскільки їх сім'ї перебували у важких матеріальних умовах. Так, ОСОБА_3 є батьком багатодітної сім'ї, єдиним її годувальником, також з ними проживає та перебуває на його утриманні мати, яка є інвалідом та потребує його догляду. ОСОБА_12 проживає з дружиною, яка за тяжким станом здоров'я не може працювати та утримувати себе, що підтверджується наявними в справі документам. Сам ОСОБА_12 за станом здоров'я потребує оперативного втручання.

За таких обставин посилання в апеляціях на те, що зазначені обставини, які визнані такими, що пом'якшують покарання, з урахуванням даних про виключно позитивну поведінку винних як до вчинення злочину так і після, можуть свідчити про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Виходячи зі ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, висновок суду про необхідність реального відбуття покарання засудженими в місцях позбавлення волі не відповідає положенням ст. 65 КК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе звільнити їх від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на них, передбачених ст.76 КК України обов'язків, оскільки їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення доводів апеляції засудженого ОСОБА_3 щодо призначення йому покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України та доводів захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_2 щодо мінімального іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та при кваліфікації їх дій були допущені такі порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які можуть бути усунуті шляхом зміни вироку, та визнає за необхідне звільнити їх від відбування призначеного їм вироком суду покарання на підставі ст.75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, та виключити з кваліфікації їх дій посилання на вчинення вимагання хабара.

Відповідно до вимог ст.77 КК України колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку посилання на призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У решті вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року, - задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України ( в редакції 2011 року) та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень в органах державної влади та управління строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю,- змінити.

На підставі ст. 365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити висновок суду про наявність у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кваліфікуючу ознаку одержання хабара - вимагання хабара.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кожен протягом трьох років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: не виїжджатимуть за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, без повідомлення зазначених органів не будуть змінювати місця проживання та роботи, періодично з'являтимуться для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі ст.77 КК України виключити з вироку Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилання на призначення їм додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - тримання під вартою скасувати.

В решті вирок залишити без змін.

Судді:

__________________ ___________________ ___________________

Рибак І.О. Сітайло О.М. ГлинянийВ.П.