АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/790/ 3774/ 13 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2 / 5173 / 11 Головуючий 1 інстанції Шишкін О.В.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Кокоші В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Гуренко М.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товарна біржа "Правопорядок» про зобов'язання вчинити певні дії та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Мисівська сільська рада Ленінського району Автономної республіки Крим про визнання права власності на нерухоме майно

по апеляційній скарзі ОСОБА_5

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Товарна біржа «Правопорядок» про зобов'язання виконати певні дії, а саме виконати взяті на себе зобов'язання покупця, переможця аукціону, який придбав належне їй нерухоме майно згідно Протоколу № 4 проведення аукціону від 15 квітня 2011 року, а саме: "кошти в розмірі 1 742 250 грн. без ПДВ сплатити згідно рахунку фактури власнику майна".

В травні 2011 року відповідачем ОСОБА_4 пред'явлено зустрічний позов до ОСОБА_3, третя особа - Мисівська сільська рада Ленінського району Автономної республіки Крим про визнання права власності на нерухоме майно на житловий будинок, літ. "А", загальною площею 398,0 кв. навіс літ. "Б", навіс літ. "В", альтанка літ. "Г", огорожа літ. 1-6, замощення літ. І, бетонна руда літ. II. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Мисівську сільську раду АРК Ленінського району зареєструвати право власності ОСОБА_4 та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, реконструйоване продавцем нежитлових будівель в житловий будинок.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товарна біржа "Правопорядок" про зобов'язання вчинити певні дії . Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, літ. "А", загальною площею 398,0 кв. м.. навіс літ. "Б", навіс літ. "В", альтанка ;літ. "Г", огорожа літ. 1-6, замощення літ. І, бетонна споруда літ. II, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування вказує, що частина нерухомого майна, що знаходиться АДРЕСА_1, належить їй. Справа розглянута з порушенням правил підсудності, що унеможливило вчасно подати заяву про залучення її до участі у даній справі. Спори щодо об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, підлягають вирішенню в Ленінському районному суді Автономної Республіки Крим . Ухвалене судом першої інстанції рішення істотно зачіпає її права на захист права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в АДРЕСА_1

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товарна біржа "Правопорядок" про зобов'язання вчинити певні дії сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України не переглядається.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на житловий будинок, літ. "А", загальною площею 398,0 кв. м.. навіс літ. "Б", навіс літ. "В", альтанка ;літ. "Г", огорожа літ. 1-6, замощення літ. І, бетонна споруда літ. II, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 331, 376 ЦК України та виходив із доведеності проведення у 2009 році самовільної реконструкції нежитлової будівлі в житловий будинок з додержанням відповідних норм та будівельних правил та без порушення прав інших осіб.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Матеріали справи свідчать , що місцезнаходженням спірних об'єктів нерухомого майна є АДРЕСА_1, і відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України спори щодо цих об'єктів нерухомого майна не підсудні Дзержинському районному суду м.Харкова.

Розгляд судом першої інстанції справи з порушенням правил виключної підсудності позбавило можливості з'ясувати , чи є у позивача будь -які перешкоди для прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованих нежитлових будівель в житлові у порядку , визначеному чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, а також чи відводилася позивачеві земельна ділянка під індивідуальне будівництво житлового будинку або змінювалося цільове призначення земельної ділянки раніше відведеної під забудову нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1.

Згідно до ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків , право та способи їх захисту встановлені положеннями ст. 11, 15.16 ЦК України .

Відповідно до вимог ст. ст. 331.375. 376 ЦК України та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) , реконструйовані зі зміною їх цільового призначення, на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або відведена не для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво (реконструкцію зі зміною цільового призначення будівництва) має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачеві з боку компетентного державного органу чинилися перешкоди в реалізації права на прийняття в експлуатацію реконструйованих нежитлових будівель в житловий будинок , та саме для цієї мети позивачу з дотриманням вимог земельного законодавства надавалася земельна ділянка .

Також із матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача ОСОБА_3, колишнього власника нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1, що здійснила їх відчуження ОСОБА_4 через товарну біржу «Правопорядок» 15 квітня 2011 року, повноважень з питань прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованих нежитлових будівель у житлові.

Згідно до копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року вбачається, що станом на 2006 рік за адресою АДРЕСА_2, знаходиться база відпочинку і станом на 2006 рік її співвласниками було шість осіб. З 2006 року на підставі свідоцтва про право власності власником вказаного майна була ОСОБА_5 Після 2006 року в Ленінському районному суді Автономної Республіки Крим вирішуються спори щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_5 Ухвалені у справі рішення за позовом ОСОБА_5 в тому числі і до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про скасування реєстрації права власності, свідоцтва про право власності судом касаційної інстанції скасовані і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, яким є Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим ( а.с.186-182)

При розгляді даної справи ОСОБА_5 участі у справі не приймала, до участі у даній справі судом першої інстанції не залучалася, тоді як наслідки вирішення позову ОСОБА_4 стосується її прав та обов'язків.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Мисівська сільська рада Ленінського району Автономної республіки Крим про визнання права власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Мисівська сільська рада Ленінського району Автономної республіки Крим про визнання права власності на нерухоме майно - на житловий будинок, літ. "А", загальною площею 398,0 кв. м.. навіс літ. "Б", навіс літ. "В", альтанка ;літ. "Г", огорожа літ. 1-6, замощення літ. І, бетонна споруда літ. II, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді