Справа № 119/11
Провадження №11/772/508/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Каленяк Р.А.
Доповідач : Ляліна Л. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2013 року
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: Ляліної Л.М.
суддів: Ващук В.П., Бурденюка С.І.
за участю прокурора: Клімова Б.В.
захисника ОСОБА_2
засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула 13 червня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 квітня 2012 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. 187 ч. 4 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 186 ч. 5 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 185 ч. 3 КК України до 4-х років позбавлення волі; за ст. 15, 185 ч. 3 КК України до 3-х років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_4 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. 187 ч. 4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Відносно цих осіб вирок набув законної сили.
Як встановлено вироком суду, в січні 2002 р. ОСОБА_7, який був знайомий та бував вдома у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_1 і знав про наявність в них матеріальних цінностей, запропонував ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинити розбійний напад на квартиру, в якій проживало подружжя ОСОБА_11, на що останні погодились.
11 січня 2002 року близько 17:00 год., реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за попередньою змовою, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, підійшли до будинку АДРЕСА_3. ОСОБА_7 залишився біля під'їзду, а ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 піднялись в квартиру, де ОСОБА_6 та ОСОБА_4 одягнули заздалегідь заготовлені маски, а ОСОБА_3 подзвонив в квартиру і повідомив господарів, що приніс лазерні диски від брата. Після того, як ОСОБА_10 відчинив двері, ОСОБА_3 плечем вдарив у двері, відкинувши ОСОБА_10 та разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ввірвалися в квартиру, погрожуючи ножем і наносячи удари ОСОБА_10, зв'язали останнього заздалегідь заготовленою мотузкою та перенесли в спальню, де, погрожуючи ножем, зв'язали його дружину ОСОБА_11, після чого ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, а також ОСОБА_7, який увійшов в квартиру, нанесли численні удари ОСОБА_10, заподіявши йому згідно висновку СМЕ легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Погрожуючи подружжю ОСОБА_10 ножем та пістолетом, позбавленням життя та фізичною розправою, з корисливих мотивів нападники заволоділи майном ОСОБА_10 на загальну суму 25557 грн. 86 коп.
Крім того, під час розбійного нападу на квартиру ОСОБА_10 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 заволоділи ключами від автомобіля «Хюндай» держномер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_10, та мали намір вчинити з нього крадіжку аудіомагнітофона, однак свій злочинний намір не довели до кінця по незалежній від їх волі причині.
В середині березня 2002 року ОСОБА_9 в силу приятельських стосунків з ОСОБА_12, знав, що в квартирі АДРЕСА_2, де вона проживала, є матеріальні цінності, запропонував ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 пограбувати її, які з цим погодились.
24 березня 2002 року ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що можна приїжджати для вчинення пограбування. ОСОБА_4, в свою чергу, повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і 25 березня 2002 р. вони разом з ОСОБА_8, який погодився на їх пропозицію вчинити злочин, на автомобілі ВАЗ-21063 держномер НОМЕР_2, що належить останньому, приїхали в м. Гайсин до ОСОБА_9. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли на вулицю, пройшли до головпоштамту, де ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_12 додому, попередив, що через 15 хвилин прийде до неї, нібито, за допомогою в написанні реферату. Після чого ОСОБА_7 і ОСОБА_9 повернулись додому до останнього, а потім разом з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ-21063 держномер НОМЕР_3, з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_12, під'їхали до будинку АДРЕСА_4. ОСОБА_9 і ОСОБА_8 залишились в машині, а ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пішли до квартири №1, взявши з собою заздалегідь приготовлені мотузку, скетч та рукавички. ОСОБА_7 подзвонив у двері квартири та, скориставшись довірою ОСОБА_12, під виглядом написання реферату, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зайшли в квартиру, де зв'язали ОСОБА_12, заклеїли їй рот скетчем, після чого відкрито заволоділи її майном на загальну суму 23780 грн. 48 коп.
20 червня 2002 р. в період часу з 14:00 год. до 15:00 год. ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом вільного доступу проникли в ресторан «Київська Русь», розташований по вул. 40-річчя Перемоги в смт. Стрижавка, Вінницького району, звідки таємно викрали майно ОСОБА_13 на загальну суму 2600 грн.
В ніч з 9 на 10 липня 2002 р. близько 01 год. 15 хв. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повторно, за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном, таємно проникли на територію ВАТ «Інфракон», що знаходиться у м. Вінниці по вул. Київській, 16, де з допомогою заздалегідь приготовлених викруток та фомок намагались шляхом злому вхідних дверей проникнути в приміщення офісу - магазину ТОВ «Секвоя», розташованого в кімнаті №517 адмінбудинку зазначеного підприємства та таємно викрасти чуже майно. Однак свій злочинний умисел ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не довели до кінця через незалежні від них обставини, а саме: в зв'язку із спрацюванням сигналізації.
В апеляції із змінами і доповненнями прокурором, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про зміну вироку в частині засудження ОСОБА_3, а саме: застосувавши ст. 104, ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки, поклавши обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ст. 76 КК України.
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 в апеляції ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 і направленні справи на новий судовий розгляд. Апеляція мотивована тим, що суд не в повній мірі врахував особу засудженого; обставини, що пом'якшують покарання, а також те, що з моменту скоєння злочинів пройшло багато часу.
Заслухавши доповідача, прокурора Клімова Б.В., який підтримав свою апеляцію із змінами і доповненнями, просить її задовольнити, засудженого ОСОБА_3, який просить задовольнити апеляцію прокурора, адвоката ОСОБА_2, який погоджується з апеляцією прокурора, засудженого ОСОБА_4, який підтримує апеляцію свого захисника частково і просить застосувати до нього ст. ст. 69, 75 КК України, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора із змінами підлягає задоволенню, апеляція адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Висновок суду щодо винуватості засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в інкримінованих їм злочинах, при обставинах, які викладені у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, перевірених в судовому засіданні і на даний час ніким не оспорюються.
При постановленні вироку щодо ОСОБА_3, суд призначив йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Разом з тим, на момент скоєння злочину ОСОБА_3 був неповнолітнім і, відповідно до ст. 104 КК України іспитовий строк встановлюється від одного до двох років.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди в резолютивній частині мають посилатися на статтю 75 КК, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК України.
Доводи адвоката ОСОБА_5 щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання і прохання засудженого ОСОБА_4 про застосування до нього ст. ст. 69, 75 КК України, посилаючись на пом'якшуючі покарання обставини і особу засудженого, задоволенню не підлягають, оскільки наведені в апеляції адвоката ОСОБА_5 пом'якшуючі покарання обставини і дані про особу ОСОБА_4 суд першої інстанції повністю врахував при обранні міри покарання. При цьому суд врахував і те, що ОСОБА_4 вчинив два особливо тяжких злочину і замах на вчинення тяжкого злочину. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.10.2010 року скасовано попередній вирок суду, в тому числі і відносно ОСОБА_4 і зазначено, що покарання для ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким. Вказівки апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, із змінами, задовольнити.
Апеляцію адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити.
Вважати його засудженим за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком два роки.
Відповідно ст. 76 п. 2, 3, 4 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
В решті вирок залишити без змін.
Судді:
Л.М.Ляліна В.П.Ващук С.І.Бурденюк
Згідно з оригіналом: