РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" червня 2013 р. Справа №902/4/13-г(18)

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Богачук С.А;

Від відповідача: ОСОБА_2; ОСОБА_3;

Від органу прокуратури: Прищепа О.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р.

у справі № 902/4/13-г(18) (суддя Маслій І.В. )

за позовом Заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 182 158 грн. 89 коп. збитків внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18) позов заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 182 158,89 грн. збитків внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Вінницької міської ради збитки завдані територіальній громаді м.Вінниці тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,5922 га по АДРЕСА_2 у вигляді неодержаних доходів в сумі 182 158,89 грн..

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради у присутності ФОП ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання останньою вимог законодавства при використанні земель м.Вінниці, за результатами якої 22.09.2011р. складено Акт №122/9-04-11 яким засвідчено, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 5922,1 кв.м. (0,5922 га) (площа на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомого майна - "пляма забудови") для виробничих потреб, що розташована у АДРЕСА_2, без документів, що посвідчують право власності або користування, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки міста визначено розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста, в період липня 2010р. по липень 2012р., зайняттям земельної ділянки для виробничих потреб площею 0,5922 га по АДРЕСА_2 в сумі 182 158,89 грн..

Приймаючи рішення про задоволення позову судом в основу останнього покладено ту обставину, що позивачем доведено факт використання відповідачем земельної ділянки, розміром 0,5922 га по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів упродовж липня 2010 року по липень 2012 року, що в свою чергу позбавило Вінницьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати за землю.

Враховуючи положення ст.ст. 90,116,125,126,152,156 Земельного Кодексу України, ст.ст. 22,1166 ЦК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих на те документів в період з липня 2010 року по липень 2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Місцевим судом було враховано позицію Вищого господарського суду України висвітлену в постановах від 28.02.2012р. по справі №32/5005/11995/2011. та від 21.09.2010р. по справі №47/124-10 з яких вбачається, що суд касаційної інстанції дійшов висновку, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18) скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що відповідач не був повідомлений про час і місце судового розгляду, оскільки відповідач проживає не за місцем реєстрації.

Зазначає, що судом не досліджено, які саме доходи територіальна громада м.Вінниці в особі Вінницької міської ради могла отримати, а також чи зверталися до Вінницької міської ради будь-які фізичні або юридичні особи із заявою про отримання в користування на правах оренди земельних ділянок, які начебто використовуються. Крім того, судом не було з'ясовано чи приймала Вінницька міська рада рішення щодо відмови у передачі вказаної земельної ділянки таким особам, що в результаті можна трактувати як упущена вигода.

Здійснює посилання на п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., згідно якого неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що прокурором у взаємозв'язку із наявністю факту збитків не доведено розміру збитків, тобто тієї суми грошових коштів, які Вінницька міська рада повинна була отримати за будь-яких умов.

Наголошує, що згідно ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Звертає увагу апеляційного суду, що судом не було з'ясовано, на якому речовому праві перебувала земельна ділянка в попередніх власників будівель та споруд, які знаходяться на земельній ділянці та наразі перебувають у власності ФОП ОСОБА_2 Тобто, наявність права постійного користування у попереднього землекористувача ВО «Хімпром» на підставі ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України має переходити до ФОП ОСОБА_2.

З огляду на викладене, скаржник наголошує на тому, що господарський суд невірно застосував норми матеріального права, крім того, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні місцевого господарського суду, а тому неправомірно задоволив позовні вимоги.

В свою чергу, від позивача Вінницької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, представник позивача вказує , що у разі зміни місця проживання фізична особа-підприємець зобов'язана, у відповідності до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», внести відповідні зміни до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не виконано вимоги вказаної вище статті, а тому твердження скаржника стосовно того, що її не було повідомлено про розгляд господарським судом Вінницької області справи №902/4/13-г(18) є безпідставними, оскільки матеріали справи містять поштові повідомлення про направлення відповідачу ухвал за даними його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.

З приводу посилання апелянта на норми ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, відповідно до яких, на думку останнього, до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою на якій розташоване належне йому нерухоме майно пояснює, що земельна ділянка, на якій розташовані належні скаржнику об'єкти нерухомого майна перебувала в постійному користуванні Вінницького державного підприємства «Виробниче об'єднання «Хімпром» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія И-ВН №001501 від 01.11.1996 року. Звертає увагу, що вказаний державний акт на право постійного користування землею, відповідно до п.2 та п.п.2.3. рішення Вінницької міської ради №601 від 10.11.2006р. «Про розгляд протесту прокурора від 18.07.2006 року №07-6/10-60 на рішення Вінницької міської ради від 09.08.2002 року «Про затвердження проекту відводу та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Сармат», визнано таким, що втратив чинність. Наголошує, що в п.3 цього ж рішення зазначено про зарахування вищевказаної земельної ділянки по АДРЕСА_2 (крім тих, що перебувають у власності та користуванні інших осіб) до земель міськземфонду. Здійснює посилання на ст.83 ЗК України (в редакції Закону України №5245-УІ від 06.09.2012р.) відповідно до якої, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, а отже, з викладеного слідує, що Вінницька міська рада є власником земельної ділянки площею 0,5922га по АДРЕСА_2. Крім того, звертає увагу, що відповідно до абз.2 підпункту 2.11. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», до відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. На підставі наведеного, посилається на ч.1 ст.120 ЗК України (в ред. від 25.10.2001р.) якою було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Отже, з врахуванням наведеного, позивач вважає, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, відповідач повинен був оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме, договір оренди земельної ділянки, як того вимагала норма встановлена ч.1. ст.120 Земельного кодексу України.

Стосовно доводів апелянта про те, що прокуратурою міста Вінниці та позивачем не доведено наявність підстав для нарахування збитків (упущеної вигоди) завданих територіальній громаді міста Вінниці зазначає, що в даному випадку скаржником допущено бездіяльність у вигляді неоформлення права користування земельною ділянкою, в зв'язку з чим і були нараховані збитки в розмірі 182158,89 грн., які заподіяні Вінницькій міській раді та підлягають відшкодуванню внаслідок неодержання останньою доходів за час тимчасового невикористання нею земельної ділянки (за період з липня 2010 по липень 2012 року) по АДРЕСА_2.

В свою чергу, від прокурора по справі відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 не надійшов.

Згідно ч.2 ст.96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

10 червня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18/) є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу - задовольнити. Звертає увагу апеляційного суду, що для того щоб встановити наявність збитків потрібно спочатку довести факт наявності вини правопорушника шляхом притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, що позивачем зроблено не було, а за відсутності такої обставини стягнення збитків є неможливим. Наголошує, що позивач не довів факту звернення будь-яких осіб до міської ради щодо взяття в оренду земельної ділянки на якій знаходяться об`єкти нерухомості ФОП ОСОБА_2, що в свою чергу, зі слів представника скаржника, підтверджувало б неодержання позивачем доходів за час тимчасового невикористання ним земельної ділянки. Крім того, зазначає, що оскільки будівлі відповідачем були придбані у ДП ВО "Хімпром", то і право постійного користування перейшло до останньої згідно норм чинного законодавства.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 підтримала позицію ОСОБА_3 та просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18/) скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити. Наголошує, що не згідна з розміром нарахованих збитків, оскільки, на думку скаржника, площа земельної ділянки зазначена в Акті не відповідає дійсності.

Представник позивача Богачук С.А. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18/) є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зауважує, що ФОП ОСОБА_2 була присутня при складанні акту №122/9-04-11 та підписала його, однак жодних зауважень з її боку зазначено не було. Крім того, наголошує, що скаржник була присутня на засіданні комісії по визначенню та відшкодуванню збитків і їй була відома сума нарахованих збитків.

Прокурор по справі Прищепа О.М. підтримала позицію Богачука С.А. та просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18/) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі залишено апеляційним судом без задоволення з огляду на наступне. Матеріали справи містять копію ухвали Вінницького міського суду від 27.05.2013р. про відкриття провадження у справі №127/12386/13-а за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення. Вказана ухвала свідчить про те, що відповідач не оскаржувала рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1812 від 26.07.2012р. до відкриття провадження у справі №902/4/13-г(18) та на час розгляду останньої судом першої інстанції. У випадку скасування вищевказаного рішення Вінницької міської ради у відповідача з`явиться право звернутися до суду першої інстанції з заявою про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18) за нововиявленими обставинами. З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що відкриття провадження Вінницьким міським судом у справі №127/12386/13-а більше ніж через три місяці після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. не є підставою для зупинення апеляційного провадження у справі №902/4/13-г(18).

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у період з 2004 по 2006 роки придбано у власність та зареєстровано на праві власності нерухоме майно загальною площею 10435,1 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 (а.с.27-50).

Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради у присутності ФОП ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель м.Вінниці фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за результатами якої 22.09.2011р. складено Акт №122/9-04-11 яким засвідчено, що остання використовує земельну ділянку площею 5922,1 кв.м. (0,5922 га) (площа на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомого майна - "пляма забудови") для виробничих потреб, що розташована у АДРЕСА_2, без документів, що посвідчують право власності або користування.

Вказаним вище Актом ФОП ОСОБА_2 запропоновано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_2, на якій розташоване належне їй на праві приватної власності нерухоме майно та здійснювати плату за землю, та встановлено 30-денний термін на усунення виявлених порушень з повідомленням Департамент самоврядного контролю Вінницької міської ради (а.с.10-12).

В пояснювальній записці від 22.09.2011р. на ім'я директора Департаменту самоврядного контролю ФОП ОСОБА_2 вказала про те, що земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та на якій розташоване належне їй нерухоме майно, вона використовує без документів, оскільки документи знаходяться на стадії оформлення, та відповідно до чинного податкового законодавства вона, як платник єдиного податку, звільнена від сплати земельного податку (а.с.52).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1812 від 26.07.2012р. затверджено Акт визначення розміру збитків, заподіяних ФОП ОСОБА_2 тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,5922 га, по АДРЕСА_2,(з урахуванням Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2840 від 15.11.2012р. "Про надання розстрочки платежів зі сплати збитків та внесення змін в рішення ВК ВМР від 26.07.2012р. №1812") (а.с.59-61), розмір яких становить 182 158,89 грн., та зобов'язано останню відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення (а.с.89).

Про прийняте Виконавчим комітетом Вінницької міської ради Рішення №1812 від 26.07.2012р. ОСОБА_2 повідомлено 30.07.2012р. (а.с.65).

Згідно листа Департаменту фінансів Вінницької міської ради від 02.10.2012р. №10-00-012-39903, станом на 01.10.2012р. за кодом доходів 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" на рахунок №33111331700002 кошти від ФОП ОСОБА_2 не надходили (а.с.66).

Приймаючи постанову у даній справі колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду враховано наступні норми законодавства та обставини справи.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.124 ЗК України передбачено , що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Чинним законодавством заборонено використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Статтею 126 ЗК України передбачено Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням виконкому Вінницької міської ради №325 від 16.02.2012р. внесено зміни до рішення виконкому міської ради від 19.04.2005р. №596 "Про відшкодування збитків заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок" та викладено в новій редакції додатки до нього 1, 2, та 3 (а.с.67). Додатком 1 визначено склад комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста.

Положенням про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних, тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста (додаток 2 до рішення виконкому №325 від 16.02.2012р.) передбачено наступне: розрахунок суми збитків виконується Департаментом комунальних ресурсів міської ради, на підставі рішення голови Комісії про внесення на розгляд Комісії питання про визначення розміру збитків (п.4.1); у разі використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, збитки визначаються за період фактичного користування земельною ділянкою (п.4.2); збитки розраховуються у розмірі орендної плати за землю, за ставками, які діяли на період виникнення збитків, відповідно до Порядку встановлення розмірів орендної плати, за земельні ділянки, затвердженого рішенням міської ради, з урахуванням функціонального використання земельної ділянки особою, що спричинила збитки (п.4.3) (а.с.68-69).

Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р. затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, яким передбачено наступне:

- власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п.1);

- розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п.2);

- відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян) (п.3);

- збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п.5).

Земельним кодексом України передбачено наступне:

- до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст.12);

- власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п."ґ" ч.1 ст.90);

- право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125);

- власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152);

- власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п."д " ч.1 ст.156);

- відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст.157);

- контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст.187);

- самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами (ст.189).

Згідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", землі є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Як зазначалося вище, Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради у присутності ФОП ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання останньою вимог законодавства при використанні земель м.Вінниці, за результатами якої 22.09.2011р. складено Акт №122/9-04-11 яким засвідчено, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 5922,1 кв.м. (0,5922 га) (площа на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомого майна - "пляма забудови") для виробничих потреб, що розташована у АДРЕСА_2, без документів, що посвідчують право власності або користування, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Факт користування ОСОБА_2 земельною ділянкою підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом перевірки від 22.09.2011р., який підписаний відповідачем без зауважень (а.с. 10-12), пояснювальною запискою ОСОБА_2 від 22.09.2011р. в якій остання визнала факт використання нею земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та на якій розташоване належне їй нерухоме майно без правовстановлюючих на те документів (а.с.52) та повідомленням від 30.07.2012р. №01-00-010-27560 відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 проінформовано про прийняття Вінницькою міською радою Рішення №1812 від 26.07.2012р. про затвердження Акту визначення збитків (а.с.65).

Крім того, дослідивши матеріали справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що останні не містять будь-яких доказів, які підтверджують оформлення відповідачем документів, що підтверджують право користування на умовах оренди чи право власності щодо вищезазначеної земельної ділянки, а також доказів вчинення відповідачем дій щодо оформлення права оренди, або викупу на земельну ділянку ( відповідної заяви до органу місцевого самоврядування, договору на виготовлення проекту землеустрою, самого проекту землеустрою, тощо).

Отже твердження відповідача на рахунок того, що нею вживалися заходи спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на спірну ділянку є безпідставним та не підтверджуються матеріалами справи.

Посилання скаржника на те, що з моменту купівлі ним у ДП ВО "Хімпром" об`єктів нерухомості, розташованих у АДРЕСА_2, до нього перейшло й право постійного користування земельною ділянкою на якій розміщені вказані будівлі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладання відповідачем угод купівлі-продажу будівель :

1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому ч. 1 ст. 120 ЗК України, який є спеціальним законом по відношенню до ЦК України було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

В той же час зі змісту ст. 92 ЗК України вбачається, що відповідач відноситься до суб'єктів, які не можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз.2 п.2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" до відносин, пов`язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

З врахуванням наведеного, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, відповідач відповідіно до вимог ст.ст. 116,125,126,152,156 Земельного Кодексу України, повинен був оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме, договір оренди земельної ділянки.

Абзацом 2 п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Крім того, з п.2 договорів купівлі продажу об`єктів нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка на якій розташовані належні відповідачу будівлі не приватизована, а також в пунктах 11-14 цих же договорів зазначено, що сторонам доведено до відома зміст ст.ст.120, 125 ЗК України.

Отже, у відповідності до наведених вище норм законодавства, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, відповідач повинен був оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка знаходиться під належними йому будівлями, у зв`язку з чим, твердження останнього апеляційним господарським судом до уваги не приймаються.

З врахуванням наведеного Рівненський апеляційний господарський суд цілком погоджується з висновком місцевого суду, що позивач в повній мірі довів факт використання відповідачем земельної ділянки, розміром 0,5922 га по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих на те документів упродовж липня 2010 року по липень 2012 року.

Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено :

1. Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

2. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Аналогічну норму містить ч.7 ст. 128 ГК України.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.ст.152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 №284.

Дана правова позиція висвітлена Вищим господарським судом України у постанові від 28.02.2012р. по справі №32/5005/11995/2011 .

Рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 25.03.2005р. №596 та 16.02.2012р. №325 затверджено склад комісії по визначенню збитків та Положення про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста. Останнім передбачено проведення процедури розрахунку заподіяних збитків.

Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельної ділянки міста визначено розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста, в період липня 2010р. по липень 2012р., зайняттям земельної ділянки для виробничих потреб площею 0,5922 га по АДРЕСА_2 в сумі 182 158,89 грн..

Апеляційним господарським судом встановлено, що при розрахунку суми збитків комісія Вінницької міської ради виходила з площі земельної ділянки, яку використовує відповідач по АДРЕСА_2. Площа земельної ділянки на яку нараховано збитки визначалася виходячи з загальної площі 1-их поверхів приміщень (пляма забудови) належних відповідачу (площі 2-их та 3-іх поверхів при розрахунку суми збитків до уваги не приймалися) та на підставі наданих останнім, під час проведення первірки, документів, які посвідчують право власності на об`єкти нерухомого майна та становить 5975,6кв.м..

З письмових пояснень представника позивача вбачається, що при визначенні розміру збитків комісією по визначенню та відшкодуванню збитків було взято до уваги обставини встановлені актом перевірки №122/9-04-11 від 22.09.2011р. та за погодженням з відповідачем встановлено, що площа земельної ділянки, яка використовується останнім є меншою та становить 5922кв.м.

З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зменшення позивачем площі земельної ділянки при здійсненні розрахунку збитків, жодним чином не порушує права відповідача, а отже, твердження останнього щодо невідповідності площі земельної ділянки зазначеної в Акті №122/9-04-11 від 22.09.2011р. дійсним розмірам є безпідставним, оскільки площа земельної ділянки була визначена позивачем за погодженням з відповідачем та з врахуванням наданих останнім договорів купівлі-продажу нерухомого майна та копій реєстраційних посвідчень на об`єкти нерухомого майна.

Крім того, вказаному вище акті відсутні будь-які заперечення з боку відповідача щодо розмірів земельної ділянки, яка врахована під час визначення розміру збитків та була визначена виходячи з загальної площі 1-их поверхів приміщень (пляма забудови) належних відповідачу, що також додатково підтверджено під час огляду в судовому засіданні наданої відповідачем технічної документації на будівлі .

Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, заподіяних територіальній громаді м.Вінниця, як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчими комітетом Вінницької міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 №284. При цьому, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1812 від 26.07.2012р., яким було затверджено комісійний акт про визначення збитків власнику землі, не визнано недійсним та не скасовано, як незаконне, у встановленому законом порядку.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутній договір оренди земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 за період з липня 2010р. по липень 2012 р. чи інші правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати землевласнику збитки у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, завдані неотриманням за цей період мінімального розміру орендної плати.

Твердження відповідача про те, що для того щоб встановити наявність збитків потрібно спочатку довести факт наявності вини правопорушника шляхом притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, що позивачем зроблено не було, а за відсутності такої обставини стягнення збитків є неможливим не грунтуються на законі, оскільки дії відповідача не є самовільним зайняттям земельної ділянки за які передбаченно адміністративну відповідальність, а відповідач в даному випадку несе цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Невикористання відповідачем розташованого на змельній ділянці нерухомого майна в господарській діяльності, помилково ототожнюється останнім з невикористанням земельної ділянки на якій знаходиться це майно, оскільки сам факт наявності нерухомого майна відповідача на вказаній земельній ділянці є її використанням з наявністю якого закон пов'язує обов'зковість оформлення права на землю (ст.ст. 120, 125, 126 ЗК України).

Необгрунтованими є твердження відповідача, щодо того, що її не було повідомлено про розгляд господарським судом Вінницької області справи №902/4/13-г(18).

Матеріали справи містять Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.01.2013р. згідно якого підприємець ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та поштові повідомлення суду першої інстанції про направлення ухвал суду на адресу за якою зареєстровано відповідача згідно ЄДР з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.98, 85,86, 126,127) .

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місця проживання фізичної особи - підприємця.

У відповідності до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у разі зміни місця проживання фізична особа-підприємець зобов'язана, внести відповідні зміни до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. 128 Господарського кодексу України на підприємців покладено обов'язок повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 роз'яснено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України (частина перша статті 128 названого Кодексу). Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання (п.п. 3.1 пункту 3 ).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не виконано вимоги вказаних вище статтей закону, а тому твердження скаржника стосовно того, що її не було повідомлено про розгляд господарським судом Вінницької області справи №902/4/13-г(18) є безпідставними, оскільки матеріали справи містять поштові повідомлення про направлення відповідачу ухвал за даними його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Решта доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки останні не обґрунтовані належними та допустимими доказами та спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2012р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2013р. у справі №902/4/13-г(18) залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Справу №902/4/13-г(18) надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.