УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/253/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"02" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ частки з майна та визначення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, треті особи - Орган опіки та піклування Феодосійської міської ради, Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання помилково виділеними часток майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за апеляційною скаргоюпредставника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів про виділ частки з майна та визначення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння, виданого Феодосійським міським виконкомом 22.10.1997 року, ОСОБА_6 є власником 43/50 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 403 кв.м. На підставі рішення Феодосійського міського суду від 27.01.2000 року відповідачам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 належить кожному по 7/100 часток домоволодіння. Згідно технічного паспорту ФМБРТІ від 10.04.1998 року, спірне домоволодіння складається з наступних будівель та споруд: літер «А» - житловий будинок; літер «а»- прибудова; літер «Б»- житловий будинок; літер «б»- прибудова; літер «Ж»- гараж; літер «В»- сарай; літер «Е»- сарай; літер «З»- сарай; літер «Г»- сарай; літер «Д»- бесідка; літер «О»- вбиральня; № 1 - брама; № 3 -мостіння. Згідно технічного паспорту ФМБТІ від 25.04.2008 року, бесідка літер «Д», вбиральня літер «О», сараї літер «З», «Е», «Г» знесені. На цій час між позивачем та відповідачами склався фактичний порядок користування домоволодінням, однак, ОСОБА_7 постійно перешкоджає позивачу у здійсненні права власності на домоволодіння та права користування земельною ділянкою, самовільно здійснює перепланування, зміни у домоволодінні, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Не погодившись із вказаним позовом, ОСОБА_9 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання помилково виділеними часток майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Позовні вимоги мотивовані тим, що частки в спадковому майні розподілено невірно, діти ОСОБА_6 постійно із ним проживали, а тому мають право на більшу частку у спадковому майні, зокрема у домоволодінні по АДРЕСА_1. Крім того, інше спадкове майно також було розділено невірно. Вказані вище обставини стали підставою для звернення із вимогами про визнання 43/50 часток такими, що виділено помилково та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.03.1998 року.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 10 січня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_9 об'єднано в одне провадження із первісним позовом (а.с. 125).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Виділено ОСОБА_6 в натурі відповідно до 43/50 часток у домоволодінні АДРЕСА_1 житловий будинок літ «Б» площею 55,3 кв.м, прибудову літ «б» загальною площею 7,2 кв.м, сарай літ «В», гараж літ «Ж», підвал під гаражем літ «Ж» (а.с. 129).

Припинено право спільної часткової власності на 43/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_7, компенсацію в сумі 43,00 грн.

У користування ОСОБА_6 передано земельну ділянку площею 332 кв.м, включаючи площу, зайняту під будівлями, що у додатку №4 до висновку експерта №1895 від 16 листопада 2009 року закрашена жовтим кольором. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на 14/100 часток надано у користування земельну ділянку площею 70 кв.м, що в додатку №4 до висновку експерта зазначено зеленим кольором. Земельну ділянку площею 1 кв.м, що зазначена красним кольором, надано у спільне користування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_9 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням,представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_10подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В якості доводів апелянт зазначає, що суд при винесенні оскаржуваного рішення посилався на рішення Феодосійського міського суду від 27.01.2000 року, проте про розподіл спадкового майна ОСОБА_9 відомо не було, а тому вона має намір оскаржити його в апеляційному порядку.

Апелянт також посилається на те, що свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на будинок було видано через 5 місяців після смерті ОСОБА_6, а не через шість, як то встановлено законом.

Крім того, апелянт вказує на те, що ОСОБА_9 були надані суду усі докази, які підтверджують її права на отримання більшої частки у спадщині. Апелянт також зазначає, що оскільки спадкоємців першої черги було чотири, тому і спадщину необхідно було ділити відповідно до вимог ст. 529 ЦК України,згідно якої при спадкуванні по закону спадкоємцями першої черги є у рівних частках діти спадкодавця. В зазначеній статті ніде не йдеться про те, що один із спадкоємців повинен отримати саме 43/50 частки.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду від 27.01.2000 року визнано за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 право власності на 7/50 частки домоволодіння із відповідною часткою надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1, рішення ніким не оскаржене та набрало законної сили (а.с.97).

Відповідно до свідоцтва про право власності на будинок, видане виконавчим комітетом Феодосійської міської ради від 22.10.1997 року, ОСОБА_6 належить 43/50 частки спірного домоволодіння (а.с.8). Зазначене свідоцтво ніким неоспорене.

Спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 403 кв.м, складається з наступних будівель та споруд: літер «А» - житловий будинок; літер «а»- прибудова; літер «Б»- житловий будинок; літер «б»- прибудова; літер «Ж»- гараж; літер «В»- сарай; літер «Е» - сарай; літер «З»- сарай; літер «Г»- сарай; літер «Д»- бесідка; літер «О»- вбиральня; № 1 -брама; № 3 -мостіння. Згідно технічного паспорту ФБТІ від 25.04.2008 року, бесідка літер «Д», вбиральня літер «О», сараї літер «З», «Е», «Г» знесені.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судової експертизи №1895 від 16 листопада 2009 року, яка проведена по цивільній справі №2-120/2009 за позовом ОСОБА_7 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про виділ реальної долі з загальної власності, на 43/50 часток запропоновано виділити ОСОБА_6 житловий будинок літ «Б» площею 55,3 кв.м, прибудову літ «б», загальною площею 7,2 кв.м, сарай літ «В», гараж літ. «Ж», підвал під гаражем літ «Ж». Іншим співвласникам на 14/100 часток запропоновано виділити житловий будинок літ «А», площею 26,9 кв.м, прибудову літ «а», площею 11,9 кв.м. При виділі часток переобладнання не потрібне. Згідно висновку цієї ж експертизи, на 43/50 часток експертом запропоновано надати ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 332 кв.м, включаючи площу, зайняту під будівлями, що на 14 кв. м менше, ніж необхідно, у додатку № 4 до висновку експерта закрашено жовтим кольором. Іншим співвласникам на 14/100 часток запропоновано надати у користування земельну ділянку площею 70 кв.м, що на 14 кв. м більше, ніж необхідно, на додатку №4 до висновку експерта ділянка зазначена зеленим кольором. Земельну ділянку площею 1 кв.м, що зазначено красним кольором, запропоновано надати у спільне користування. Експертом зазначено, що у користуванні сторін знаходяться роздільні житлові будинки з окремими входами.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та засновані на нормах ст.ст. 364, 370 ЦК України.

Так, згідно з ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч.3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, згідно якої кожен із співвласників має право самостійно розпоряджатися своєю часткою, в тому числі вимагати виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Право на виділ частки з майна в натурі підтверджує наявність у кожного з співвласників всієї повноти повноважень щодо володіння, користування та розпорядження часткою. При цьому право на виділ в натурі обмежується: 1) прямою законодавчою забороною; 2) неможливістю виділу, якщо майно є неподільним.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це є можливим, якщо кожній з сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом.

З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції вищезазначені норми закону дотримані, виділ долі, що належить позивачу та визначення порядку користування земельною ділянкою проведені з урахуванням обставин справи та норм матеріального права.

Земельна ділянка площею 403 кв.м виділена у користування мешканцям домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 19 від 14.08.1958 року (а.с. 186) та рішення виконкому Феодосійської міської ради № 387 від 25.04.1997 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог ОСОБА_6 судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано норми матеріального права, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 про визнання помилково виділеними часток майна і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, то суд першої інстанції, відмовляючи в їх задоволенні, посилався на недоведеність позивачкою обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та нормам права.

Як слідує з обставин справи та підтверджується відповідними матеріалами, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги після померлого 20 травня 1997 року ОСОБА_6, якому належало 7/50 долів домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право особистої власності на будинок (а.с. 192). Кожен з спадкоємців отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку спадкового майна, яке складалося з 7/50 часток вищезазначеного домоволодіння. На підставі рішення Феодосійського міського суду від 27.01.2000 року (а.с. 97) було проведено розділ спадкового майна між спадкоємцями. З довідки КП «ФМБРТІ» від 01.10.2008 року (а.с. 9) слідує, що право власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за кожним по 7/100 часток домоволодіння зареєстровано відповідно 23.11.2001 року та 27.12.2007 року на підставі рішення суду від 27.01.2000 року.

Підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину встановлені ст. 1301 ЦК України, відповідно до якої, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, при таких обставинах, враховуючи вимоги ст. ст. 11, 60 ЦПК України, відсутні підстави для визнання свідоцтва про право на спадкування від 10 березня 1998 року недійсним, крім того, таке визнання не може мати будь-яких правових наслідків, оскільки право власності на домоволодіння зареєстровано за сторонами на підставі іншого правовстановлюючого документа - рішення суду.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: О.В. Самойлова А.П.Приходченко Т.С. Авраміді