УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/779/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Науково - дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «НДІАУС» з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 грудня 2011 року по 01 квітня 2013 року в розмірі 25293 грн. 82 коп. Вимоги мотивовані тим, що з 15 грудня 2010 року по 30 листопада 2011 року позивачка працювала в ДП «НДІАУС». Відповідач у порушенні ст. 116 КЗпП України не провів з нею повний розрахунок при звільненні. Заборгованість по заробітній платі була стягнута на її користь за судовими наказами від 30 листопада 2012 року та від 26 березня 2012 року. Проте до теперішнього часу відповідач остаточного розрахунку з нею не провів, тому, посилаючись на ст.ст.116,117, 223 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.12.2011 року по 01.04.2013 року, виходячи з середнього заробітку у розмірі 75 грн. 73 коп., що складає 25293 грн. 82 коп.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ДП «НДІАУС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з тих підстав, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На вказану ухвалу суду позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення про задовлення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що позовна заява про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день і місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду АР Крим порушено справу про банкрутство ДП «НДІАУС», а тому відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.7 ч.1 ст.12 ГПК України, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
На думку колегії суддів, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212- VІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень).
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, віднесено до підвідомчості господарських судів.
Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VІ «Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорі з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, судам слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ПІК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.
Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Оскільки справа про банкрутство ДП «НДІАУС» була порушена ухвалою Господарського суду АР Крим від 28 квітня 2012 року, тобто до набрання чинності зазначеним Законом, то вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, повинні розглядатися судом в порядку цивільного судочинства, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ДП «НДІАУС» у зв'язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, доводи апелянта стосовно того, що справа повинна розглядатися в порядку, що передбачений цивільно-процесуальним кодексом, заслуговують на увагу.
Одночасно, колегія суддів не приймає вимоги апелянта стосовно розгляду справи судом апеляційної інстанції по суті з ухваленням рішення, оскільки вони не відповідають положенням ч. 2 ст. 307 ЦПК України, яка визначає повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, ухвала Феодосійського міського суду від 23 квітня 2013 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року задовольнити частково.
Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 23 квітня 2013 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. СамойловаА.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді